- •1. Предмет тдп, співвідношення з суспільними науками.
- •2. Система юридичних наук: поняття і структура.
- •3 Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правової розбудови України.
- •4. Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методи пізнання тгп.
- •6. Суспільна влада та соціальні норми в первісному суспільстві.
- •7. Загальні закономірності та різноманітність форм виникнення держави.
- •8. Наукові концепції походження держави і права.
- •9. Особливості виникнення європейських держав.
- •10. Особливості виникнення держав на сході .
- •12. Поняття держави: політична, структурна, територіальна організація суспільства.
- •13. Ознаки держави.
- •14.Сутність держави та її еволюція. Класове та загальнонаціональне.
- •15. Функції держави. Еволюція функцій Української держави.
- •16. Роль митних органів у реалізації функцій сучасної української держави.
- •17. Правові форми діяльності держави їх різновиди.
- •18. Україна як суверенна держава.
- •19. Поняття державного суверенітету його основні риси.
- •20. Україна – демократична, правова, соціальна держава.
- •22 Держава в політичній системі суспільства
- •23. Взаємодія держави з політичними партіями та іншими об’єднаннями громадян.
- •24 Громадянське суспільство: поняття та загальна характеристика
- •25. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •26 Форма держави: поняття та структура.
- •29 Форма державного устрою
- •30 Форма державного (політичного) режиму, види державних режимів
- •31.Держави соціально-демократичної орієнтації.
- •33 Поняття і ознаки державних органів
- •34. Загальна характеристика системи державних органів, передбачених Конституцією у
- •35 Правова держава - поняття й основні ознаки
- •36.. Разделение властей как принцип правового государства
- •37 Система стримувань та противаг, передбачена Конституцією України
- •38 Основні форми й інститути демократії в Україні
- •39 Референдум в Україні - поняття, види, юридична природа
- •40 Загальна характеристика місцевого самоврядування в Україні
- •43Поняття об’єктивного і суб’єктивного права.
- •45 Принципи права: поняття, види та їхня роль у регулюванні суспільних відносин
- •46 Соціальні норми - поняття й види
- •47Співвідношення норми права і моралі.
- •48Взаємодія права й моралі в процесі правотворчості й реалізації права
- •49 Право й технічні норми
- •50 Право, політика, економіка
- •51 Поняття і ознаки норми права
- •52. Способи викладення елементів норм права в статтях нпа
- •53 Види правових норм
- •54 Норми матеріального та процесуального права
- •55 Регулятивні та охоронні норми права
- •56 Поняття й види джерел (форм) права
- •59 Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •§ 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •60 Система законодавства України: поняття, структура, ознаки
- •61 Співвідношення системи права й системи законодавства
- •63 Поняття основних прав людини
- •64 Основні права, свободи і обов’язки людини та громадянина
- •65 Поняття правотворчості, функції, принципи і види
- •66 Стадії правотворчого процесу
- •68 Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- •69 Юридична техніка
- •70 Закон - поняття, основні ознаки
- •71 Дія нормативно-правових актів у часі. Зворотна чинність закону
- •72 Дія нормативно-правових актів у просторі
- •73 Реалізація права (норм права) - поняття, форми
- •74 Поняття та стадії застосування норм права
- •75 Основні вимоги до правильного застосування норм права
- •Види актів застосування норм права
- •77 Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •78 Юридичні колізії та способи їх подолання
- •79 Поняття й основні риси тлумачення норм права
- •80 Способи тлумачення норм права
- •81 Буквальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •82 Офіційне й неофіційне тлумачення норм права
- •83 Співвідношення нормативного акту з актами тлумачення права й актами застосування права
- •84 Правовідносини - поняття, основні ознаки
- •85 Види правовідносин
- •Види суб'єктів правовідносин (суб'єктів права)
- •87 Склад (структура) правовідносин
- •88 Поняття правоздатності, дієздатності та деліктоздатності
- •90 Держава як суб'єкт правовідносин
- •91. Державні органи як субьекты.
- •93 Поняття і види об'єктів правових відносин
- •94 Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •97 Правова культура: поняття, структура, перспективи розвитку
- •98 Правовий нігілізм
- •99 Поняття, ознаки і види правомірної поведінки
- •100 Правопорушення - поняття, ознаки, види
- •101 Склад правопорушення - поняття, структура
- •102 Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.
- •103 Принципи юридичної відповідальності
- •105 Зобразимо основне із сказаного у вигляді схеми трьох стадій механізму правового регулювання:
- •1.Механізм правотворчості
43Поняття об’єктивного і суб’єктивного права.
