11. Економічне співробітництво та інтеграція в рамках снд.

Після розпаду СРСР, в тому ж 1991 р., на його теренах було проголошено утворення нової спільноти – Співдружності Незалежних Держав (СНД). До цієї організації входять: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. У 2009 р. Грузія вийшла зі складу СНД.

СНД було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди.

Цілі:

• обов'язкове виконання взятих на себе у рамках СНД міжнародних обов'язків;

• невтручання у внутрішні справи;

• дотримання територіальної цілісності та недоторканість границь СНД;

• обов'язкове дотримання міжнародних норм у галузі прав людини та основних принципів щодо прав національних меншин;

• об'єктивне представлення суспільно-політичного життя у засобах масової інформації держав-членів, недопущення розповсюдження повідомлень, які можуть спричинити міжнаціональні конфлікти;

• заборона діяльності політичних партій та угруповань, що основані на ідеях фашизму, расизму, міжнародних конфліктах тощо.

1993 p. країни-члени підписали угоду про створення Економічного союзу, яким передбачалось вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили, реалізація скоординованої політики (грошова та кредитна системи, ціни та податки, бюджетні питання, митна та валютна сфери), підтримка вільного підприємництва, сприяння сумісного виробництва та координація господарського законодавства.

Головними цілями Економічного союзу визначено:

• формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин;

• забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб'єктів;

• реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань. Домовленості країн у межах Економічного союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили.

Слід зазначити, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. Важливим є розуміння того, що в межах СНД відбувається не просто реінтеграція колишнього Радянського Союзу на новій, переважно економічній (а не політичній) основі, а й становлення нових незалежних держав у трансформованому геоекономічному просторі.

В межах СНД сформувалися різні угруповання, серед яких ОЧЕС, ГУ(У)АМ, ЄврАзЕС тощо.

12. Економічне співробітництво України з єс.

Європейська інтеграція є головним та незмінним стратегічним пріоритетом державної політики незалежної України, що є інструментом створення сучасної конкурентоспроможної економіки та утвердження високих соціальних та гуманітарних стандартів. Співробітництво України з ЄС означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які, зрештою, сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.

Протягом всього періоду існування незалежної України в тій чи іншій формі відбувалося співробітництво між Україною та ЄС. ЄС на сьогодні – найбільший фінансовий донор України. Європейське співтовариство (без урахування вкладів окремих держав-членів ЄС), починаючи з 1991 року, надало країні близько 2,8 млрд. євро допомоги. Фінансова допомога ЄС, залучена за програмою партнерства, 2008 року сягнула 138,6 млн. євро (програма на 2007-2010 роки передбачає виділення 494,5 млн. євро).

ЄС надає допомогу Україні й у проведенні інституційних реформ, яка йде в двох напрямах: навчання та підготовка чиновників роботі за європейськими стандартами (програма Twinning / TAIEX) і структурні зміни – пряма бюджетна підтримка реформування певних галузей згідно з європейськими стандартами.

Однієї з найбільш відомих програм ЄС, створених для надання допомоги країнам колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, є програма технічної допомоги TACIS. Програма TACIS була започаткована Європейським Союзом у 1991 році для надання технічної допомоги 12 країнам Східної Європи та Центральної Азії. Основною метою програми було прискорення процесу економічних та політичних змін у цих країнах. TACIS надавала фінансування для реалізації програм у таких сферах: підтримка інституціональних, правових та адміністративних реформ,  підтримка приватного сектора та сприяння економічного розвитку, підтримка у подоланні соціальних наслідків перехідного період, розвиток інфраструктурних мереж, сприяння захисту навколишнього середовища та управління природними ресурсами, економічний розвиток сільських районів, підтримка ядерної безпеки.

З метою переведення відносин України з ЄС на постійну і правову основу 14 червня 1994 року в Люксембурзі після тривалих і дуже складних переговорів була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (УПС) і 1 березня 1998 року УПС набула чинності. Мета УПС - сприяти політичному, торгівельному, економічному та культурному співробітництву між Україною та Європейським Союзом. Вона є втіленням спільного наміру ЄС та України забезпечити партнерство та взаєморозуміння заради взаємної вигоди. УПС відкриває Україні легший доступ до ринку Європи завдяки режиму найбільшого сприяння і принципу недискримінації. Це зобов'язує сторони не встановлювати на імпорт та експорт продукції вище мито, ніж те, що визначено в інших країнах. Товари, виготовлені на території однієї із сторін, не підлягають внутрішньому оподаткуванню чи іншим зборам, які перевищують ставки зборів та податків, визначених для продукції національного виробництва. Не встановлюються квоти на експорт та імпорт товарів, за винятком особливих режимів торгівлі в галузях ядерної енергетики, а також для вугілля, металу та текстилю.

Звичайно стратегічним завданням України все ще залишається набуття нею повного членства в ЄС. Перспектива інтеграції у ЄС України залежить значною мірою від вирішення ряду економічних проблем. Тільки в результаті успішного здійснення ринкових реформ і досягнення високого рівня розвитку економіки Україна може претендувати на членство у ЄС.

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України.