4. Правовий захист к-цій.

Деякі автори розріз.понят.конст.нагл. і конст.контр. В першому випадку мова йде лише про перевірку акта на його відповідність к-ції, а в другому випадку також і про можливість його скасування. Інс-тут конст. нагляду (контролю) – це встановл.в б-сті країн порядок, в якому здійс.прав.екс-за (оцінка) відповідності з-ва нормам к-ції. Конст.нагляд відсут.в кр-нах, в яких немає пис.к-ції. Об-тами конст.нагл.(контр.)виступ.конст.і звич.з-ни, поправки до к-ції, між нар.д-ри, регламенти парл-нта і його палат, норм.акти вик.ор-нів вл., пит.розмеж-ня компет-ції союзу та суб-тів фед-ції, та виріш-ня спорів між ними Спеціаліз.конст.контроль – важл.сп-б захисту к-цій юр.засобами. Поряд з ним існ.прокурорс.нагляд, роль президента як гаранта к-ції, д-сть омбудсменів ... Серед неюр.сп-бів захисту к-ції мож.назвати можл-сть народу в цілому і кожного гр-на зокрема перешкодити посяганням на демократи.конст.устрій (К-ція Гани, Нім., Словаків). Існ.відповідальність посад.осіб за поруш.к-ції, можливими є репрес.засоди з метою присікти порушення к-цій (заборона судом д-сті політ.партій, які підривають конст.устрій, введення надзвич.стану в д-ві). За змістом конст.нагл.(контроль) може бути формальним (перевірка дотримання процедурних правил), матеріальним (перевірка змісту з-нів..), абстрактним (перевірка без конкретного приводу для такої), конкретним (у зв’язку з певною суд.спр.). За часом проведення конст.нагл.(контр.) може бути попередній та наступний. Бувають випадки, коли неконст.акти діють протягом десятків років, поки вони визнаються такими, що не відп.к-ції (це можл.при здійс.наступ.конст.контр.). Але правильне функт-ня ор-нів конст.контролю забезпечує дотримання осн.з-ну Ор-ни конст.контролю здійс.не лише захист конст.норм, але й забезпеч.їх роз-к відповідно до реальних умов. Так нові норми конст.п-ва створюються ор-нами конст.контролю в Індії, Італ., Канаді, Франції. Конст.контроль може здійснюватися : А) судами заг.юрисдикц (США, Аргентина, Данія, Мексика, Японія, Норвегія), тобто спр.може бути поруш.будь-яким судом, але кінц.ріш.прийм.вища суд.інстанція (напр..Верховний Суд США). В деяких кр-нах конст.контр.здійс.лише верховним судом (Австралія, Болівія, Ірландія, Індія, Канада, Філіппіни) – це децентралізована (американська) с-ма . Б) спец.конст.судами, для яких конст.контр.гол.чи єдина ф-ція. Такі суди формуються як з участю так і без участі парл-нту – це децентралізм.с-ма (європ.), напр..Австрія, Іспанія, Італія, Турція, Кіпр). В) особливим ор-ном несуд.х-ру, напр..конст.рада Франції, склад якої визначає президент і парл-нт. Г) в ісламс.кр-нах конст.контр.є своєрідним. Напр..в Пакистані поряд з Верх.Судом конст.контр.здійс.ще два ор-ни: ісламська рада (розглядає відповідність прав.актів Корану) і суд шаріата (розгул.позови гр.-н). Подібні орни існ.в Ірані, Марокко, Малайзії.

1. Поняття сусп.Устрою і політ.С-ми сус-ва.

