88.Структуризація світового фінансового ринку, його функції та особливості розвитку.

З функціональної точки зору СФР – це система ринкових відносин, в якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світ фін потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності вирцтва.

З інституціональної точки зору СФР – сукупність банків, спеціалізованих фін-кред установ, фонд бірж, через які здійснюється рух міжнар потоків і які є посередниками перерозподілу фін активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фін ресурсів.

СФР складається з нац ринків країн та міжнар фін ринку.

СФР виник на основі інтеграційних процесів між нац фін ринками у 60-их рр. ХХ ст. Об’єктивною основою становлення СФР стали: розвиток МПП, інтернаціоналізація вирцтва (основна передумова інтернаціоналізації капіталу), концентрація та централізація фін капіталу. На СФР відбуваються процеси інтеграції, які призводять до обмеження кола валют, які на ньому обертаються, формування єдиної системи процентних ставок. Разом з тим вони сприяють перетворенню провідних нац компаній та банків у транснаціональні.

Основне призначення СФР - забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних фін ресурсів для постійного ек розвитку світ господарства та отримання певного доходу від цих операцій.

Головна ф-ія– забезпечення світової ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фін засобів в різноманітних формах на зручних умовах на наднаціональному рівні.

1) В залежності від місця проведення операцій:

-централізований (біржі);

-децентралізований (позабіржовий).

2) За типами фін операцій (кредитними чи інвестиційними):

- ринок ЦП (якщо вільна купівля-продаж фін зобов’язань або інструментів можлива);

- кредитний (ринок боргових зобов’язань) (неможлива).

3) Залежно від часових параметрів реалізації майнових прав:

- грошовий ринок (короткі терміни купівлі-продажу короткострокових боргових інструментів);

- ринок капіталів (тривалі терміни купівлі-продажу довгострокових боргових зобов’язань та акцій).

4) Т.С.Шемет

- короткостроковий (валютний) ринок (склад з короткострок банк кредитів і короткострок ЦП);

- середнє- та довгострок євроринки (євроринки капіталів), які поділяються на ринки банк кредитів та ринок міжнар ЦП.

Основна класифікація:

1) міжнар валютний ринок;

2) міжнар ринок банк кредитів;

3) міжнар ринок ЦП (фондовий):

- міжнар ринок довгострокових ЦП;

- міжнар ринок титулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок)

- міжнар ринок похідних фін інструментів (деривативів);

- євроринок, що включає інструменти сегментів міжнар фін ринку, виражені в євровалюті.

Є доцільним окремо виокремити міжнар ринок фін послуг - сферу діяльності учасників СФР з метою надання та споживання певних фін послуг через операції з фін активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб (кліринг, страхування, лізинг, факторинг, форфейтинг).

89.Сутність і напрями глобалізації світогосподарських процесів

Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.

Глобалізація – складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

Глобалізація – процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.

Глобалізація – сукупність викликів і проблем сьогодення.

Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Глобалізація економічної діяльності розвивається у наступних основних

напрямах:

1.Міжнародна торгівля:

-товарами;

-послугами;

-технологією;

-об’єктами інтелектуальної власності.

2. Міжнародне рух факторів виробництва:

-капіталу (у вигляді прямих іноземних інвестицій);

-робочої сили (у вигляді стихійних міграцій некваліфікованих і

-малокваліфіованих робітників і у вигляді “відпливу умів”).

3. Міжнародні фінансові операції:

-кредити (приватні, державні, міжнародних організацій);

-основні цінні папери (акції, облігації і інші боргові зобов’зання);

-похідні фінансові інструменти (ф’ючерси, опціони і інш.);

-валютні операції.

При цьому співвідношення як між цими трьома напрямами, так і різними

формами в рамках кожного з них в останні роки істотно змінюється