90 Держава як суб'єкт правовідносин

Держава — це найвища форма організації суспільства, яка забезпечує захист та погодження індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів за допомогою права на певній території.

Держава:

-володіє як суб'єкт правовідносин особливою властивістю - суверенітетом ;

-загальна правосуб'єктність держави визначається Конституцією даної держави, нормами міжнародного права;

-є суб'єктом внутрішньодержавних, міжнародних правовідносин;

-ставиться до т.зв. колективних суб'єктів правовідносин;

-установлює норми права, які регулюють правовідносини;

-є учасником публічно-правових, частно-правовых відносин

91. Державні органи як субьекты.

До суб'єктів права відносяться державні й недержавні організації, держава в цілому.

Державні організації створюються для виконання різноманітних функцій. Як суб'єктів права їх можна підрозділити на три групи:

1) органи держави, що виконують функції керування й володіють владних повноважень. Найчастіше вони виступають суб'єктами адміністративних, земельних, кримінально-правових, процесуальних правовідносин. Правове положення органів держави характеризується компетенцією, тобто сукупністю прав і обов'язків, передбачених відповідними нормативними актами;

2) установи, що займаються соціально-культурною діяльністю, не пов'язаної із владними повноваженнями. Такі установи (школи, лікарні, вузи, бібліотеки, театри, музеї й т.д.) складаються на бюджеті держави, наділяються комплексом прав і обов'язків для виконання своїх функцій;

3) підприємства, що займаються господарською діяльністю, що діють на праві господарського ведення (унітарні підприємства) або на праві оперативного керування (казенні підприємства). Держава несе субсидіарну відповідальність по їхніх зобов'язаннях (п. 3 ст. 56 і п. 5 ст. 115 ГК РФ).

Державні організації виступають у цивільно-правових відносинах як юридичних осіб, здійснюючи функції, не пов'язані із владними повноваженнями. У відповідності зі ст. 48 ГК РФ "юридичною особою зізнається організація, що має у власності, господарському веденні або оперативному керуванні відособлене майно й відповідає за своїми обов'язками цим майном, може від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді".

Права юридичних осіб одержують і багато недержавних організацій (господарські товариства й суспільства, виробничі й споживчі кооперативи, суспільні, релігійні організації й т.д. ).

Недержавні організації діють не тільки в сфері господарства, але й у сфері політики (партії), захисту прав громадян (юридичні консультації, суспільства охорони прав споживачів, профспілки), виступають як суб'єктів права в державно-правових, адміністративно-правових, трудових, процесуальних і інших відносинах.

92 Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Об'єктивність права визначається тим, що воно:

— не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;

— не належить йому.

Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.

Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями:

— об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам;

• суб'єктивне право — це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.

Структура суб'єктивного права — це його будова, яка виражається у зв'язку елементів — юридичних можливостей (правомо-чностей), наданих суб'єкту.