- •Робочі процеси в чотиритактному та двотактному двигунах внутрішньогозгоряння
- •Кривошипно-шатунниймеханізмпоршневихдвигуніввнутрішньогозгорання
- •Механізм газорозподілення поршневих двигунів внутрішнього згорання
- •Система охолодженнядвигуніввнутрішньогозгорання
- •Система мащення двигунів внутрішнього згорання
- •Система живленнябензинового карбюраторного двигуна
- •Призначеннябудова та класифікація коробок передач та роздавальних коробок
- •Ходовачастинаавтомобілів і тракторів. Різновиди, будова та робота
- •Призначення, різновиди, будова та принцип роботирульовогокеруванняавтомобілів
- •11.Ремонт кривошипно-шатунного механізму поршневих двз
- •12. Основні неісправності та операції з ремонту механізму газорозподілення
- •13.Ремонт системи охолодження поршневих двз
- •14 Ремонт системи живлення карбюраторних та дизельних двигунів
- •15.Ремонт коробок передач
- •16. Ремонт ведучих мостів тракторів і автомобілів, а також кінцевих передач
- •17. Основні неісправності рульового керування
- •18. Ремонт ходової частини та гальмівної системи
- •19.Несправності гальмівної системи стоянки
Система живленнябензинового карбюраторного двигуна
Як паливо для сучаснихкарбюраторнихавтомобіліввикористовується бензин. Вінявляє собою легко-киплячерідкепаливо, яке добувають з нафти. Існують два способидобування бензину: прямою перегонкою і крекінг-процесом.
Процеспрямої перегонки полягає в тому, щонафтупідігрівають і її пари надходять у відокремлюючу (ректифікаційну) колонку, де вони і кондесуються. Найбільшлегкокиплячіфракції (частинки) нафти, яківідокремлюються при температурі до 200° С, складають бензин прямої перегонки. При такому способівихід бензину становить лише 15%! відкількостінафти, яку піддавалиперегонці.
Автомобільнібензинизвичайнодобуваютькрекінг-процесом: нафтопродуктинагрівають до 500—600° С в умовахвисокихтисків, В результатірозкладаннянафтопродуктіводержуютькрекінг-бензин, причомувихідйогодосягає 45—50% відкількостіосновноїсировини.
Для нормального згоряння в циліндрахдвигуна і досягненнямаксимальноїпотужностінеобхідно, щоб бензин мавпевнівластивості, а саме: густину, теплотворність, випаровуваність, стійкістьпротидетонації та здатністьзберігатисвоївластивостіпротягомтривалого часу без змін. Крім того, бензин не повинен спричинюватикорозіїметалу.
Густиноюназивають вагу одного кубічного сантиметра речовини в грамах. Густинаавтомобільнихбензинівколивається в межах 0,70—0,76 г/см3 притемпературі 20° С.
Теплотворністюназивають ту кількість тепла, яка виділяється при повномузгорянні 1 кг палива. Теплотворністьавтомобільнихбензинівколивається в межах 10 500—11 000 ккал/кг .
Випаровуваність — один з найважливішихпоказниківякості бензину, бопридобрійвипаровуваності бензину пуск холодного двигуназначнополегшується, а масло меншерозріджується, оскількиконденсаціяпарів бензину в циліндрахдвигуназменшується.
За нормальних умов згорянняробочоїсуміші в циліндрахдвигунавідбувається з швидкістю 25—ЗО м/сек і тиск у циліндрізбільшується плавно. При застосуванніпаливабільшнизькоїякості, перегрівідвигунаабовстановленнідужераннього моменту запалюваннясумішпочинаєгоріти з надзвичайновеликоюшвидкістю, яка досягає 2000 м/сек. Такевибуховезгорянняробочоїсумішіназиваєтьсядетонацією. При детонаційномузгоряннітиск в окремихчастинахциліндразначнозбільшується, виникаютьрізкіметалеві стуки, потужністьдвигуназменшується, з'являєтьсячорнийдим з глушителя. Найбільшшкідливодетонаціявпливає на деталікривошипно-шатунногомеханізму, де можливевикришування заливки вкладишів і руйнуванняокремих деталей.
В техніцідетонаційнівластивостіпаливаоцінюютьоктановим числом. Паливомаєбільшустійкістьпротидетонації, якщооктанове число вище. В автомобільнихдвигунахзастосовуютьсябензини, октанове число яких становить 66—98 одиниць. Бензин з більшимоктановим числом застосовується для двигунів з більшимступенемстиску.
Для підвищенняантидетонаційнихвластивостей бензину до його складу вводятьантидетонатори. Одним з найпоширенішихантидетонаторів є етиловарідина, яку додають до палива у кількості 1 см3 на 1 л бензину. Етиловарідина добре розчиняється, маєпідвищенулеткість і здатнапроникатикрізьшкіру. Для того щобвідрізнитиетильований бензин віднеетильованого, до ньогододаютьбарвник. Етильований бензин набуваєчервоно-оранжевого абосиньо-зеленого забарвлення.
Етильований бензин при необережномуповодженні з ним можепотрапити в організмлюдини і викликатитяжкіотруєння. Тому категорично забороняєтьсязасмоктувати бензин ротом, мити ним руки і одяг, продуватиротомпаливопровід і деталісистемиживлення. При заправляннібаківетильованим бензином необхідностояти так, щобвиключитиможливістьвдиханняйогопарів.
