5. Держава:поняття, ознаки, сутність.

Держава:

• Це політико – територіальна суверенна організація публічної влади, що володіє державним апаратом з метою здійснення управління суспільством і яка здатна зробити свою волю обов’язковою для населення всієї країни.

• Це організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частині суспільства, здіснює управління суспільними справами за допомогою загальнообов’язкових правил поведінки.

• Це особлива політична організація публічної влади яка має свою територію, сувернітет, видає закони, стягує податки і виступає як суб’єкт міжародного права.

Ознаки держави:

• Держава має свою територію.

• Наявність системи державних органів і установ, призначених для управління суспільством, забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності.

• Громадянство – це правовий зв’язок держави з собою, який виражається у взаємних правах і обов’язках.

• Наявність публічної влади відокремленої від суспільства, інтереси якої не збігаються з інтересами всього населення.

• Наявність державного суверенітету (верховенство, незалежність, єдність державної влади)

• Видає загальнообов’язкові правила поведінки, забезпечує їх реалізацію.

• Лише держава має монопольне право застосовувати силу примусу щодо юридичних і фізичних осіб в межах своєї території.

• Лише держава має фінансову систему, державні символи і атрибутику, а також податкову систему.

Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових інтересів громадян.

Аспекти сутності держави:

• Класовий аспект – захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу.

• Загальносоціальний аспект – захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загально соціальних справ.

Перевага загальносоціального аспекту сутноті держави відбувалася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, утвердження прав і свобод особи.

В сучасних цивілізованих державах не стало чітко виражених класів, соціальні

суперечності втратили антоністичний характер, зріз життєвий рівень населення,

держава набула нових якостей:

• Соціальні суперечності вирішує не шляхом насильства, примусу, а шляхом досягнення компромісних домовленостей.

• Використвовує в своїй діяльності загальнодемократичні принципи, інститут (поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність).

• Застосовує засоби захисту людини праці, здійснює соціальну захищеність всіх громадян.

• На міжнародній арені виступає як суб’єкт міжнародного права, проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

6. Механізм, основні елементи та стадії механізму правового регулювання.

Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).

Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;

4) акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.

Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, пов’язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

У процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні державно-владного акта — акта застосування норм права, який забезпечує виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Стадії правового регулювання

Елементи механізму правового регулювання

Правотворчість

Норма права, закріплена в нормативно-правовому акті

Настання умов, передбачених нормою права

Юридичні факти, оперативно-виконавчі правозастосовні акти

Установлення юридичного зв'язку між уповноваженими та зобов'язаними суб'єктами — конкретизація прав і обов'язків, передбачених нормою права

Правові відносини, суб'єктивні права та юридичні обов'язки

Втілення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків

Акти правореалізації (використання <—> — дотримання, — виконання)

Факультативна стадія настає у випадку недотримання суб'єктивних прав або невиконання юридичних обов'язків

Правоохоронний правозастосовчий акт

7. Механізм держави, апарат держави, їх співвідношення.

Механізм держави – це цілісна ієрархічна система державних органів, які

здійснюють державну владу, а також державні підприємства і установи, за

допомогою яких держава виконує свої завдання і функції.

Ознаки механізму держави:

11. Цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині засади побудови, єдині; цілі і завдання діяльності.

12. Ієрархічна система, побудована на засадах субординації та координації.

13. Система яка має чітку структуру з певними зв’язками між її елементами.

14. Система , яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять її організовано-економічну основу.

15. Це взаємодіюча, динамічна, і реально працююча система за допомогою якої функціонує держава, здійснюються, управління суспільством.

Структура механізму держави

• Державні підприємства – це самостійні господарюючі суб'єкти, котрі мають самостійний баланс та права юридичної осо– би і здійснюють виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність для отримання відповідного прибутку.

• Апарат держави – це частина механізму держави, державні органи, що наділені владними повноваженнями для управління суспільством з метою виконання функцій і завдань держави.

• Державні установи – це такі державні організації, які здійснюють безпосередньо практичну діяльність для виконання функцій держави в різних сферах: економічній, соціальній, культурній, охоронній, керуючись при цьому статутом, наділені права юридичної особи і мають визначену характерну їм організаційну структуру та специфічні вповноваження.

Апарат держави – це частинка механізму держави, юридично оформлена

система всіх державних органів, що здійснюють безпосередньо практичну

роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

У вузькому розуміння апарат держави – власне управлінський апарат, що

складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

У широкому розумінні апарат держави – поряд з власне управлінським

апаратом включає: главу держави, парламент, місцеві органи управління,

збройні сили, міліцію, дипломатичні представництва за кордоном та ін.

Ознаки державного апарату:

• Система державних органів, які засновані на загальних принципах, єдності кінцевої мети.

• Система державних органів наділені відповідною компетенцією(повноваженнями предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі, як носій влади.

• Система державних органів які мають матеріально – технічні засоби, для здійснення цих функцій.

• Система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову.

• Система органів, яка здійснює діяльність управлінськими і правовими формами.

Під "державним апаратом" розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття "механізм держави" охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.

Чому державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів? Тому що вони відрізняються від державних органів низкою ознак:

(1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;

(2) безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

(3) мають специфічну організаційну структуру: є організованими державою трудовими колективами робітників і службовців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єдиноначальності;

(4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установи;

(5) керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.