- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.
- •1. Що виробляти?
- •2. Для кого виробляти?
- •3.Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?
- •Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •Методологія мікроекономічного аналізу
- •4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •5.Закон спадної граничної корисності блага.
- •6. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
- •7. Вибір споживача з ординалістський позицій.
- •8 Криві байдужості, їх властивості.
- •9. Бюджетна лінія.
- •10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •11.Реакція споживача на зміну його доходу.
- •12. Поняття повноцінних і неповноцінних благ.
- •13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.
- •14. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •15. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •16. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Взаємозв´язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції.
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання.
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
- •Завдання для модульного контролю № 1
- •Завдання для модульного контролю № 2
55. Види рент.
Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ціни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та ціп на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Відповідно крива попиту переміщується вправо і вліво.
Оскільки земля має різну природну родючість, то власник родючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу.
Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної родючості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного використання землі.
З величиною ренти пов'язана ціна землі:
P = R/r,
де Р - ціна землі, R - рента, г - банківський відсоток.
На графіку показано, як визначається ціна (рента) за використання землі. Криві попиту і пропозиції перетинаються у рівноважній точці є. Саме цій точці відповідає рівень ренти за землю. Якби рента встановилася на рівні, вищому за рівноважну ціну, то величина попиту на землю з боку всіх фірм була б меншою від наявної кількості землі, що пропонується. За цієї умови окремі земельні власники не змогли б здати в оренду (тимчасове користування) свої земельні ділянки.
56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
Ринкова рівновага
В результаті дії конкурентних сил відбувається синхронізація цін попиту і цін пропозиції, яка дістала назву ринкової рівноваги (market equilibrium).
Рівноважна ціна (Ре - equilibrium price) і рівноважна кількість (Qe - equilibrium quantity) блага на ринку встановлюється при рівнянні попиту і пропозиції (перетин кривих). В стані рівноваги ринок збалансований, і ні у спожи¬вачів, ні у виробників немає стимулів для її порушення.
Якщо ціна є більшою за рівноважну, то існує надлишок товару (при ціні Р2 Qs>Qd), якщо навпаки - дефіцит (при ціні Р1 Qd>Qs) (рис.4.6). За таких умов у ринкових суб'єктів з'являються стимули до змінювання ситуації.
При аналізі встановлення рівноваги видно, що при цінах,
вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх
платити. Однак в результаті встановлення рівноваги на ринку
вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між
максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і
фактичними витратами називається споживчим надлишком чи
виграшем (consumer surplus).
Одночасно з боку виробників також спостерігаються такі, що
готові були здійснювати виробництво при ціні, нижчій за
рівноважну. І в результаті встановлення рівноважної ціни вони
отримують виробничий надлишок чи виграш (producer surplus) -
різниця між фактичним доходом, що був отриманий від
діяльності, і мінімально можливим .