96. Сутність, види і проблеми міжнародної міграції робочої сили.

Міжнародна трудова міграція – процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення між країнами, що носить простійний чи тимчасовий характер, і викликаний економічними причинами. Тобто це форма руху відносно надлишкового населення з одного центра накопичення капіталу до іншого. Роль трудової міграції – перерозподіл надлишкової робочої сили між ланками світового господарства.

У світі – 25 млн трудящих мігрантів, а з урахуванням членів їх сімей та нелегальних мігрантів загальна кількість=200 млн осіб.

Причини:

1. незадовільні умови життя працезд населення в країні еміграції.

2. стабільний, високий рівень з/п в основних міграційних центрах.

3. нерівномірність економічного розвитку країн світового господарства.

4. соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції.

ВИДИ:

а) за характером переміщення населення:

внутрішня, зовнішня, інтеграційна (між державами інтеграційних об’єднань).

б) за часом:

остаточна (ПМЖ), тимчасова, сезонна (характерна для сг), маятникова (щоденний переїзд з 1 країни в іншу – характерно для прикордонних регіонів).

в) за напрямом руху:

еміграція (виїзд населення з країни), імміграція (в’їзд в країну), рееміграція (повернення емігрантів на батьківщину).

г) за організацією:

добровільна (непримусове переміщення), самодіяльна (нелегальне переміщення), організована (переміщення населення відповідно до національного законодавства), примусова (виселення на основі рішень судових органів).

д) за якісним складом:

робоча сила низької кваліфікації, робоча сила високої кваліфікації, відплив інтелекту (вчених).

Проблеми:

У країнах-експортерах роб сили виникають наступні проблеми:

1. Втрата кваліфікованої роб сили та відплив інтелекту (при вибутті доктора наук держава втрачає 2-3 млн $);

2. Посилення залежності від іноземного попиту не лише на товари, а й на робочу силу;

3. Переорієнтація капітальних вкладень з освоєння виробничих потужностей на споживання;

4. Зростання інфляції (бо зростають валютні надходження, погіршується платоспроможний попит).

У країнах-імпортерах роб сили:

1. З’являється додаткова конкуренція на ринку праці і зростає безробіття;

2. Зростає злочинність та соціальна напруженість (соціальні чвари, конфлікти, загострюються міжнаціональні проблеми тощо);

3. Збільшуються видатки на утримання безробітних іноземців та їх сімей (найбільше потерпають від цього США та країни Європи, бо для них характерна соціально-орієнована модель капіталізму);

4. Конфлікти на расовому та релігійному ґрунті.

97. Сутність, класифікація та шляхи вирішення сучасних глобальних проблем.

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити як комплекс зв’язків і відносин між державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння, військові та регіональні конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо).

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність та ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності.

а) Демографічна проблема. Найбільш поширеною причиною загострення глобальних проблем є інтенсивне зростання в останні роки народонаселення планети (демографічний бум), який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

Шляхом вирішення є запровадження демографічної політики – цілеспрямованої діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання про­цесів відтворення населення.

Вона являє собою комплекс заходів:

економічних (оплачу­вані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей);

адміністра­тивно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлу­чення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов'язки); виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспіль­ну думку, норми і стандарти демографічної поведінки.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн:

1) країни, які проводять політику обмеження росту населення (Китай, Індонезія, Пакистан, Непал, Кенія);

2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення (Бразилія, Намібія);

3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення (Болгарія, Чехія, Німеччина, Греція, Франція, Ірак, Лаос тощо).

б) Екологічна проблема: спричинена варварським відношенням людини до природи, що проявляється у масовій вирубці лісів, знищенні річок, створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами прісної води. З початку 70-х р. – екологічна криза, що позначила різке загострення суперечностей між людиною та природою, їх конфлікт. Ознаки кризи: глобальні зміни клімату, виникнення парникового ефекту.

Шляхи розв’язання:

1. швидкий розвиток і використання основних видів самовідновлювальної енергії (сонячна, енергія вітру, океанічна тощо).

2. структурні зміни у використанні існуючих не відновлювальних видів енергії.

3. необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу.

4. розробка всіма країнами конкретних заходів із дотриманням екологічних стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії тощо.

5. вивчення запасів усіх ресурсів із використанням найновіших досягнень НТР.

6. призупинення вирубки лісів.

7. формування у людей екологічного світогляду.

8. нарощування екологічних інвестицій.

в) Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами, зростають також масштаби залучення у виробничий процес природних ресурсів а їх кількість на планеті обмежена.

Шляхи вирішення:

1. зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.

2. проведення прогресивних аграрних перетворень.

3. об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн – експортерів паливно-енергет та паливних ресурсів.

4. виконання державних екологічних проектів.

5. збільшення витрат на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.