7. "Втеча інтелектуального капіталу", його причини, напрями, наслідки.

«Втеча інтелектуального капіталу» - це безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів.

Економічні й професійні мотиви «відпливу умів» полягають у незадоволенні спеціалістів не тільки матеріальним станом, а й своїм статусом у суспільстві, низьким соціальним престижем, неможливістю сповна реалізувати творчі можливості.

Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

• те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

• бажання покращити своє матеріальне становище;

• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

• національна та релігійна нетерпимість;

• зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Напрями інтелектуального капіталу: Європа, США та Японія. У зв‘язку з браком кваліфікованих кадрів в вищезазначених країнах розробляються спеціальні програми із залучення зарубіжних вчених і спеціалістів. Загалом, США є світовим центром із залучення зарубіжних вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Однак, останнім часом інтенсивно залучають до себе зарубіжних фахівців Гонконг, Пд Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія, Японія.

НАСЛІДКИ: Цілком очевидно, що масовий відплив продуктивної робочої сили, особливо вчених і спеціалістів, завдасть Україні значних економічних, інтелектуальних та моральних збитків. Виїзд кваліфікованих кадрів, молодих спеціалістів негативно вплине на професійну структуру працездатного населення, погіршить його статево-віковий склад. Еміграція, як правило, супроводжується вимушеним розривом, нехай і не остаточним, сімейних зв'язків, їх послабленням.

"Відплив інтелектуального капіталу" призводить до зниження технологічного потенціалу країн-експортерів робочої сили, падіння їх загального наукового та культурного рівня.

8. Демпінг як засіб торговельної політики, його види; антидемпінгові та компенсаційні мита.

Демпінг - метод фін. нетариф. торг. політики, що полягає в продажу товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару.

Форми демпінгу:

•Спорадичний - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовн. ринок по занижених цінах. Відбувається тоді, коли внутр. обсяги вир-ва товару перевищують місткість внутр. ринку. Під-во обирає або взагалі не викор-ти частину вироб. можл-тей і не вир-ти товар, або вир-ти товар і продати його по більш низькій ніж внутр. ціні на зовн.ринок.

•Навмисний - тимчасове умисне зниж. експ. цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

•Постійний - постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої.

•Зворотній - завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутріш. ринку.

•Взаємний - зустрічна торгівля 2х країн одним і тим же товаром по занижених цінах.

Демпінг заборонений як міжнар. правилами в рамках ВТО, так і націон. антидемпінговими законами багатьох країн. Оскільки демпінг порушує правила справедливої конкуренції та наносить збитки місцевим виробникам, держава може застосовувати до демпінгових товарів, антидемпінгові заходи, які можуть включати застосування антидемпінгового мита, встановлення обмежень на їх імпорт та інше. Антидемп. мито тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу товару на внутр. і зовнішн. ринках, що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита звичайно визначають одним з наступних способів:

•Як різницю в ціні, по якій товар реально продається на ринку експортуючої країни і на ринку що імпортує.

•Як різницю в ціні, по якій товар повинен був би продаватися на ринку експортуючої країни, і ціни, по якій він реально прод-ться на ринку імпортуючої країни.

Компенсаційне мито - різновидність митного збору, що характеризується підвищеним розміром і покликаний поставити у рівні умови внутрішні та імпортні товари шляхом компенсації різниці в цінах. К.м. є однією з форм захисту внутрішнього ринку за допомогою протекціонізму і підтримки вітчизняного товаровиробника.