Тема 7. Суб’єкт злочину

Семінарські заняття – 4 години.

Самостійна робота – 6 годин.

Семінарське заняття 1

І. Питання до заняття:

1. Поняття суб’єкта злочину та його ознаки.

2. Загальний і спеціальний суб’єкт злочину. Ознаки і види спеціального суб’єкту злочину.

3. Суб’єкт злочину та особа винного (особа злочинця). Співвідношення понять.

4. Вік кримінальної відповідальності.

ІІ. Основні кримінально-правові поняття: суб’єкт злочину, загальний суб’єкт злочину; спеціальний суб’єкт злочину, особа винного; особа злочинця; вік кримінальної відповідальності

ІІІ. Контрольні запитання і завдання:

1. Хто є суб’єктом злочину?

2. Назвіть ознаки суб’єкта злочину.

3. Назвіть ознаки і види спеціального суб’єкта злочину.

4. Як співвідносяться поняття «суб’єкт злочину» та «особа винного»?

5. Розкрийте поняття «фізична особа».

6. Чи може бути суб’єктом злочину юридична особи?

7. Що таке вік як одна з обов’язкових ознак суб’єкта злочину?

8. Як встановлюється вік кримінальної відповідальності?

9. З якого віку, за загальним правилом, настає кримінальна відповідальність?

10. За вчинення яких злочинів особи несуть кримінальну відповідальність з 14-річного віку?

11. За вчинення яких злочинів особи несуть кримінальну відповідальність з іншого віку?

ІV. План самостійної роботи.

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

1. Спеціальний суб’єкт злочину і необхідна «співучасть».

Практичні завдання:

1. Ознайомтесь з положенням Особливої частини КК і визначте в кожному розділі КК спеціальних суб’єктів злочину.

2. Ознайомтесь з положенням Особливої частини КК і визначте злочини, відповідальність за які може настати лише з 18-річного віку.

3. Вирішить задачі, запропоновані викладачем.

4. Підготуйте ситуативну задачу про спеціального суб’єкта складу злочину.

Тематика реферативних доповідей:

1. Проблема кримінальної відповідальності юридичних осіб.

2. Проблеми зниження віку кримінальної відповідальності за вчинення злочину.

Семінарське заняття 2

І. Питання до заняття:

1. Осудність як ознака суб’єкта злочину.

2. Формула неосудності. Медичний та юридичний критерії неосудності.

3. Правові наслідки визнання особи неосудною.

4. Поняття обмеженої осудності у чинному законодавстві. Правові наслідки визнання особи обмежено осудною.

5. Стан сп’яніння суб’єкта злочину та його кримінально-правове значення.

ІІ. Основні кримінально-правові поняття: осудність; неосудність; нездатній усвідомлювати свої діяння; нездатність керувати своїми діяннями; хронічне психічне захворювання; тимчасовий розлад психічної діяльності; недоумство; інший хворобливий стан психіки; обмежена осудність; нездатність повною мірою усвідомлювати свої діяння; нездатність повною мірою керувати своїми діяннями; психічний розлад; фізіологічне сп’яніння; патологічне сп’яніння.

ІІІ. Контрольні запитання і завдання:

1. Розкрийте поняття осудності.

2. Якими критеріями характеризується осудність?

3. У чому полягає юридичний критерій осудності?

4. У чому полягає психологічний критерій осудності?

5. Розкрийте поняття неосудності.

6. Якими критеріями характеризується осудність?

7. У чому полягає юридичний критерій неосудності?

8. У чому полягає психологічний критерій неосудності?

9. У чому полягає медичний (біологічний) критерій неосудності?

10. Що треба розуміти під хронічним психічним захворюванням?

11. Що треба розуміти під тимчасовим розладом психічної діяльності?

12. Що треба розуміти під недоумством?

13. Що треба розуміти під іншим хворобливим станом психіки?

14. Які кримінально-правові наслідки визнання особи неосудною?

15. Розкрийте поняття обмеженої осудності.

16. У чому полягає юридичний критерій обмеженої осудності?

17. У чому полягає психологічний критерій обмеженої осудності?

18. Що треба розуміти під психічним розладом?

19. Які кримінально-правові наслідки визнання особи обмежено осудною?

20. Які кримінально-правові наслідки вчинення злочину у стані сп’яніння?

21. Що треба розуміти під станом фізіологічного сп’яніння?

22. Що треба розуміти під станом патологічного сп’яніння?

ІV. План самостійної роботи.

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

1. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у стані сильного душевного хвилювання.

Практичні завдання:

1. Вирішить задачі, запропоновані викладачем.

2. Підготуйте ситуативну задачу про вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані неосудності.

3. Підготуйте ситуативну задачу про вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані патологічного сп’яніння.

Тематика реферативних доповідей:

1. Проблема обмеженої осудності у кримінальному праві.

2. Вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння.

Рекомендовані нормативно-правові акти:

1. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.

Рекомендовані акти судової влади:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність» №2 від 27 лютого 2004 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» № 5 від 16 квітня 2004 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 2 від 15 травня 2006 р.

4. Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/E4CA91BA11B60773C2257607003A0640?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=E4CA91BA11B60773C2257607003A0640&Count=500&.

Рекомендована монографічна література:

1. Антонян Ю.М., Бородин О.В. Преступность и психические аномалии.– М., 1987.

2. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння: Монографія. – К: Атака, 2005.

3. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1964.

4. Габиани А.О. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии опьянения. – Тбилиси, 1968.

5. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток, 1970.

6. Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления. – М., 1998.

7. Лень В.В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: Монографія / Передм. докт. юрид. наук, проф. Ю.М. Антоняна. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008.

8. Личность преступника и уголовная ответственность. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1979.

9. Лунц Д.Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии.– М., 1966.

10. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток, 1983.

11. Михеев Р.И. Уголовная ответственность лиц с психофизиологическими особенностями и психогенетическими аномалиями. — Хабаровск, 1989.

12. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958.

13. Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська націон. юрид. академія. – Одеса, 2001.

14. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. – Алма-Ата: Наука, 1977.

15. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность.– СПб., 2000.

16. Приходько Т.Н. Проблемы уменьшенной вменяемости в уголовном праве. – Одеса: Маяк, 1998.

17. Терентьев В.И. Уголовная ответственность специального субъекта преступления по уголовному праву Украины: Монография / Одес. национ. юрид. академия, 2004.

18. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). – Х., 1992.

19. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Харьков: Высшая школа, 1989.