1. Політично-правові ос-ви взаємовідносин між д-вою та особою. Права і свободи громадян: загальна хар-ка.

Як відомо, к-ції регул.найбільш важливі взаємовіднос.між ос.і д-ою. Саме к-ція закріпл.осн.п-ва та свободи ос., а також встановл.конст.об-ки. Сукуп-сть п-в і об-ків становить конст.статус ос. До принципів конст.статусу ос.можна віднести наступні: 1. Принцип свободи. Межею свободи кож.гр-на є свобода ін.людей. Так в ст.2 К-ції Нім.сказ., що кож.має п-во на вільний роз-к особи, оскільки він не поруш.п-в інших і не йде супроти конст.порядку або морального з-ну. 2. Принцип рівності, полягає у рівності всіх перед з-ном, однаковому наділенні п-вами та об-ками, відсутності дискримінації з будь-яких ознак. 3. Принцип взаємозв’язку прав і обов’язків: спостерігається не увсіх к-ціях, але все ж значана к-сть з них містять розділи, в яких поєднано п-ва та об-ки Встановлюючи об-ки д-ва визначає вид і міру необх.повед. Основними правами є встановлена можливість, яка дозволяє суб-ту вибирати вид та міру своєї поведінки, задовольняючи свої інтереси. Свобода – це встановл.можл-сть, яка дозволяє суб-ту здійс.всі можливі види юридично-значимої поведінки, за винятком обмежень, встановл.з-ном; це можл-сть власного незалежного вибору того чи ін.рішення. Для інс-туту осн.п-в і свобод характерні такі ознаки: 1) п-ва і свободи є конст., тобто закріпл.в к-ції чи відп.з-ні; 2) конст.п-ва і свободи є юр.ос-вою для всієї с-ми п-в і свобод; 3) вони визна.ться соц.цінністю і володіють вищою юр.силою; 4) їх визнання, дотримання і захисть є об-ком д-ви. Інтерпретація змісту прав людини у суч.л-рі досить різноманітна. Під п-вами людини розуміють певні її можливості; деякі осн.її потреби та інтереси; її вимоги про надання певних благ, адресовані сус-ву, д-ві, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб вияву матеріалів). Відповідно до концепції природничого п-ва п-ва л-ни є природними та невідчужуваними, що належ.їй в силу нар-ня, люди є носіями цих п-в незалежно від волі д-ви. До таких невідчутних п-в належ. П-во на ж-тя, свободу, безпеку, власність, особис.та сім.таємницю та ін. Значна частина п-в пов’яз.із належністю ос.до гр.-ва тієї чи ін.д-ви, напр..виборчі п-ва, п-ва на уч.у політ.парт., на безплат.навч.... Багато п-в і об-ків виник.з досяг.ос.певного віку, напр..п-во на працю,війс.об-к, а деякі п-ва виник.ще до нар-ня, напр..п-во на спадщину. В суч.умовах деякі ос-ви прав.статусу ос. Та навіть гр.-на визначаються міжнарод.д-тами, такми як Всезаг.Деклар.п-в л-ни і гр.-на, 1948, Між нар.пакти про п-ва л-ни, 1966. Ці міжнародні акт, ратифіковані д-вою можуть діяти безпосередньо, та застос.судами як нац.з-во. Хоча міжнародні д-ти про п-ва л-ни прийн.більшістю країн світу, конкрет.прав.статус ос.в с-ві залеж.від існ.в даній д-ві прав.с-ми. Напр..в умовах демократи.прав.с-ми переваж.індивідуалістич.підхід, який виходить з пріоритету ос.над сус-вом і д-вою. Відповідно до соціалістич.концепції пріоритет навпаки надається сус-ву та д-ві перед ос., відкидається наявність природжений прав. Підхід до п-в л-ни в мусульманс.п-ві пов’яз.з реліг.та статевою приналежністю. В звичаєвому п-ві прав.статус ос.пов’язується із її належністю до певного племені (напр..с-ма ус.прав.звичаїв країн Тропіч.Африки). Що стосується конст.прав – то це певні юр. можл-сті суб-та конст/прав.відносин, необхідні для задоволення особис.інтересів і потреб, обумовлених рівнем роз-ку в д-ві, які мають бути заг.рівними для всіх людей.