Розгорнуте визначення позитивного (об'єктивного) права може мати наступне формулювання:
"Право - це загальний нормативний регулятор суспільних відносин, система формально-определенных, загальнообов'язкових норм, які встановлені або санкціоновані державою, виражають його волю, є офіційним критерієм правомірного або протиправного поводження".
"Об'єктивне право" юристи звичайно називають просто "право", наприклад, "право України", "право Англії", маючи на увазі всі діючі юридичні норми даної держави. Якщо говорять "цивільне право", "карне право", то мають на увазі галузь права даної держави. У випадку вживання термінів "патентне право", "вексельне право" мають на увазі інститут галузі права. Норми, що виходять від держави, юристи називають "правовими нормами", "нормами права" або "юридичними нормами". У багатьох державах (Україна, Франція) "об'єктивне право" - це головним чином писане право, тобто його норми закріплені в основному в законодавстві- у законах, підзаконних нормативно-правових актах. Тому нерідко юристи в цих країнах терміни "законодавство" і "право" уживають як синоніми, хоча «законодавство» - це зовнішня форма права ,причому не єдина ,є й інші форми (джерела) права.
Від "об'єктивного права" варто відрізняти так зване "суб'єктивне право", тобто забезпечену законом і державою можливість поводження, що належить певному суб'єктові права (якій-небудь конкретній особі). Наприклад, власник будинку вправі їм володіти, користуватися, розпоряджатися, тобто він може в ньому жити, здати внайми частина житлових приміщень, продати або обміняти його на що-небудь і т.д.
Що стосується співвідношення "об'єктивного права" і "суб'єктивного права", те останнє виникає на основі норм "об'єктивного права" і їм передбачається. Наприклад, можливість особи займатися підприємницькою діяльністю закріплена Законом України "Про підприємництво"
Суб'єктивне право являє собою єдність трьох можливостей поводження, іншими словами, можливостей поводження трьох видів, а саме: власник суб'єктивного права, тобто управомоченное особа розташовує, по-перше, можливістю самостійно, своїми .діями (бездіяльністю) об'єктивно виявити себе у своєму певному поводженні (наприклад, може дати гроші в борг); по-друге, може вимагати певного поводження від інших осіб (наприклад, повернення грошової суми, переданої їм позичальникові); по-третє, він може звертатися у відповідні компетентні органи держави у зв'язку з необхідністю захисту порушеного права шляхом застосування мер державного примуса (наприклад, у суд з позовною заявою про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні).
44 Функція права — це прояв його іманентних, специфічних якостей. У функції акумулюються якості права, що випливають з його якісної самостійності як соціального феномена.
Проблема функцій права та держави у вітчизняній юридичній літературі найкраще розроблена В. Погорілком.
1. Функція права обумовлена його сутністю і визначається призначенням у суспільстві. У той же час функція не є лише проявом іманентних якостей сутності, її не можна розглядати тільки як їх «проекцію». Не можна механічно зв'язувати функції і сутність права; функція права має певний ступінь незалежності.
2. Функція характеризує напрям необхідного впливу права на суспільні відносини, тобто такого, без якого суспільство на даному етапі розвитку не може існувати (регулювання, охорона, закріплення певного виду суспільних відносин).
3. Функція виражає найбільш суттєві, головні риси права і спрямована на здійснення корінних завдань, що стоять перед правом на даному етапі його розвитку.
4. Функція права являє собою, як правило, напрямок його активної дії. Тому однією з важливих її ознак є динамізм.
Постійність, як необхідна ознака функції права, характеризує стабільність, безперервність, досить довгу її дію. Функція постійно властива праву, проте це не означає, що незмінними залишаються механізм і форми її здійснення, які змінюються і розвиваються у відповідності з потребами практики.
У юридичній науці поняття «функція» характеризує соціальну роль держави і права. Майже віковий досвід активного використання поняття «функція права» сьогодні не дозволяє констатувати наявність єдиного погляду на цю проблему. Якщо синтезувати численні точки зору, то можна зробити висновок, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або його напрями правового впливу на суспільні відносини, або і те й інше разом.
У цьому зв'язку слід акцентувати увагу на недоцільності ототожнення або протиставлення напрямів правового впливу соціальному призначенню права і, навпаки. Розкриваючи зміст якої-небудь функції права, необхідно постійно мати на увазі зв'язок призначення права з напрямами його впливу і, навпаки — визначеність останніх призначенням права.