9. Особливості виникнення європейських держав.

Головним державоутворюючим фактором виникнення держав Європи було класове розшарування суспільства, обумовлене інтенсивним розвитком приватної власності на землю, худобу, рабів. В результаті розпаду общин виникла або приватна власність на землю(Афіни, Рим), або приватне землеволодіння при збереженні державної власності на землю(Спарта).

В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою виникнення держави Вона виникає безпосередньо з внутрішніх класових протиріч .

В Римі процес формування класів і держави в силу цілого ряду причин був більш повільний, тільки супроводжувався боротьбою плебеїв проти патриціїв.

В Спарті поява держави обумовлена не тільки внутрішніми економічними причинами, але і войовничими походами, в результаті яких населення яке попало в полон ставало общинними рабами (ілотами).

У німців утворення держави було прискорено завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була взмозі володарювати над захопленими територіями. Це призвело до розвитку ранньофеодального ладу на землі. Таким чином йшов розвиток держав і в інших країнах Європи. В Київській Русі формування ранньофеодальної держави супроводжувалося запрошенням на князівство варягів.

Тобто утворення держав мало цілий комплекс прчин – економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх.

10. Особливості виникнення держав на сході .

Східний (азіатський шлях) – Єгипет, Вавилон, Китай, Індія. Держави виникають в зонах землеробства в епоху бронзи. Проведення масштабних робіт по будівництву каналів і іригаційних систем вимагало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю.

Публічна влада була досить самостійною, її основу складала родоплемінна знать – общинні чиновники, які виступали організаторами виробництва і виконували адміністративні функції. Саме вони і складали апарат державної влади. Східні держави не мали чіткої класової диференціації. Держава була і організатором виробництва і правителем над членами общини, їх експлуататором.

Родоплемінна знать присвоювала не самі засоби виробництва а управління ними. Маючи у власному розпорядженні матеріальні блага, вона втрачала їх разом з втратою посади. Тобто родоплемінна знать плавно трансформувалася в державні органи, а суспільна власність поступово перетворюється в державну.

Значення приватної власності було невеликим. Раби були власністю держави або церкви але не приватних осіб.

Особлива роль була відведена божественному освіченню влади. Родова знать намагалася зберігти своє положення і владу як дану Богом. Правитель об’являвся носієм божої влади і посередником між Богом і людьми.

Особливості:

державна форма власності

приватна власність має другорядний характер

деспотична державна влада

вагомий апарат чиновників

сакралізація влади

застій і непорушність в суспільстві на протязі багатьох років.

11. Державна влада: поняття та загальна характеристика .

Державна влада є концентроване вираження волі і сили держави, могутності держави, втілена в державних органах і закладах. Вона забезпечує стабільність і порядок в суспільстві, захищає його громадян від зовнішніх і внутрішніх посягань шляхом використання різних методів, в тому числі державного примусу і військової сили.

Державна влада є різновидом соціальної влади, але має свої особливості. Найважливіша особливість державної влади полягає в її політичній і класовій природі. Засновники марксизму вважали державну владу як “організоване насильство одного класу для подавлення іншого”. Однак державну владу, тим більше демократичну не можна зводити до організаційного насилля. В протилежному випадку складається, що державна влада – ворог всьому живому, всьому творчому. Звідси негативне відношення до органів державної влади і особам, що її представляють.Особливістю державної влади є те, що її суб’єкт і об’єкт зазвичай не співпадають, володарюючи і підлеглі чітко розподілені. демократичному суспільстві виникає тенденція зближення суб’єкта і об’єкта влади, яке веде до їх співвідношення. Діалектика цього співвідношення полягає в тому, що кожний громадянин є не тільки підвладним як член суспільства він вправі бути індивідуальним першоносієм і джерелом влади. Словом при демократичному режимі немає і не може бути тільки підвладних і тільки владарюючих.

Державна влада реалізується через державне управління – ціле направлений вплив держави, її органів на суспільство в цілому, або ті чи інші його сфери, на основі пізнаних об’єктивних законів для виконання суспільних завдань і функцій.

Державна влада проявляється в діяльності державних органів і закладів, які утворюють організм цієї влади. Вона тому і має назву державна тому, що її втілює в життя перш за все механізм держави.

Державну владу не без підстав називають централізованою організацією сили. Адже вона має у наявності предметно – матеріальні джерела сили – військові організації людей або силові заклади (армія, поліція, органи безпеки). Організаційна сила забезпечує державній владі примусову здатність, є її гарантом. Але вона повинна направлятися розумною і гуманною волею володарюю чого суб’єкта.

Ознаки: публічна влада, апаратна влада, верховна, універсальна, суверенна, легітимна.