3.Методи психологічного дослідження в експериментальній психології

Методи експериментальної психології почав розробляти німецький психолог Г. Еббінгауз (1850-1909гг.). Він експериментував мнемонічні

процеси, більш складні, ніж сенсорні. У книзі "Про пам'яті" (1885г.) вчений виклав результати проведених на собі дослідів з метою вивести

закони, за якими зберігається і відтворюється вивчений матеріал. При вирішенні проблеми він склав 2300 безглуздих слів, що складається з трьох

звуків - приголосний + голосний + приголосний (наприклад, "мон", "піт" і т.п.). Були випробувані і ретельно прораховані різні варіанти, що

стосуються часу і обсягу їх заучування, динаміки їх забування (репутацію "класичної" придбала "крива забування", що показує, що приблизно

половина забутого падає на перші півгодини після заучування), наступного відтворення матеріалу різного обсягу, різних фрагментів цього

матеріалу (початку списку складів і його кінця).

4.Експеримент як метод психологічного дослідження

Експериментальні методи як засіб вивчення саме людської поведінки та психології почали використовувати у другій половині XIX ст., вони

прийшли на зміну інтроспекції. Разом із цим постала і фундаментальна проблема: "Яке місце психології серед інших наук?".

Експеримент є одним із провідних методів у психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких явище, яке привертає до себе увагу дослідника, виникає неодмінно й закономірно. Моделюючи певні умови, дослідник має можливість чітко визначати ті чинники, які діяли в момент виникнення та розвитку явища, з'ясувати причини, що його зумовили. Експеримент дає також можливість повторити дослід, якщо в цьому є потреба, задля нагромадження додаткових відомостей, обґрунтування отриманих результатів.

5.Сутність експериментального методу і його види

див.питання 6.7.

Психологічний експеримент - це спосіб почуттєво-предметної діяльності в науці, метод пізнання психічної реальності. Вивчення явищ психіки,

свідомості і діяльності людини здійснюється в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. Психологічний експеримент і є

активним прийомом емпіричного пізнання.

6.Лабораторний експеримент

Він здійснюється в психологічних лабораторіях, спеціально обладнаних відповідною апаратурою, яка вимірює і реєструє показники психічних

явищ.

Лабораторний експеримент. Вдаючись до лабораторного експерименту, дослідник створює умови, в яких виявляються психічні явища, і він їх

може контролювати. Це дає змогу, варіюючи незалежними змінними, впливати на досліджуваного, викликаючи певні явища (залежні змінні).

Під час експерименту відокремлюють явища, які вивчають, від тих, що їх супроводжують. Завдяки цьому виявляють приховані процеси,

механізми і зв'язки між ними.

Процедура експерименту передбачає: вибір об'єкта і предмета дослідження та чітко фіксованих показників прояву психічного явища; побудову і формулювання гіпотези дослідження; організацію спеціальних умов діяльності; вибір параметрів незалежної та залежної змінних з метою одержання необхідних даних; реєстрацію реакцій досліджуваного на вплив (фіксування параметрів залежної змінної); вибір системи опрацювання одержаних даних; інтерпретацію результатів. При цьому обов'язкове чітке фіксування умов експерименту (подразники, реакції-відповіді). У сучасних умовах значно збільшилися його масштаби, лабораторний експеримент переріс у промисловий.

Недоліками експерименту є штучність експериментальної ситуації, невиправдане домінування експериментального чинника в ній, вплив експериментатора на діяльність досліджуваного. Негативно можуть діяти і попередні настанови досліджуваного (поводитися активно чи пасивно, чесно чи нечесно, упереджено чи неупереджено тощо), усвідомлення ним штучності ситуації. Нерідко дослідник буває включеним у ситуацію спілкування з досліджуваним, мимовільно впливаючи на його поведінку.