59. Торгівельна марка як об'єкт права інтелектуальної власності

Стаття 492. Торговельна марка

1. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або

будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів

(послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів

(послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими

позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри,

зображувальні елементи, комбінації кольорів.

60. Добре відома торгівельна марка: поняття та ознаки

Поняття добре відомого знака в Законі та міжнародних актах не визначено, але з аналізу їх змісту добре відомий знак можна визначити як знак, який став відомим на Україні в певному секторі суспільства як знак певної особи і якому надано правову охорону відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції.

Що до критеріїв, на підставі яких знак може бути визнано добре відомим, то вони в Паризькій конвенції не визначені. Певні критерії наведені в Угоді ТРІПС: відповідно до п. 2 ст. 16, при визначенні того, чи є знак загальновідомим, країни-члени беруть до уваги відомість товарного знака у відповідних секторах суспільства, що включає відомість у країні-члені, яка була досягнута в результаті реклами товарного знака. У п. 2 ст. 25 Закону наведено перелік критеріїв визнання товарного знака добре відомим, який повністю відповідає критеріям, наведеним у Спільних рекомендаціях ВОІВ.

Ознаки:

1) ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства. Як правило, він визначається шляхом опитування у відповідних секторах суспільства.

2) тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака. Відповідно до Спільних рекомендацій ВОІВ, фактичне використання знака на території країни, де витребується правова охорона добре відомого знака, не вимагається. Однак використання знака на сусідніх територіях, територіях, де говорять тією ж мовою чи користуються тими ж засобами масової інформації, або на територіях, з якими налагоджені міцні торгові зв’язки, може бути достатнім для того, щоб визнати знак добре відомим;

3) тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, Цей чинник, зокрема, включає рекламування товару у ЗМІ, експозицію товару на ярмарках чи виставках тощо;

4) тривалість і географічний район будь-якої реєстрації та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним. При цьому в разі реєстрації знака в різних країнах не вимагається, щоб реєстрація була здійснена на ім’я однієї і тієї ж особи, оскільки в більшості випадків власником знака є різні компанії, що належать до однієї групи;

5) свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентним органом. Це може бути визнання товарного знака добре відомим у сусідніх країнах, а також оскарження власником такого знака реєстрації іншого знака, здатного викликати змішування з ним;

6) цінність, що асоціюється зі знаком. Це положення передбачає можливість застосування різних методів оцінки вартості добре відомих знаків.