4. Застосування економіко-математичних методів у аналітичних дослідженнях

3.1. Загальна характеристика економіко-математичних методів

Класифікація економіко-математичних методів за групами:

1. Методи кореляційно-регресійного аналізу.

2. Методи математичного програмування.

3. Матричні методи і моделі.

4. Інші економіко-математичні методи і моделі.

Завдання економіко-математичних моделей:

1. визначити сутність і значення економіко-математичних методів у господарській діяльності;

2. вивчити методику застосування економіко-математичних методів в аналізі господарської діяльності;

3. навчитися обирати оптимальний економіко-математичний метод відповідно до цілей економічного аналізу.

В основі економіко-математичних методів лежить методика розрахунків вищої математики. Це пов’язано з тим, що господарська діяльність підприємства є невизначеною, що передбачає отримання приблизних (прогнозних) результатів, які можуть часто бути використанні в управлінні підприємства.

Для вирішення економічних завдань використовують різні математичні методи в економічному аналізі:

• методи елементарної математики;

• класичні методи математичного аналізу;

• методи математичної статистики;

• економетричні методи;

• методи математичного програмування;

• методи економічної кібернетики;

• методи теорії оптимальних процесів.

Тема 2. Теоретичні аспекти економічного аналізу.

В залежності від певних напрямків класифікації економічний аналіз поділяється на такі види:

1. За ступенем охоплення показників, які досліджуються:

1.1. комплексний економічний аналіз (за його допомогою здійснюється всебічна системна оцінка результатів діяльності підприємства):

• аналіз економічної програми, асортименту, якості та ритмічності виробництва;

• аналіз забезпеченості підприємства робочою силою, руху і плинності кадрів та використання робочого часу;

• аналіз продуктивності праці;

• аналіз оплати праці та її ефективності;

• аналіз складу, структури та озброєності підприємства основними засобами;

• аналіз використання основних засобів;

• аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ступеню їх використання;

• аналіз собівартості продукції та шляхів її зниження;

• аналіз фінансових результатів (прибутку і рентабельності);

• узагальнений аналіз фінансового стану підприємства;

• аналіз валюти балансу;

• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

• аналіз ділової активності підприємства;

• аналіз фінансової стійкості підприємства;

• діагностика банкрутства підприємства;

• аналіз соціального розвитку колективу.

0. 1.2. вибірковий аналіз;

1. 1.3. тематичний аналіз.

1. За якісним наповненням показників, які досліджуються:

1. фінансово-економічний аналіз;

2. техніко-економічний аналіз;

3. соціально-економічний аналіз;

4. чистий соціальний аналіз;

5. функціонально-вартісний аналіз.

2. За часом проведення:

   1. оперативний аналіз (здійснюється в ході виникнення явищ і процесів, або відразу після завершення подій (місячний);

   2. ретроспективний (заключний) аналіз (оцінка діяльності підприємства за тривалий період часу, здійснюється за матеріалами квартальної, піврічної чи річної звітності);

   3. перспективний аналіз (визначення напрямків роботи підприємства на майбутній період).

3. За часовим проміжком часу дослідження: річний; піврічний; за квартал; щомісячний; подекадний; щоденний.

4. За об’єктом дослідження:

   1. регіональний;

   2. галузевий;

   3. аналіз діяльності п-ва;

   4. аналіз діяльності виробничої одиниці.

   5. народне господарство вцілому.

5. За метою дослідження:

   1. визначення резервів виробництва;

   2. діагностика банкрутства підприємства;

   3. зміна спеціалізації, профілю діяльності, власності підприємства;

   4. санація (оздоровлення) п-ва.

6. За ступенем повторюваності:

   1. систематичний;

   2. епізодичний.

7. За суб’єктами аналізу:

   1. аналіз, який здійснюється внутрішніми ек. службами п-ва;

   2. аналіз, який здійснюється зовнішніми ек. установами;

   3. аналіз, який здійснюється громадськими установами.

8. В залежності від напрямку дослідження:

   1. загальноекономічний – здійснюється за даними господ. та фін. звітності з метою оцінки виробничої д-сті п-ва, перспектив розвитку, виявлення шляхів покращення фін. стійкості та ефективного використання трудових, матеріально-технічних ті фін. ресурсів;

   2. техніко-економічна – здійснюється сумісно екон. та технічними службами п-ва, базується на даних оперативної та річної звітності і виконується з метою глибокої оцінки виробничо-господ. та екон. д-сті в цілому;

   3. соціально-екон. аналіз – здійснює дослідження показників соціал. стану п-ва, порівнює критерії соціального розвитку на даному п-ві з середніми по регіону, розробляє напрямки покращення соц. стану п-ва та його впливу на ек. показники д-сті п-ва;

   4. функціонально-вартісний аналіз – полягає у визначенні класифікаційних ознак і вартості функцій п-ва та їх взаємозв’язку з основними результатами д-сті.

Економ. аналіз як наука тісно пов'язаний з такими дисциплінами: екон. теорія (є методологічною базою для ЕА); статистика («постачає» для ЕА основні прийоми і методи здійснення розрахунків); математика (є методичною основою математ. обчислень); бух. облік (є інформаційною базою ЕА); планування; управління; фінансування і кредитування; маркетинг; право та ін.

Види організації аналітичної роботи на п-ві: 1) централізований – створ. аналітичні служби чи бюро, які займаються збором і обробкою економ. інформації та проведенням всіх видів аналітичних процедур; 2) децентралізований – керівники структурних підрозділів по мірі виконання своїх трудових обов’язків здійснюють збір, обробку ек. інформації і відповідні аналітичні процедури; 3) змішаний.