2. Порядок заміщення глави держави у зарубіжних країнах.

Влада монарха спадкова. Порядок престолонаслідування встановлюється у конституції та конституційних законах і доповнюється звичаями тої чи іншої держави. Системи престолонаслідування: 1. салічна (Японія, Бельгія, Норвегія) - спадкування престолу здійснюється тільки по чоловічій лінії; 2. кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди) - жінки не виключаються з черги престолонаслідників, але перевага все ж у чоловіків, тобто молодший брат виключає з черги старшу сестру; 3. скандинавська (Швеція) - право на престолонаслідування мають і жінки, і чоловіки. 4. австрійська (існувала в минулому, на практиці за останні століття ця модель не застосовувалась) - жінки могли спадкувати трон при умові, що у всіх поколіннях даної династії немає чоловіків 5. Мусульманська - система престолонаслідування у арабських державах має свою специфіку - Трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол. o наприклад в Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха; - є країни, в яких на престол може бути призначений будь-який родич монарха. 6. племінна - монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд). 7. особливості спадкування престолу існують в Непалі, Бутані та деяких інших країна, коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина. 8. обрання монарха - є країни, в яких монархи обираються (Малайська Федерація).

Для обрання на посаду президента до кандидата висуваються певні умови: - громадянство держави, при чому в деяких країнах є вимога про те, що кандидат повинен бути не натуралізованим громадянином, а народженим в даній країні чи від громадян цієї країни; - досягнення певного віку (як правило 35 років, але наприклад в Нікарагуа – 25 років, Венесуела – 30 років, Китай – 45 років; Італія – 50 років), інколи встановлюється і верхня межа віку – наприклад, в Намібії – 65 років; - певний термін проживання в даній країні – в Болгарії – 5 років, в США – 14 років, в Грузії – 15 років; - можуть ставитися й інші вимоги, наприклад до кандидата в президенти Нігерії ставиться вимога про наявність середньої освіти, в Терції, Азербайджані – вищої освіти, на Філіппінах кандидат повинен вміти читати і писати. Кандидат в президенти може бути висунутий: А) групою виборців (наприклад, не менше 500 осіб в Франції, але вони повинні бути членами парламенту, місцевих рад, місцевих рад департаментів, територіальних зборів заморських територій, мерами міст). Б) політичними партіями, виборчими об’єднаннями, блоками; В) членами парламенту (наприклад, не менше 50 членів парламенту в Угорщині мають право висунення кандидата на посаду президента). Реєстрація кандидата в президенти часто супроводжується внесенням виборчої застави. Системи обрання Президентів: 1. прямі вибори (Мексика, Франція) - голосують всі виборці, внесені до списку виборців. 2. непрямі вибори а) спеціальна виборча колегія обирає Президента; б) населення голосує за виборщиків, які обирають президента (наприклад, 538 виборщиків обирає Президента США по мажоритарній системі відносної більшості); при цьому способі результати виборів відомі ще до голосування виборщиків, після підрахунку їх партійної приналежності; 3. багатоступеневі вибори - коли парламент обирає Президента, але перед тим народ обирає парламент (такі вибори глави держави мають місце у парламентських республіках). В деяких країнах переобрання президентом однієї і тої ж особи на повторний термін обмежене двома строками підряд (Німеччина, США), в інших країнах такі обмеження відсутні взагалі (Єгипет, Франція, Сирія). В Аргентині президент може бути обраним двічі – перший раз на 6 років, а другий раз на 4 роки. В Мексиці, Болівії, Еквадорі – президент може обіймати цю посаду лише протягом одного терміну