69 Юридична техніка

Сукупність правил, прийомів, способів розроблення, складання, оформлення правових актів, їх систематизація й облік у науці теорії держави і права отримали назву юридичної техніки. Залежно від видів правової діяльності виділяють правотворчу (законодавчу), правотлумачну, правозастосовчу техніку, техніку систематизації правових актів.

Серед правил юридичної техніки можна виокремити три групи правил, яких потрібно дотримуватись при розробленні, складанні й оформленні правових актів:

-------------------------------------

— першу групу складають правила викладення правових норм при розробленні нормативного чи казуального акта. До правил цієї групи можна віднести наступні: конкретність і вичерпна повнота правового регулювання; логіка у викладенні тексту правового акта і зв'язок приписів між собою; відсутність суперечностей, прогалин, колізій у правовому акті; ясність і простота застосування та розуміння термінів, неприпустимість використання неясних, багатозначних, нечітких, емоційно забарвлених термінів; відмова від словесних штампів, застарілих виразів і рідкісних слів; стислість і компактність викладення правових норм, скорочення зайвих дублювань;

------------------------

— другу групу складають правила викладення змісту і структури при складенні правового акта. До ціє групи відносяться наступні правила: правовий акт повинен мати певний предмет регулювання і бути розрахований на регулювання однорідних суспільних відносин; він не повинен змінювати чи скасовувати норми, що регулюють відносини іншого роду ніж ті, що врегульовуються даним актом; у акті повинні бути вирішені всі питання регулювання певних суспільних відносин; правовий акт, як правило, не повинен містити винятків і відсилань; регулювання актом відносин має бути однотиповим і одноманітним; норми, положення більш загального характеру повинні розміщуватись на початку правового акта. Однорідні норми мають виділятись, викладатись компактно в одній частині акта, у крупних актах норми повинні відокремлюватись у глави, розділи, частини з власною назвою. Розділи, глави мають складатись з статей, які, в свою чергу, поділяються на частини, пункти, абзаци. Нумерація статей повинна бути безперервною, постійною і стабільною;

---------------------------------------------

• третю групу складають правила зовнішнього оформлення правового акта. Останній повинен мати необхідні реквізити, які відображають його предмет регулювання, сферу дії, юридичну силу. Кожний акт повинен мати видову і власну назву, посилання на орган, який його видав, дату і місце прийняття акта, номер та підпис уповноваженої посадової особи.

До засобів юридичної техніки також можна віднести юридичні конструкції, символи, дефініції, презумпції, фікції тощо.

70 Закон - поняття, основні ознаки

Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Основні ознаки закону:

закон являє собою різновид нормативно-правових актів (у їхній системі є закони й підзаконні акти) і як усякий інший нормативний акт містить норми права (загальні правила поведінки), адресовані відповідним суб'єктам права;

закон приймається органом законодавчої влади (вищим представницьким органом державної влади) - парламентом країни або всенародним голосуванням (референдумом);

закон приймається органом законодавчої влади в особливому процедурному порядку (стадії законотворчості), передбаченому Конституцією й регламентом парламенту (див. п.4 ст.82 Конституції України);

закон у системі нормативно-правових актів (системі законодавства) має вищу юридичну чинність.

Згідно п.2 ст.8 Конституції України (Основного Закону України) - Конституція України має найвищу юридичну чинність. Вища юридична чинність закону вказує на його верховенство в системі правових актів, що також припускає, що підзаконні акти повинні відповідати законам (видаватися на основі й на виконання законів), у випадку невідповідності (або протиріччя) вони у встановленому порядку відміняються.

закон регулює найбільш важливі (основні, найбільш значимі) суспільні відносини, які становлять предмет компетенції парламенту країни;

закон у системі законодавства ставиться до числа найбільш стабільних нормативно-правових актів.