% економічне зростання — зростання обсягу виробництва валової доданої вартості (ВДВ), платоспроможності населен­ня, рівня споживання на душу населення, тобто добробуту.

Залежно від сфери соціально-економічного буття вирізняють ефективність (ефект) ^економічну, асоціальну та ^ефективність

розміщення продуктивних сил.

* Економічна ефективність — це співвідношення затрат і результату. Ефективність зростає за мінімізації матері­альних, сировинних, фінансових, трудових затрат, чисель­ності управлінських структур та їх рівнів, скорочення шляху руху ресурсів, продукції, фондів, зростання продуктивності праці, віддачі основного й оборотного капіталів і отриман­ня максимального прибутку.

^Соціальна ефективність — сукупність економічних і соці­альних наслідків, яка досягається за певного обсягу викори­стання ресурсів і затрат.

До соціального ефекту належать:

збільшення обсягу, вдосконалення структури індивідуаль­ного споживання матеріальних благ і послуг; ^ поліпшення забезпеченості майном і комунальними послуга­ми (за кількістю та якістю);

розвиток структури, повноти задоволення послугами інди­відуального та колективного споживання; ї поліпшення умов безпеки праці;

^ зниження захворюваності, продовження середньої трива­лості життя;

збільшення вільного часу працівників; Ь підвищення рівня культури й освіти населення, кваліфікації

працівників; Ь збереження і впорядкування довкілля та ін.

І* Ефективність розміщення продуктивних сил пов'язують з вирівнюванням економічних рівнів розвитку регіонів.

110

Розділ 4. Наукові методи аналізу регіональної економіки Виявляється у вищих темпах зростання праці і капіталу менш розвинутих регіонів порівняно з більш розвинутими. Чинниками ефективного розміщення продуктивних сил є:

-> ресурсні — наявність працездатного населення, водних, мінерально-сировинних і енергетичних ресурсів;

економічні — сукупні витрати на зайнятість, водозабезпе-чення, освоєння ресурсів;

соціальні — зростання рівня зайнятості, розвиток соціаль­ної інфраструктури, природоохоронні технології та ін.

Продуктивність праці вимірюють відношенням результату (ефекту) — (Ом) до затрат праці — (Т_к):

чч = Ом/ Т_к.

Ефективність вимірюють співвідношенням матеріальних (О_п,ц_п) чи трудових (Т_к) затрат до результату (ефекту) (Оц): о = О_п,ц_п / Ом чи і_к = Т_к/<2ц.

Ефективність є позитивною, якщо результат зростає, а затра­ти залишаються незмінними, зменшуються або їх зростання є меншим порівняно зі зростанням результату. Негативною вона буває, якщо результат зменшується, а затрати залишаються не­змінними, зростають або їх зростання перевищує результат.

Продуктивність і ефективність визначають стосовно:

• працівників па виробництві — продуктивність праці, тру­домісткість одиниці продукції;

• основного капіталу: капіталовіддача, капіталомісткість одиниці продукції;

• оборотного капіталу: коефіцієнт оборотності обігових коштів, коефіцієнт закріпленості обігових коштів в одиниці про­дукції;

• виробництва продукції: відношення ціни продукції до її со­бівартості;

• роботи підприємства: відношення вартості валової продукції підприємства до затрат на її виробництво;

• роботи галузі: відношення суми вартості валової продукції підприємств галузі до суми затрат на її виробництво;

> економіки (господарства) регіону: відношення суми вартості валової продукції підприємств регіону до суми затрат на її ви­робництво;

— 11

1