5. Особливості організації профорієнтаційної роботи в школі

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів у всіх сферах ви­робництва в сучасних умовах є випускники шкіл, тому профорієнтаційна робота з учнями, особливо випускниками загальноосвітніх шкіл є та­кою ваз/сливою.

Випускнику школи нелегко уявити собі потребу виробництва в кадрах, дослідити запити суспільства на ту чи іншу професію, спрогнозувати свою майбутню професійну діяльність, побачити свої реальні можливості пра­цевлаштування, зрозуміти специфіку тієї чи іншої професії, правильно оцінити свої нахили та здібності.

Дослідження психологів вказують, що 50% здібностей людини пере­дається по спадковості (окремі вчені вважають, що - 80%), що інтелект формується до 10-12 років, тому так важливо не лише знати фактори, що можуть впливати на її розвиток у дитинстві, а саме умови, в яких вона зростає, духовні і моральні цінності та соціальні установки, які панують у родині, але й вивчати саму дитину, її інтереси, задатки і здібності, розви­вати ті сторони її особистості, які в майбутньому зможуть забезпечити успіх і ефективність у професійній діяльності.

Статистика доводить, що продуктивність праці працівників, які за своїми якостями відповідають вимогам професії, в середньому на 20-40% вища, ніжу тих, хто цим вимогам не відповідає, а серед працівників, які часто змінюють місце роботи, 40% це ті, що обрали роботу не за здібно­стями. Із сказаного вище зрозуміло, чому такою важливою є профорієн­таційна робота саме із школярами і чому цей напрям навчально-виховної роботи є завжди актуальним.

За радянських часів профорієнтаційна робота у школах здійснювалась систематично і мала цілеспрямований характер. Керівництво профорієн­таційною роботою здійснювало Міністерство освіти, зокрема загальна початкова професійна підготовка, яка вважалась частиною цілісного на­вчально-виховного процесу, була включена у навчальні плани і програми у старших класах і проводилась комплексно, у тісному взаємозв'язку сім'ї, школи і суспільства.

В наш час, профорієнтаційна робота у школі визначається керівництвом кожної школи самостійно і в більшій мірі залежить від того, як її орга­нізовує шкільний психолог, у функціональні обов'язки якого входить орга­нізація і проведення профорієнтаційних консультацій.

Важливо зазначити, що відповідальність за організацію профорієн­таційної роботи в школі несе директор, який відповідає за:

• планування та прогнозування розвитку профорієнтації, її актуальність в умовах сучасної школи;

• розробку змісту профорієнтаційної роботи з учнями;

• створення кабінету профорієнтації та забезпечення його навчально методичними матеріалами;

• готовність випускників школи до свідомого професійного вибору;

• налагодження контактів з батьками для вироблення спільного рішен­ня щодо майбутньої долі кожної дитини.

Для того, щоб профорієнтаційна робота проводилась систематично, і цілеспрямовано, необхідно, щоб в кожній школі була створена рада з профорієнтаційної роботи, до складу якої входили б: заступник дирек­тора з навчально-виховної роботи, психолог, класні керівники та вчителі-предметники випускних класів, представники підшефних підприємств та профтехучилищ, з якими співпрацює школа та батьки.

Завідувач кабінетом (як правило психолог), який підтримує зв'язки з усіма вчителями школи і батьками, повинен не лише проводити з ними навчальні семінари та консультації, але й надавати психологічну допомогу учням з метою:

• ознайомлення школярів зі світом професій та вивчення професіограм;

• вивчення індивідуальних психологічних особливостей дітей та надання їм консультативної допомоги щодо їх подальшого професійного самовиз­начення;

• формування особистості учня як суб'єкта професійного самовизна­чення, його готовності до здійснення самостійного професійного вибору;

Крім психолога, профорієнтаційну роботу на різних рівнях у школі проводять:

• вчителі-предметники;

• класні керівники;

• шкільний лікар;

• соціальний педагог.

До них залучаються батьки та засоби масової інформації. Важливо, щоб у кожному класі був профорієнтаційний куток, а у школі - навчально-мето­дичний кабінет.

Як зазначалось вище, профорієнтація, як важлива складова усієї на­вчально-виховної роботи в школі, повинна проводитися усім педагогіч­ним колективом. Вчителі предметники повинні включати в систему опи­тування та під час пояснення нового матеріалу інформацію профорієнтац­ійного характеру, зокрема, розповідати, де можна застосувати знання з даного предмету, людям яких професій вони необхідні, ознайомити учнів з різними видами трудової діяльності.

Таким чином, підготовка учнів до вибору професії повинна здійсню­ватися поетапно, в процесі широкої загальної політехнічної та гуманітар­ної підготовки, протягом усіх дванадцяти років навчання в школі.