1.3 Спортивне тренування, його цілі, завдання і принципи.

При підготовці спортсмена використовується система фізичних вправ, що організовується на спеціальних учбово-тренувальних заняттях. Спортивне тренування – це спеціалізований педагогічний процес фізичного виховання, спрямований на досягнення спортсменом високих спортивних результатів. Приватними задачами спортивного тренування є: зміцнення здоров’я і всебічний фізичний розвиток спортсмена, виховання його морально-вольових і фізичних якостей, формування необхідних умінь, закріплення й удосконалювання навиків обраного виду спорту, придбання спеціальних знань з гігієни, самоконтролю й ін.. У процесі спортивного тренування в спортсмена формуються позитивні навики, моральні переконання.

Успіхи в спорті багато в чому залежать від системи спортивного тренування. Оцінюючи готовність спортсмена до змагань, часто користуються поняттями «тренованість» і «спортивна форма». Стан тренованості відбиває біологічні зміни в організмі спортсмена, що відбуваються під впливом тренувальних навантажень і відпочинку і виражаються в рості його працездатності. Тренованість є міра пристосування організму до конкретної роботи, досягнута тренуванням.

Найкраща готовність спортсмена до високих досягнень називається спортивною формою. Це свого роду спав, єдність усіх сторін готовності – фізичної, технічної, тактичної, морально-вольової і ін.. Вона являє собою стан організму, що дозволяє спортсмену повністю проявити фізичні і духовні спроможності в потрібний момент змагальної діяльності. Кращим показником спортивної форми є спортивний результат. Вважають, що спортсмен знаходиться в гарній спортивній формі, якщо показаний ним результат перевищує його особистий рекорд або близький до нього.

Процес розвитку спортивної форми має фазовий характер і протікає в порядку послідовної зміни трьох фаз: придбання, зберігання і тимчасової втрати стану спортивної форми. Фазовість розвитку спортивної форми служить підставою для періодизації тренувального процесу. Відповідно до цих фаз у тренувальному процесі планують три періоди: підготовчий, змагальний і перехідний.

Спортсмен не може постійно знаходитися в стані спортивної форми. Після значних фізичних навантажень організму необхідний відпочинок. Планування тренування по періодах і є процес керування спортивною формою: суть його полягає в тому, щоб раціонально чергувати роботу і відпочинок.

Для досягнення спортсменом стану спортивної форми велике значення має правильний вибір засобів і методів тренування, а також умови побуту, харчування, раціональний режим дня. Але цього мало. Активність тренувального процесу багато в чому залежить від правильного застосування тренувальних засобів і методів, до яких відносяться: єдність загальної і спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, поступовість збільшення навантажень і необхідність максимальних навантажень, циклічність, індивідуалізація застосовуваних засобів і методів тренування.

1.4 Єдність загальної і спеціальної підготовки спортсмена. Спорт – не самоціль, а один із засобів всебічного розвитку людини. ЗФП створює фундамент для досягнення спортивного результату, а СФП сприяє досягненню високого рівня необхідних спортсмену знань, умінь, навиків, фізичних і морально-вольових якостей.

Безперервність тренувального процесу забезпечується систематичними і регулярними учбово-тренувальними заняттями, плановим чергуванням навантаження і відпочинку. Навантаженням прийнято називати розмір впливу фізичних вправ на організм того, хто займається.

Поступовість збільшення і застосування максимальних навантажень є обов’язковими умовами росту спортивних результатів. Відповідно до цієї вимоги об’єм і інтенсивність тренувальної роботи необхідно збільшувати, як правило, плавно, без різких коливань. Під об’ємом навантаження варто розуміти сумарну кількість виконаної тренувальної роботи, а під інтенсивністю – напруженість роботи, ступінь її концентрації в часі.

Однак між збільшенням тренувальних навантажень і процесом пристосування до них організму спортсмена немає прямолінійної залежності: спостерігаються періодичні спади і підйоми, або так звана циклічність тренувальних навантажень. Справа в тому/, що з часом організм пристосовується до одноманітного навантаження і воно для цього більше не є подразником, що необхідний, щоб викликати нове підвищення функціональних можливостей. Тому в тренування варто чергувати малі, середні, великі і максимальні навантаження.

Циклічність тренувального процесу знаходить висвітлення в багаторічному і поетичному планування. Виділяють великі, середні і малі тренувальні цикли, у процесі яких вирішуються загальні і приватні задачі підготовки спортсмена.

Індивідуалізація спортивного тренування – це врахування індивідуальних особливостей спортсмена, рівня його фізичної, технічної й інших видів підготовленості на даному етапі тренувального процесу.

Важливо пам’ятати, що всі принципи спортивного тренування тісно зв’язані між собою і представляють єдність: не можна зневажати жодного з них.