- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.
- •1. Що виробляти?
- •2. Для кого виробляти?
- •3.Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?
- •Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •Методологія мікроекономічного аналізу
- •4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •5.Закон спадної граничної корисності блага.
- •6. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
- •7. Вибір споживача з ординалістський позицій.
- •8 Криві байдужості, їх властивості.
- •9. Бюджетна лінія.
- •10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •11.Реакція споживача на зміну його доходу.
- •12. Поняття повноцінних і неповноцінних благ.
- •13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.
- •14. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •15. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •16. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Взаємозв´язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції.
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання.
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
- •Завдання для модульного контролю № 1
- •Завдання для модульного контролю № 2
26. Мотивація поведінки підприємства
Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору: — що виробляти ? — яким чином виробляти? — для кого призначаються результати виробництва?
Підприємство володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певним спрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підприємство не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягати інших цілей.
Виробничі відносини на мікрорівні — це, передусім, технологічні відносини. Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага.
Однією з головних умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва.
«Портрет» (модель) підприємства складається з виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються: Q=f(xl,x2, ...,*„ ...,*„). (6.1)
Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (fC), то виробнича функція може бути визначена так: e=/(L,K), (6.2)
де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).
Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана од-нофакторна] відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів: <2 =/(*)• (6-3)
Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів, називається сукупним продуктом (ТР). Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.
27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
Виробнича функція — це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича функція виглядатиме так: Q=f(L,K,Z), де (Q — максимальний обсяг продукції при даній технології співвідношенні факторів виробництва L, К, Z.
Властивості виробничої функції:
1. При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва прод але лише до певної межі.
2. Існує певна взаємозамінність та компліментарність факторів виробництва.
3. Зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.
Короткостроковий період — це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними. Довгостроковий період — це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.
Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:
1. Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) — це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов. 2. Середній продукт змінного фактора виробництва (АР) — це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовуються у виробництві: АР = ТР/Х. 3. Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) — це обсяг зміни сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах): МР=АТР/АХ.
До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать також витрати виробництва, виручка і прибуток.
Виділяють бухгалтерські та економічні витрати.
Бухгалтерські витрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтверджені документами. Економічні (або альтернативні) витрати включають ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційного можливого способу використання власних ресурсів. Неявні витрати — це ті витрати, що обумовлені використанням власних ресурсів підприємця. Явні витрати — це витрати на придбання необхідних факторів виробництва. Бухгалтерські витрати складаються лише з явних витрат.
Економічні витрати — це сума явних і неявних витрат, тобто економічні витрати кількісно більші за бухгалтерські на величину неявних витрат.
Аналогічно сукупному, середньому і граничному продукту можна розрахувати відповідні показники для витрат і виручки.
Сукупні витрати (ТС) — загальний обсяг витрат для виробництва певного обсягу продукції. Середні витрати (АС) — це обсяг сукупних витрат, припадає на одинищо виробленої продукції: АС = ТС / Q. Граничні витрати (МС) — приріст сукупних витрат виробництва додаткової одиниці продукції МС = АТС / ΔQ Сукупна (валова) виручка — грошові надходження реалізації продукції: ТК = Р х Q, де Р — ціна продукції, Q кількість продукції. Середня виручка (АR) — це сукупна виручка із розрахyнку на одиницю продукції АR = ТR / Q. Гранична виручка (МR) — приріст сукупної виручки збільшенні виробництва продукції на одну одиницю: МR = ΔТR/ΔQ
Сукупний прибуток — це різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами. Розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток — це різниця між сукупною виручкою і бухгалтерськими витратами. Економічний прибуток — це різниця між валовою виручкою та економічними витратами.