Регіональна економіка

4.1. Сутність методів аналізу економіки реґіонів

Регіональна економічна система зі своїм адміністративним цент­ром, бюджетом є складним господарським механізмом. її скла­довими є виробництво товарів, послуг, інфраструктура, населення усіх вікових груп, зайняті і незайняті в економіці, природні ре­сурси, доходи і витрати людей тощо. Вона сформувалася на ос­нові територіального поділу праці і саме в ній закріплені ті види діяльності, які найефективніше здійснювати саме тут. Економіка регіону сформувалася об'єктивно впродовж певного історично­го періоду і відзначається особливим розселенням по території, концентрацією капіталу, навиками працездатного населення здійснювати спеціалізоване виробництво. Обґрунтовування ме­тодів аналізу функціонування регіональної економіки, виявлен­ня причинно-наслідкових зв'язків має важливе значення для ух­валення рішень щодо подальшого її розвитку. Досвід показує, що подальший розвиток економіки регіону має супроводжуватися поглибленням і поширенням поділу праці в регіоні. Це приводи-тиме:

^ по-перше, до зниження витрат виробництва продукції і по­слуг на підприємстві;

^> по-друге, до зниження транспортних витрат перевезення оди­ниці продукції на один кілометр;

^ по-третє, до підвищення продуктивності й ефективності господарства регіону загалом.

Мислення управлінського персоналу має бути зосереджене на забезпеченні продуктивної і, особливо, ефективної функції праці і капіталу. Відповідно і вибір методів аналізу регіональної еконо- мічної системи повинен відповідати цілям продуктивності і ефек- тивності, раціонального використання усіх видів ресурсів. Ефек- тивність економіки на мікро-, мезо- і макрорівні зумовлюється поглибленням і поширенням поділу праці, який спричинено вимо- гами закону товаровиробництва і виявами його дії через зрос- тання продуктивної сили всіх чинників та економії живої й уре- чевленої праці. Поділ праці як основа економічного районування 96

Розділ 4. Наукові методи аналізу регіональної економіки

шшиває не лише на розвиток виробництва на певній території, а її па характер і концентрацію розселення та зниження витрат ви­робництва і транспортування продукції (рис. 4.1).

Зростання ефективності регіональної

економіки

Концентрація капіталу,

ресурсів, праці в існуючих поселеннях та при освоєнні нових природних ресурсів з розвитком нових поселень

Територіальний

Розвиток виробничої і соціальної інфраструктури

в місцях локалізації виробництва з функціями забезпечення виробничої діяльності на об'єктах

промисловості і задоволення соціальних потреб населення

Рис. 4.1. Ефект регіонального поділу праці Завдання дослідника якраз і полягає у тому, щоби навчитися застосовувати на практиці найрізноманітніші методи, прийоми і підходи дослідження формування і розвитку територіальних економічних систем з погляду їх ефективності.

Науковий підхід вивчення розвитку економічних систем пе­редбачає використання усіх необхідних при тому засобів, які за­безпечили б найточніше вивчення причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних процесів. Усі залучені засоби і спосіб їх викори­стання наука обґрунтовує поняттями ■=>методологія, метод, ^методика.

Поділ праці

Зниження собівартості продукції і послуг

• Загальний

• Частковий

• Одиничний

Зниження транспортних затрат на перевезення товарів

Методологія. Наукове дослідження економічної системи буде результативним і доцільним, якщо воно буде проводитись на ос­нові обґрунтованих рамкових засобів і прийомів. Загальні кон­тури підходів і прийомів дослідження економічної системи нази­вають методологією.

* Методологія дослідження регіональної економіки — си­стема теорій, показників, методів, підходів і прийомів вив­чення причинно-наслідкоeux зв 'язків розміщення і розвитку поселень, господарських об'єктів та інфраструктури час­тини території країни.

Методологія є не що інше, як свідоме застосування науково обґрунтованих методів задля здобуття нових знань. Методоло­гія — це теорія, переведення в алгоритм рішення і конкретної проб­леми.

Метод. В еонові структури методології економіки є система певних методів.

* Метод дослідження регіональної економіки — це спосіб, чи засіб, пізнання причинно-наслідкоeux зв'язків створення локальних господарських об'єктів, розміщення їх по тери­торії, розвитку поселень.

Метод дає змогу не лише пізнавати конкретне економічне чи соціальне, локальне чи територіальне явище, а й вирішувати кон­кретне завдання. Методологія дослідження просторової економі­ки обґрунтовує свій базовий метод — геопростороеу парадиг­му.

* Геопросторова парадигма — базовий метод у дослідженні регіональної економіки, який передбачає урахування знань і вимог відомих законів природи і суспільства, в основі яких є формування територіальних процесів виробництва і соці­ального розвитку.

Цей метод є специфічний і формується як триєдиний підхід у дослідженні: У територіально-комплексний, > територіально-га­лузевий і У територіально-ефективний.

Методика. Триєдиний підхід до вивчення регіональної економі­ки не може бути здійснений при використанні лише однієї теорії, 98

Розділ 4. Наукові методи аналізу реґіональної економіки одного методу тощо. Цілі і база дослідження потребують багатьох підходів і методів, тобто обґрунтованої методики.

♦ Методика дослідження реґіональної економіки — су­купність методів, прийомів і підходів теоретичного чи прак­тичного пізнання причинно-наслідкових зв'язків комплексно­го, галузевого й ефективного аспектів розвитку території.

Методика є частиною методології і являє собою сукупність найістотніших положень теорій, викладених у конструктивній, прийнятній для практики формі.

Обґрунтування методології і її складових методів і методики шмагає від дослідника певних навиків їх застосування і відповід­ного рівня аналітичного мислення. Дослідник повинен мати за­датки вивчати територіально-економічні процеси, застосовую­чи прийоми:

індукції — відстеження розвитку явища від зародження до іавершення, від конкретного до загального, від фактора явища до наслідку його дії, тобто з'ясовувати причиино-наслідковий зв'язок;

дедукції — дослідження явища від його якісного результа­ту, до причини, що його викликала, від загального до конкретно­го, від наслідку до фактора, причини прояву даного явища;

аналізу — дослідження цілісного явища через розчленування його на окремі, складові елементи;

синтезу — виведення цілісності явища чи об'єкта дослід­ження через з'єднання різних елементів, що є чи можуть склада­ти його частини в єдине ціле;

^ аналогії — знаходження подібності явищ, об 'єктів в яки­хось властивостях, формах, обґрунтовування висновку про менш знане явище (об'єкт) за більш значними, якщо вони належать до однорідної групи;

експерименту — використання прийому перевірки припущен­ня (гіпотези), доцільного відтворення явища (об'єкта) пізнання;

спостереження — систематичний збір інформації про яви­ще (об'єкт), цілеспрямоване дослідження явища стосовно постав­леної мети;

порівняння — виявлення загального й особливого між двома явищами (об 'єктами) через співвідношення їх кількісних і якісних параметрів та ознак.