Під час розбирання деталей двигуна, щопрацював на етильованомубензині, необхідноїхзнешкодити, помістивши на кілька годин у ванну з гасом.
Ділянкушкіри, наякупотрапиветильований бензин, необхідно зразу ж промитигасом, а потімгарячою водою з милом. Робочийодяг, в якомупрацюють з етильованим бензином, забороняєтьсяноситидодому.
Етильований бензин цілкомбезпечний для тих, хто з ним працює,додержуючивищенаведених правил.
Детонаційнезгоряннясумішіінодіпомилковоназиваютьсамозайманням, абожаровимзапалюванням. Самозайманняможе бути в циліндрахперегрітогодвигуна в той момент, коли електричноїіскрище не було в циліндрі, а також при запалюваннівідрозжаренихчастинок нагару абоелектродівсвічки. В обохвипадкахсумішгорить з нормальною швидкістю. Звичайноцеявищеспостерігається і при вимиканнізапалювання, коли двигунпродовжуєщедеякий час працювати.
|
Приладисистемиживлення
Усісучасніавтомобільнікарбюраторнідвигунимаютьоднакову систему живлення (рис. 43). В систему живленнявходятьприлади, призначені для зберігання, очищення і подачіпалива, прилади для очищенняповітря й утвореннягорючоїсуміші з парів бензину і повітря.
Місткістьпаливного бака забезпечує роботу автомобіляпротягомоднієїзміни. Вінрозміщуєтьсязбокуавтомобіля на рамі у вантажнихавтомобілівабоззаду кузова під багажником у легковихавтомобілів. З паливного бака бензин надходить до паливнихфільтрів-відстійників, у якихвідокремлюютьсямеханічнідомішки і вода. Фільтр-відстійник у вантажнихавтомобіліврозміщенийнарамібіляпаливного бака.
Подачу палива з бака до карбюратора здійснюєпаливний насос, закріплений на картерідвигуна (ГАЗ-21 «Волга» і «Москвич-408»), між рядами циліндрівзверхудвигуна (ЗИЛ-130) абозбокукришкирозподільнихшестерень (ГАЗ-53).
Горюча сумішготується в карбюраторі, якийвстановлюють над двигуном на впускному т рубопроводі. Повітря, щонадходить у карбюратор для приготуваннягорючоїсуміші, очищаєтьсявід пилу у повітряномуфільтрі, розміщеномубезпосередньо на карбюраторіабозбокудвигуна і сполученому з карбюратором за допомогою патрубка.
Усіприладиподачіпаливасполученіміж собою металевими трубками-паливопроводами, якікріпляться до рами або кузова автомобіля, а в місцях переходу від рами або кузова до двигуна — шлангами ізспеціальнихсортівбензостійкоїгуми.
Карбюратор сполучається з впускними каналами головки циліндрівдвигуна за допомогоювпускного трубопроводу, а випускні канали сполучаються з випускним трубопроводом і далі з глушителем. Щобзапобігтиможливостіроботидвигуна з надмірно великим числом обертівколінчастого, вала, в систему живленнявантажнихавтомобілів включений обмежувач числа обертів, виготовлений за однеціле з карбюратором. Датчик обмежувача приводиться в діювідгазорозподільного вала двигуна.
У сучасних дизельних двигунів, у тому числі й у всіх вітчизняних моделей, застосована роздільна система упорскування палива в циліндри. Така система передбачає установку одного об'єднаного насоса високого тиску й окремих форсунок закритого типу на кожен циліндр двигуна. Система живлення дизельних двигунів складається з ліній низького і високого тиску. По лінії низького тиску паливо подається з основного бака до насоса високого тиску. Лінія високого тиску служить для упорскування дозованої кількості палива в циліндри двигуна відповідно до порядку їхньої роботи. Принципова схема системи живлення дизельного двигуна показана на мал. 1. Насос низького тиску 6 (практично цей насос установлюють звичайно на корпусі насоса високого тиску) засмоктує паливо з бака 1 через фільтр грубого очищення 7 у свою порожнину усмоктування. Далі цей насос нагнітає паливо через фільтр тонкого очищення 3, у паливний насос високого тиску 4. Останній упорскує його через форсунки 2 безпосередньо в камери згоряння двигуна. Надлишкове паливо разом з повітрям, що потрапило в систему, відводяться по дренажних трубках у паливний бак. У нього також зливається паливо, що проникло в порожнини пружин форсунок. Паливні баки, застосовувані на автомобілях з дизельними двигунами, розраховані на великий запас ходу (350-400 км); установлюють їх на кронштейнах, закріплюючи хомутами. Усередині паливних баків виконані перегородки, що підвищують їхню міцність і запобігають хлюпанню палива. У корпус бака уварена заливна горловина з герметично закриваючоюся пробкою, у якій розташовані два клапани: впускний, що відкривається при зниженні тиску до 0,097- 0,098 МПа, і випускний, що відкривається при підвищенні тиску в баці до 0,11-0,115 МПа. Рис. 1. Принципова схема системи живлення дизельного двигуна: 1 - паливний бак; 2 - форсунка; 3 - фільтр тонкого очищення палива; 4 - паливний насос високого тиску; 5 - регулятор; 6 - паливний насос низького тиску; 7 - фільтр грубого очищення палива
|