56 Поняття й види джерел (форм) права

Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.

Види основних джерел (форм) права:

а) нормативно-правовий акт;

б) нормативно-правовий договір;

в) правовий звичай;

г) правовий прецедент.

Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.

У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.

У сучасній Україні нормативно-правові акти колишнього СРСР, які не суперечать Конституції й законам України, застосовуються на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" і ст. 1 розділу XV Конституції України.

Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.

Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).

Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.

Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.

Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави. Санкціонування державою звичаю обумовлює придбання їм таких ознак як загальобов'язковість, охорона державою від порушень. Ці ознаки правових звичаїв властиві й нормам права безпосередньо встановлених державою

Правові звичаї як джерело права з'явилися давно. Про це свідчать, наприклад, закони XІІ. таблиць (Древній Рим V в. до, н.е.). Закони Драконта (Афіни VII в. до н.е.) і інші юридичні пам'ятники. Один зі шляхів виникнення права- поява так званого звичаєвого права, що складає із правових звичаїв.

У сучасних державах, включаючи Україну, сфера суспільних відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.

Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів:

а) судовий;

б) адміністративний.

Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.

У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел (форм) права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія (батьківщина правового прецеденту) і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Публикуемые в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.

57. основні правові системи сучасності. правові сімї

Правова система суспільства - це конкретно-історична сукупність права, юридичної практики й пануючої правової ідеології окремої держави.

У структуру правової системи входять наступні головні елементи:

1) право (законодавство);

2) юридична практика;

3) Пануючий тип права.

Поняття "право" і "правова система" співвідносяться як частина й ціле. Якщо під правом розуміється система загальнообов'язкових, формально певних юридичних норм, установлюваних і забезпечуваних державою, то під правовою системою - явище, що відбиває собою всю правову організацію суспільства, цілісну правову дійсність, систему юридическюгсредств, за допомогою яких офіційна влада впливає на поводження людей.

Право - ядро й нормативна основа правової системи, її сполучна й цементуюча ланка. По характері права в суспільстві можна судити й про сутності всієї правової системи даного суспільства.

Крім права, юридичної практики й пануючої правової ідеології (як головних елементів правової системи) у неї входять і інші доданки: правотворчество, правовідносини, правові установи, законність і т.п.

Поняття "правова система" виражає собою комплексну оцінку юридичної сфери життя конкретного суспільства.

---------------------------------------

Романо-германская правова родина

Перш ніж давати загальну характеристику романо-германской правовій родині, необхідно спочатку визначити поняття "правова родина" .

До романо-германской правової родини ставляться правові системи Італії, Франції, Іспанії, Португалії, Німеччини, Австрії, Швейцарії й ін. Як самостійна група правових систем у рамках романо-германской правової родини можна виділити слов'янські правові системи (Югославії, Болгарії й т.д.). Сучасна правова система Росії, при всіх її особливостях, більше родинна саме романо-германской правовій родині.

----------------------------

Серед ознак романо-германской правової родини можна виділити наступні:

- єдина ієрархічно побудована система джерел писаного права, що домінує місце в якій займають нормативні акти (законодавство);

- головна роль у формуванні права приділяється законодавцеві, що створює загальні юридичні правила поведінки; правоприменитель же (суддя, адміністративні органи й т.п.) покликаний лише точно реалізувати ці загальні норми в конкретних правозастосовних актах;

- є писані конституції, що володіють вищою юридичною чинністю;

- високий рівень нормативних узагальнень досягається за допомогою кодифікованих нормативних актів;

- вагоме положення займають підзаконні нормативні акти (регламенти, інструкції, циркуляри й ін.);

- розподіл системи права на публічне й частка, а також на галузі;

- правовий звичай і юридичний прецедент виступають у якості допоміжних, додаткових джерел;

- на першому місці перебувають не обов'язки, а права людину й громадянина;

- особливе значення має юридична доктрина, що розробила й розробляє в університетах основні принципи (теорію) побудови даної правової родини.

------------------------------------------------

Англо-саксонська правова родина

Перш ніж давати характеристику англо-саксонській правовій родині (родині загального права), необхідно спочатку визначити поняття "правова родина" (див. відповідь на питання 44).

До англо-саксонської правової родини відносять національно-правові системи Англії, США, Канади, Австралії, Новій Зеландії й ін.

Серед ознак даної родини можна виділити наступні:

- основним джерелом права виступає судовий прецедент (правила поведінки, сформульовані суддями в їхніх рішеннях по конкретній справі й поширюються на аналогічні справи);

- юридичні прецеденти носять індивідуальний (казуїстичний) характер;

- провідну роль у формуванні права (у правотворчестве)

приділяються судам, що у цьому зв'язку займає особливе положення в системі державних органів;

- на першому місці перебувають не обов'язки, а права людину й громадянина, що захищають насамперед судом;

- чільне значення має процесуальне (процедурне, доказательственное) право, що багато в чому визначає право матеріальне;

- відсутні кодифіковані галузі права;

- відсутні класичний розподіл права на приватне й публічне;

- статутне право (законодавство) і юридичні звичаї виступають у якості допоміжних, додаткових джерел;

- юридична доктрина, як правило, носить сугубо прагматичний, прикладний характер

----------------------------------------

Родина релігійного права

Перш ніж давати загальну характеристику родини релігійного права, необхідно спочатку визначити поняття правова родина (див. відповідь на питання 44).

До родини релігійного права ставляться правові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан. Судан і ін., а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзии й ін.

Серед ознак даної правової родини можна виділити наступні:

- головний творець права Бог, а не суспільство, держава, тому юридичні приписання дані раз і назавжди, у них потрібно вірити й відповідно строго дотримувати;

- джерелами права є релігійно-моральні норми й цінності, що втримуються, зокрема , у Корані, Сунне, Иджме й поширюються на мусульман або в Шастрах, Ведах, законах Ману й т.д. і діючі відносно індусів;

- досить тісне переплетення юридичних положень із релігійними, філософськими й моральними постулатами, а також з місцевими звичаями утворить у своїй сукупності єдині правила поведінки;

- особливе місце в системі джерел права займають праці вчених-юристів (доктрини), що конкретизують і тлумачать першоджерела й лежачі в основі конкретних рішень;

- відсутнє розподіл права на приватне й публічне;

- нормативно-правові акти (законодавство) мають вторинне значення;

- судова практика у власному розумінні слова не є джерелом права;

- багато в чому заснована на ідеї обов'язків, а не прав людини (як це має місце в романо-германской і англо-саксонської правових родинах).

--------------------------------------

Родина традиційного права

Перш ніж давати загальну характеристику родини традиційного права, необхідно спочатку визначити поняття "правова родина)

58 Система права — це об'єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами.

Можна сказати інакше: система права — це науково організована сукупність правових норм, розподілених за групами — правовими інститутами, зведеними у підгалузі, які у свою чергу утворюють галузі — цілісні нормативні утворення.

Ознаки (риси) системи права:

1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. Вона не може створюватися на суб'єктивний розсуд людей існує об'єктивно;

2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані;

3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості.

Дослідження системи права варто розпочинати з попереднього вирішення питання про структурні елементи і критерії побудови системи. Під структурою системи розуміється єдність елементного складу системи і взаємодія складових її елементів. Структура — це засіб зв'язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність). Структурні елементи системи права:

- норми права;

- інститути права;

- під галузі права;

- галузі права.

Норма права — «цеглинка» системи права, первинний компонент, із якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права. Цивільне право, кримінальне право, трудове право, адміністративне право та ін. — це галузі права.