52. Способи викладення елементів норм права в статтях нпа

Способи викладу елементів норми права в статтях нормативно-правових актів різні, однак вона зберігає свою логічну структуру. Нерідко норма права викладу як стаття нормативного акту, але найчастіше вони безпосередньо не збігаються. У найбільш загальному виді вся розмаїтість цих розбіжностей може бути зведене до наступних варіантів:

а) одна стаття нормативного акту містить лише частина норми права або навіть частина одного з елементів норми права, або навпаки, норма права втримується в декількох статтях акту або актів;

б) одна стаття нормативного акту містить трохи безпосередньо зв'язаних між собою норм права, або навпаки, норма права втримується в частині нормативного акту;

в) одна стаття нормативного акту містить гіпотезу або диспозицію, загальну для багатьох безпосередньо зв'язаних між собою норм права, тобто є як би "винесеною за дужки", загальною частиною для таких норм (відповідно диспозицій і санкцій);

г) одна стаття нормативного акту містить кілька гіпотез або кілька диспозицій, безпосередньо зв'язаних між собою норм;

д) одна стаття містить гіпотезу й диспозицію, так звану "усічену" норму, а санкції виділені в окрему статтю.Правотворческий орган керується необхідністю забезпечити нормам права вид логічно стрункої системи й підкоряє їй мова нормативно-правових актів. Це ставить перед ним ряд спеціальних завдань: додати нормам права вид логічного розгортання від однієї форми до іншої, як рух від загального до конкретного; уникнути повторень у різних нормах права тих самих юридично значимих положень; домогтися логічної ясності мови нормативного акту, виразити норму права найбільш ощадливими язиковими засобами; виключити самоочевидні й загальновідомі умови, з і положення. Рішення цих завдань - постійно діючий фактор, що пояснює розбіжність нормативного акту й норми права.

53 Види правових норм

Правова (юридична) норма — це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.

Правові норми розрізняють по:

1. Галузевої приналежності (норми конституційної, карної, цивільної, трудової й іншої галузей права),

2. виконуваної функції в правовому регулюванні

а) регулятивні (розраховані на правомірне поводження, установлюють юридичні права й обов'язки учасників регульованих суспільних відносин);

б) правоохоронні (розраховані на неправомірне поводження й завжди містять санкції, застосовувані до правопорушників);

3. Рівню правового регулювання

а) норми матеріального права (прямо, безпосередньо регулюють суспільні відносини , визначаючи юридичні права й обов'язки їхніх учасників);

б) норми процесуального права (визначають порядок, процедуру реалізації норм матеріального права);

4. Характеру диспозиції

а) уповноважуючі (вказують на можливість робити певні дії);

б) зобов'язуючі (указують на необхідність робити певні дії),

в) заборонні (указують на необхідність утримуватися від здійснення певних дій);

5. Способу встановлення диспозиції

а) імперативні (правило поведінки встановлюється державою);

б) диспозитивні (установленою державою правило поведінки діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі не встановили для себе іншого правила);

6. Призначенню в правотворчестве

а) первинні;

б) похідні (детализирующие, що конкретизують первинні),

7. Дії в просторі

а) загальні (загальнодержавні);

б) місцеві;

в) регіональні;

г) локальні;

8. Дії в часі

а) постійні;

б) тимчасові;

9. Дії по колу осіб

а) загальні (поширюються на все населення країни);

б) спеціальні (поширюються на певне коло осіб);

в) виняткові (роблять вилучення із загальних і спеціальних);

10. Юридичній чинності

а) норми законів;

б) норми підзаконних актів.