
- •1. Предмет тдп, співвідношення з суспільними науками.
- •2. Система юридичних наук: поняття і структура.
- •3 Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правової розбудови України.
- •4. Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методи пізнання тгп.
- •6. Суспільна влада та соціальні норми в первісному суспільстві.
- •7. Загальні закономірності та різноманітність форм виникнення держави.
- •8. Наукові концепції походження держави і права.
- •9. Особливості виникнення європейських держав.
- •10. Особливості виникнення держав на сході .
- •12. Поняття держави: політична, структурна, територіальна організація суспільства.
- •13. Ознаки держави.
- •14.Сутність держави та її еволюція. Класове та загальнонаціональне.
- •15. Функції держави. Еволюція функцій Української держави.
- •16. Роль митних органів у реалізації функцій сучасної української держави.
- •17. Правові форми діяльності держави їх різновиди.
- •18. Україна як суверенна держава.
- •19. Поняття державного суверенітету його основні риси.
- •20. Україна – демократична, правова, соціальна держава.
- •22 Держава в політичній системі суспільства
- •23. Взаємодія держави з політичними партіями та іншими об’єднаннями громадян.
- •24 Громадянське суспільство: поняття та загальна характеристика
- •25. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •26 Форма держави: поняття та структура.
- •29 Форма державного устрою
- •30 Форма державного (політичного) режиму, види державних режимів
- •31.Держави соціально-демократичної орієнтації.
- •33 Поняття і ознаки державних органів
- •34. Загальна характеристика системи державних органів, передбачених Конституцією у
- •35 Правова держава - поняття й основні ознаки
- •36.. Разделение властей как принцип правового государства
- •37 Система стримувань та противаг, передбачена Конституцією України
- •38 Основні форми й інститути демократії в Україні
- •39 Референдум в Україні - поняття, види, юридична природа
- •40 Загальна характеристика місцевого самоврядування в Україні
- •43Поняття об’єктивного і суб’єктивного права.
- •45 Принципи права: поняття, види та їхня роль у регулюванні суспільних відносин
- •46 Соціальні норми - поняття й види
- •47Співвідношення норми права і моралі.
- •48Взаємодія права й моралі в процесі правотворчості й реалізації права
- •49 Право й технічні норми
- •50 Право, політика, економіка
- •51 Поняття і ознаки норми права
- •52. Способи викладення елементів норм права в статтях нпа
- •53 Види правових норм
- •54 Норми матеріального та процесуального права
- •55 Регулятивні та охоронні норми права
- •56 Поняття й види джерел (форм) права
- •59 Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •§ 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •60 Система законодавства України: поняття, структура, ознаки
- •61 Співвідношення системи права й системи законодавства
- •63 Поняття основних прав людини
- •64 Основні права, свободи і обов’язки людини та громадянина
- •65 Поняття правотворчості, функції, принципи і види
- •66 Стадії правотворчого процесу
- •68 Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- •69 Юридична техніка
- •70 Закон - поняття, основні ознаки
- •71 Дія нормативно-правових актів у часі. Зворотна чинність закону
- •72 Дія нормативно-правових актів у просторі
- •73 Реалізація права (норм права) - поняття, форми
- •74 Поняття та стадії застосування норм права
- •75 Основні вимоги до правильного застосування норм права
- •Види актів застосування норм права
- •77 Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •78 Юридичні колізії та способи їх подолання
- •79 Поняття й основні риси тлумачення норм права
- •80 Способи тлумачення норм права
- •81 Буквальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •82 Офіційне й неофіційне тлумачення норм права
- •83 Співвідношення нормативного акту з актами тлумачення права й актами застосування права
- •84 Правовідносини - поняття, основні ознаки
- •85 Види правовідносин
- •Види суб'єктів правовідносин (суб'єктів права)
- •87 Склад (структура) правовідносин
- •88 Поняття правоздатності, дієздатності та деліктоздатності
- •90 Держава як суб'єкт правовідносин
- •91. Державні органи як субьекты.
- •93 Поняття і види об'єктів правових відносин
- •94 Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •97 Правова культура: поняття, структура, перспективи розвитку
- •98 Правовий нігілізм
- •99 Поняття, ознаки і види правомірної поведінки
- •100 Правопорушення - поняття, ознаки, види
- •101 Склад правопорушення - поняття, структура
- •102 Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.
- •103 Принципи юридичної відповідальності
- •105 Зобразимо основне із сказаного у вигляді схеми трьох стадій механізму правового регулювання:
- •1.Механізм правотворчості
90 Держава як суб'єкт правовідносин
Держава — це найвища форма організації суспільства, яка забезпечує захист та погодження індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів за допомогою права на певній території.
Держава:
-володіє як суб'єкт правовідносин особливою властивістю - суверенітетом ;
-загальна правосуб'єктність держави визначається Конституцією даної держави, нормами міжнародного права;
-є суб'єктом внутрішньодержавних, міжнародних правовідносин;
-ставиться до т.зв. колективних суб'єктів правовідносин;
-установлює норми права, які регулюють правовідносини;
-є учасником публічно-правових, частно-правовых відносин
91. Державні органи як субьекты.
До суб'єктів права відносяться державні й недержавні організації, держава в цілому.
Державні організації створюються для виконання різноманітних функцій. Як суб'єктів права їх можна підрозділити на три групи:
1) органи держави, що виконують функції керування й володіють владних повноважень. Найчастіше вони виступають суб'єктами адміністративних, земельних, кримінально-правових, процесуальних правовідносин. Правове положення органів держави характеризується компетенцією, тобто сукупністю прав і обов'язків, передбачених відповідними нормативними актами;
2) установи, що займаються соціально-культурною діяльністю, не пов'язаної із владними повноваженнями. Такі установи (школи, лікарні, вузи, бібліотеки, театри, музеї й т.д.) складаються на бюджеті держави, наділяються комплексом прав і обов'язків для виконання своїх функцій;
3) підприємства, що займаються господарською діяльністю, що діють на праві господарського ведення (унітарні підприємства) або на праві оперативного керування (казенні підприємства). Держава несе субсидіарну відповідальність по їхніх зобов'язаннях (п. 3 ст. 56 і п. 5 ст. 115 ГК РФ).
Державні організації виступають у цивільно-правових відносинах як юридичних осіб, здійснюючи функції, не пов'язані із владними повноваженнями. У відповідності зі ст. 48 ГК РФ "юридичною особою зізнається організація, що має у власності, господарському веденні або оперативному керуванні відособлене майно й відповідає за своїми обов'язками цим майном, може від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді".
Права юридичних осіб одержують і багато недержавних організацій (господарські товариства й суспільства, виробничі й споживчі кооперативи, суспільні, релігійні організації й т.д. ).
Недержавні організації діють не тільки в сфері господарства, але й у сфері політики (партії), захисту прав громадян (юридичні консультації, суспільства охорони прав споживачів, профспілки), виступають як суб'єктів права в державно-правових, адміністративно-правових, трудових, процесуальних і інших відносинах.
92 Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.
Об'єктивність права визначається тим, що воно:
— не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;
— не належить йому.
Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.
Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями:
— об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам;
суб'єктивне право — це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.
Структура суб'єктивного права — це його будова, яка виражається у зв'язку елементів — юридичних можливостей (правомо-чностей), наданих суб'єкту.