Сусп.устрій – певна форма чи сп-б орг-ції д-ви, який базується на к-ції та ін.прав.актах д-ви. Стр-ра політ.устрою складається із таких елементів, систем: 1) політична с-ма; 2) економічна с-ма; 3) соц.с-ма (стр-ра); 4) дух.с-ма. Ця класифікація є відносна, але досить об’ємна. Всі елементи сис-ми взаємодіють, але мають і свою специфіку. Політ.с-ма сус-ва – це сукуп-сть взаємопов’язаних сусп.формувань, а саме д-ва, політ.партії, сусп.орг-ції, через які народ здійс.свою держ., політ.владу. В той же час норми, звичаї, засоби комунікації, масової інформації... не є елементами політ.сис-ми, але вони є ніби похідними її елементів та впливають на її роз-к, їх можна наз.політичною надбудовою. Політ.надбудова – це сукуп-сть всіх елементів політ.ж-тя певної країни, які безпосередньо реалізують владу та ті, які впливають на неї і можливо боряться проти держ.влади, тобто це всі елементи політичного життя в широкому розумінні цього слова. Політ.інс-тути завжди пов’язані з проблемою завоювання, отримання і використання державної влади. Саме політ.надбудова, а не політ.с-ма вміщує всі політ.сили даного сус-ва, які здійснюють владу та боряться за неї. До ознак елементів політ.с-ми відносять: певна відособленість сусп.формування; наявність власних інтересів, які не суперечать інтересам сис-ми. До особливостей політ.с-ми відносять і ті, що вона виражає питання інтеграції сус-ва, має спец.держ.апарат, має складну внутр.будову та розподіляє цінності. В рамках політ.с-ми розробляють економічні програми роз-ку д-ви, виробляється політична лінія. В деяких випадках в якості елементів політ.с-ми виділяють ор-ни політ.розшуку та розвідки. Їх зростаюча роль відзначається і в наук.л-рі (ЦРУ, ФБР). Інколи про ці відомства говорять, що вони є д-ою в д-ві, тому вині і займають особливе місце в політ.с-мі. Нелегальні структури, типу Коза ностри, мають всі ознаки сусп.орг-ції (організована група людей, певна ідеологія, заг.цілі, програму дій, певну ієрархію), але в них антисоціальна направленість, має місце використання незаконних, нелегальних форм д-сті та мають своїх предс-ків у вищих ешалонах влади. В деяких країнах до числа елементів політ.с-ми є підсави включати і такі елементи, як релігійні конфесії, орг-ції лобістів, армія та навіть нелегальні елементи (групи організованої злочинності). Функціонування (як самостійна д-сть та взаємовідносини) елементів політ.с-ми, її інс-тутів відображається поняттям політичний процес. У взаємовідносинах елементів політ.с-ми реалізуються їх ф-ції. Політ.процес регулюється норами КП та ін.джерелами (напр..нормами гром.орг-цій, партій, реліг., моральними та ін.пр-лами). Економічна с-ма – сукуп-сть економічних відносин, домінуючих в даній країні. До них відносять відносини власності, виробництва, обміну і присвоєння матеріальних і духовних благ. Найбільш важливим є інс-тут власності. Власність – це юридична належність речі, тобто право володіти, користуватися та розпоряджатися нею. К-ція регулює перш за все п-во власності, інколи перераховуються і об-ти власності. В К-ції США, 1787 року відсутні норми, присвячені власності, але в 5-ій поправці, прийнятій 1789 року міститься так званий Білль про права, в якому сказано, що «Ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без належної юридичної процедури, ніяка приватна власність не повинна відбиратися для сусп.користуавння без справедливої винагороди. В 1789 році у Французькій декларації прав людини і гром-на проголошено, що власність є право священне і недоторкане. Суч.зарубіжні к-ції підкреслюють ін.підходи до відносин власності, які передбачають обов’язкове врахування сусп.інтересів, для того, щоб права окремих осіб не посягали і не суперечили правам та інтересам сус-ва. Такі підходи з’явилися під впливом ідей соціалізму і соц.справедливості. В К-ції Японії 1947 року записано, що право власності не можу суперечити сусп.благополуччю. Важливим є питання про форми власності. Якщо за часів СРСР перевага надавалася держ.власності над особистою власністю, більш суворим було покарання за посягання на державну власність. За сучасних умов важливою умовою демократичної д-ви, свободи особистості є держ.захист всіх форм власності. Соціальна сис-ма – це сукуп-сть соц.відносин, які складаються та розвиваються в даному сус-ві, д-ві. Соціальна сфера – це сфера відносин між соціальними спільнотами, гром-нами, класами з приводу і в зв’язку з різ.сусп.(соц.) питаннями – ек., нац. (статус етнічних груп, іноземців...), реліг., мовними, віковими (статус наречених, пенсіонерів), статевими (статус жінок), реліг. Так як соц.стр-ра – це поділ гром-н на певні групи, класи (робітники і роботодавці, багаті і бідні, чоловіки та жінки, молоді та старі), то соц.(сусп.) відносини будуть існувати завжди, оскільки інтереси цих груп часно не співпадають; д-ва як раз і повинна згладжувати (нівелювати) протиріччя між соц.групами. В літературі також відомий поділ гром-н на вищі, середні і нищі класи, залежно від рівня доходів. В к-ціях соціалістичних д-в містилися норми, які були на жаль лише декларативного х-ру. Новітні західні к-ції також містили положення, які акцентували необхідність вирішення ряду класових питань д-ою. Напр..К-ція Ітілійс.Рес-ки 1947 року встановлює: «Завдання Рес-ки – усунути перешкоди економічного і соц.х-ру, які фактично обмежують свободу і рівність гром-н, заважають повному роз-ку людської особистості і дійсній ефективній участі всіх трудящих в політ.і соц.орг-ції країни». Що стосується такої соц.проблеми, як юридична рівність чоловіка і жінки, то суч.к-ції часто вміщують норми, щодо їх рівності, а також норми, що охороняють шлюб та сім’ю. Деякі к-ції враховують навіть права споживачів і користувачів (к-ція Ісп., Бразилії). Духовно-культ.відносини в сус-ві – це відносини між людьми, між людиною, сус-вом і д-вою з приводу духовно-культ.благ. Питання науки, к-ри, освіти, релігії, тобто сфера дух.життя. Перша поправка до К-ції США закріпила свободу релігії, слова і друку. Як правило в к-ціях проголошено відділення церкви від д-ви. Загальна тенденція суч.КП направлена на встановлення рівноправності віросповідань, захист реліг.меншин (але зустрічаються і винятки з цих правил). Питання, які стосуються науки, культури та освіти знаходили своє закріплення у к-ціях дещо пізніше, а саме під впливлм ідей рад.к-цій 1936-1937 років.