26.Експериментальні плани

Ефективний експериментальний план є найсуттєвішим елементом наукового пошуку, бо дає можливість експериментатору оцінити сформульовану ним первинну гіпотезу шляхом забезпечення умов для визначення функціонального зв'язку між явищами, що вивчаються. Вибір адекватного експериментального плану дозволяє виміряти систематичний вплив різних умов експери­ментального випробування на характеристики поведінки чи інші особливості реагування досліджуваних на змінювані умови з додатковим використанням процедур контролю побічної варіативності.

Експериментальний план — це своєрідний скелет експерименту. Якщо його розглядати під таким кутом зору, план експерименту уподібнюється моделі, яку треба заповнити конкретними процедурами, щоб отримати відповідь на запитання: яка мета експерименту?

Логіка планування експерименту базується на індуктивних висновках, які стосуються можливості інтерпретації незалежної змінної як фактора, що призводить до певного експериментального ефекту. .

Різноманітні експериментальні плани розрізняються за такими критеріями:

— процедурою добору досліджуваних і їх розподілу за різними експериментальними умовами;

— кількістю незалежних змінних (одна чи більше);

— кількістю рівнів незалежної змінної: два рівні (є вплив — немає впливу) чи декілька рівнів незалежної змінної, серед яких може бути і «нульовий вплив»;

— типом шкали, що використовується для вимірювання залежної змінної.

Зазначені критерії зумовлюють вибір методів опрацювання результатів експерименту.

27.Психологічні особливості поведінки дослідника та досліджуваного в експерименті

Психологічний експеримент - це зустріч випробуваного (випробовуваних) з експериментатором. Однак за нею слід розставання. Ситуація експерименту може бути розглянута як із зовнішнього боку ("вхід" і "вихід" з ситуації), так і з внутрішньої (що сталося за час проведення експерименту).

Випробуваний реагує не просто на експеримент як деякий незрозуміле ціле, але ототожнює його з якимось класом реальних життєвих ситуацій, з якими він стикається, і відповідно будує свою поведінку.

Експериментатор не просто набирає репрезентативну групу, але й активно залучає людей до участі в експерименті.

Значить, для дослідника не байдуже, які неконтрольовані психологічні особливості відрізняють людей, залучених до дослідження, від всіх інших; якими мотивами виключно заради були вони, включаючись в психологічне дослідження в якості піддослідних.

Випробуваний може брати участь у дослідженні добровільно або примусово, крім своєї волі. Беручи участь в "природному експерименті", він може і не знати, що став піддослідним.

28.Особистість експериментатора і його діяльність у дослідженні

Експеримент — зміна або відтворення явища з метою вивчення його у найсприятливіших умовах.

Даний метод спирається на точний облік незалежних змінних, які впливають на залежні змінні. Характерна риса експерименту — заплановане втручання людини у досліджуване явище, можливість його відтворення за різних умов. З допомогою експерименту отримують інформацію, недоступну для інших методів.

Науково обґрунтований експериментальний метод розвивався переважно у природничих науках. Там він отримав і класичне тлумачення своїх суттєвих ознак, методологічних засад.

Особливістю експерименту як методу одержання соціальної інформації є те, що він передбачає вироблення гіпотези щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або щодо характеру якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності, виведеної логічним шляхом на основі теоретичних і емпіричних даних.

Методологічною основою експерименту у соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. А основна теоретична проблема експериментального методу полягає у визначенні значущих змінних, що детермінують це явище.