Регіональна економіка
4.1. Сутність методів аналізу економіки реґіонів
Регіональна економічна система зі своїм адміністративним центром, бюджетом є складним господарським механізмом. її складовими є виробництво товарів, послуг, інфраструктура, населення усіх вікових груп, зайняті і незайняті в економіці, природні ресурси, доходи і витрати людей тощо. Вона сформувалася на основі територіального поділу праці і саме в ній закріплені ті види діяльності, які найефективніше здійснювати саме тут. Економіка регіону сформувалася об'єктивно впродовж певного історичного періоду і відзначається особливим розселенням по території, концентрацією капіталу, навиками працездатного населення здійснювати спеціалізоване виробництво. Обґрунтовування методів аналізу функціонування регіональної економіки, виявлення причинно-наслідкових зв'язків має важливе значення для ухвалення рішень щодо подальшого її розвитку. Досвід показує, що подальший розвиток економіки регіону має супроводжуватися поглибленням і поширенням поділу праці в регіоні. Це приводи-тиме:
^ по-перше, до зниження витрат виробництва продукції і послуг на підприємстві;
^> по-друге, до зниження транспортних витрат перевезення одиниці продукції на один кілометр;
^ по-третє, до підвищення продуктивності й ефективності господарства регіону загалом.
Мислення управлінського персоналу має бути зосереджене на забезпеченні продуктивної і, особливо, ефективної функції праці і капіталу. Відповідно і вибір методів аналізу регіональної еконо- мічної системи повинен відповідати цілям продуктивності і ефек- тивності, раціонального використання усіх видів ресурсів. Ефек- тивність економіки на мікро-, мезо- і макрорівні зумовлюється поглибленням і поширенням поділу праці, який спричинено вимо- гами закону товаровиробництва і виявами його дії через зрос- тання продуктивної сили всіх чинників та економії живої й уре- чевленої праці. Поділ праці як основа економічного районування 96
Розділ 4. Наукові методи аналізу регіональної економіки
шшиває не лише на розвиток виробництва на певній території, а її па характер і концентрацію розселення та зниження витрат виробництва і транспортування продукції (рис. 4.1).
Зростання ефективності регіональної
економіки
Концентрація капіталу,
ресурсів, праці в існуючих поселеннях та при освоєнні нових природних ресурсів з розвитком нових поселень
Територіальний
Розвиток виробничої і соціальної інфраструктури
в місцях локалізації виробництва з функціями забезпечення виробничої діяльності на об'єктах
промисловості і задоволення соціальних потреб населення
Рис. 4.1. Ефект регіонального поділу праці Завдання дослідника якраз і полягає у тому, щоби навчитися застосовувати на практиці найрізноманітніші методи, прийоми і підходи дослідження формування і розвитку територіальних економічних систем з погляду їх ефективності.
Науковий підхід вивчення розвитку економічних систем передбачає використання усіх необхідних при тому засобів, які забезпечили б найточніше вивчення причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних процесів. Усі залучені засоби і спосіб їх використання наука обґрунтовує поняттями ■=>методологія, метод, ^методика.
Поділ праці
Зниження собівартості продукції і послуг
Загальний
Частковий
Одиничний
Зниження транспортних затрат на перевезення товарів
Методологія. Наукове дослідження економічної системи буде результативним і доцільним, якщо воно буде проводитись на основі обґрунтованих рамкових засобів і прийомів. Загальні контури підходів і прийомів дослідження економічної системи називають методологією.
* Методологія дослідження регіональної економіки — система теорій, показників, методів, підходів і прийомів вивчення причинно-наслідкоeux зв 'язків розміщення і розвитку поселень, господарських об'єктів та інфраструктури частини території країни.
Методологія є не що інше, як свідоме застосування науково обґрунтованих методів задля здобуття нових знань. Методологія — це теорія, переведення в алгоритм рішення і конкретної проблеми.
Метод. В еонові структури методології економіки є система певних методів.
* Метод дослідження регіональної економіки — це спосіб, чи засіб, пізнання причинно-наслідкоeux зв'язків створення локальних господарських об'єктів, розміщення їх по території, розвитку поселень.
Метод дає змогу не лише пізнавати конкретне економічне чи соціальне, локальне чи територіальне явище, а й вирішувати конкретне завдання. Методологія дослідження просторової економіки обґрунтовує свій базовий метод — геопростороеу парадигму.
* Геопросторова парадигма — базовий метод у дослідженні регіональної економіки, який передбачає урахування знань і вимог відомих законів природи і суспільства, в основі яких є формування територіальних процесів виробництва і соціального розвитку.
Цей метод є специфічний і формується як триєдиний підхід у дослідженні: У територіально-комплексний, > територіально-галузевий і У територіально-ефективний.
Методика. Триєдиний підхід до вивчення регіональної економіки не може бути здійснений при використанні лише однієї теорії, 98
Розділ 4. Наукові методи аналізу реґіональної економіки одного методу тощо. Цілі і база дослідження потребують багатьох підходів і методів, тобто обґрунтованої методики.
♦ Методика дослідження реґіональної економіки — сукупність методів, прийомів і підходів теоретичного чи практичного пізнання причинно-наслідкових зв'язків комплексного, галузевого й ефективного аспектів розвитку території.
Методика є частиною методології і являє собою сукупність найістотніших положень теорій, викладених у конструктивній, прийнятній для практики формі.
Обґрунтування методології і її складових методів і методики шмагає від дослідника певних навиків їх застосування і відповідного рівня аналітичного мислення. Дослідник повинен мати задатки вивчати територіально-економічні процеси, застосовуючи прийоми:
індукції — відстеження розвитку явища від зародження до іавершення, від конкретного до загального, від фактора явища до наслідку його дії, тобто з'ясовувати причиино-наслідковий зв'язок;
дедукції — дослідження явища від його якісного результату, до причини, що його викликала, від загального до конкретного, від наслідку до фактора, причини прояву даного явища;
аналізу — дослідження цілісного явища через розчленування його на окремі, складові елементи;
синтезу — виведення цілісності явища чи об'єкта дослідження через з'єднання різних елементів, що є чи можуть складати його частини в єдине ціле;
^ аналогії — знаходження подібності явищ, об 'єктів в якихось властивостях, формах, обґрунтовування висновку про менш знане явище (об'єкт) за більш значними, якщо вони належать до однорідної групи;
експерименту — використання прийому перевірки припущення (гіпотези), доцільного відтворення явища (об'єкта) пізнання;
спостереження — систематичний збір інформації про явище (об'єкт), цілеспрямоване дослідження явища стосовно поставленої мети;
порівняння — виявлення загального й особливого між двома явищами (об 'єктами) через співвідношення їх кількісних і якісних параметрів та ознак.