- •1.Наукове поняття культури. Структура та функції
- •2.Періодизація розвитку української культури.
- •3.Комунікативна функція. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації у сучасній культурі.
- •4. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •5. Культурна спадщина кочових племен північного причорноморя
- •6. Особливості Трипільської культури
- •7. Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •8. Грецькі колонії Північного Причорномор’я
- •9. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •10.Особливості християнізації Київської Русі. Роль Кирила та Мефодія в історії українського християнства.
- •11. Писемність та освіта київської русі
- •12. Розвиток літератури і науки київської русі
- •13. Мистецтво та Архітектура княжої доби .
- •14. Літописи: апокрифічна та агіографічна література
- •15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
- •16 Поширення гуманістичних ідей на території України у XVI–XVII ст.
- •17. Полемічна культура України XVI—XVII ст.
- •18. Пересо́пницьке єва́нгеліє
- •19. Причини виникнення братського руху в україні
- •20. Діяльність культурно освітніх осеретків кінця 16-початку 17ст.
- •21. Початок книгодрукування на Україні . Іван Федоров
- •22. Петро Могила
- •26.Архітектура українського барокко
- •27.Барокко в українському очбразотворчому мистецтві
- •28.Драматургія і театральне мистецтво України кінця 18-19ст.
- •29.Історія українського градобудівництва.
- •30.Музична культура в Україны 18 ст.
- •31. Генеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні кінця 18-поч.20 ст.
- •32.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •33.Народницький період національно-культурного відродження
- •34.Модерністський період національно-культурного відродження
- •35. Заснування Харківського та Київського університетів в Україні та їх значення як науково-технічних центрів
- •36.Демократично-просвітницьке літературно-фолькльорне обєднання «Руська трійця» та його роль в розвитку української культури в Галиччині
- •37.Діяльність Кирило-Мефодіївського братства та його роль у формуванні національної самосвідомості українського народу Історія створення
- •Програма
- •Розгром товариства
- •Значення
- •39.Інтелектуальний та культурний рух 50-70х років 19 ст.Журнал «Основа»
- •40.Культурно-просвітницька діяльність «Просвіти»,»Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка»:їх роль як центрів національно-культурного відродження Історія
- •41.Громади та їх національно-культурницька та громадсько-політична діяльність
- •42.Модернізм у творчості українських поетів та письменників на межі 19-20 ст.
- •Особливості сучасної української літератури
- •43.Періодизація духовногї культури хх ст.,головні тенденції її розвитку
- •44.Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження
- •45.Розвиток української культури у 1920ті роки.Літературні течії та організації
- •46.Політика_українізації_та_її_вплив_на_культуру...
- •Досягнення
- •47. «Розстрілене відродження» 20-30-х років хх ст.
- •48.Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістидесятників»
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •49.Головні чинники,тенденції та риси сучасної української культури
- •50.Творчість діячів української культури в еміграції
17. Полемічна культура України XVI—XVII ст.
Поняття "полемічна література" Під полемічною літературою розуміють сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки. Звідси, на мою думку, і виник термін "полемічна література". Полемічні твори досліджуваного періоду нерідко виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина.
Сплеск літературного процесу в Україні був пов'язаний з Брестською церковною унією. Помітне місце в цій ситуації в літературній творчості зайняв жанр полемічної літератури, який виник як реакція на експансію католицької церкви в Україні. Письменники-полемісти Мелетій Смотрицький у творі «Тренос» (грец. — «плач» — плач православної церкви через відступництво її дітей); Захар Копистенський у «Палінодії» («книга оборони»), Іван Вишенський у «Раді про очищення церкви» виступали проти втручання польського уряду у справи православної української церкви, викривав його політику за принципом «чим гірше, тим краще». Справа в тому, що православні священики, які призначалися сеймом, часто були недостатньо освіченими, відрізнялися сумнівними моральними і особистісними якостями. Мали місце здирствогрошей у парафіян, розпродаж церковного майна і земель. Внаслідок цього, як і за задумували ті, хто проводив таку політику, витіснення православної церкви католицькою було б неминучим.
Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу.
Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід, зокрема східне слов'янство, почалися вже в часи Київської Русі, незабаром після розколу 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський. На розвиток полемічної літератури вплинули такі події якреформа календаря з наказу папи Григорія у 1581 році та офіційне оповіщення унії на Берестейському Соборі 1596 року. Особливого розвитку П. Л. набула в 16—17 ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Брестською церковною унією 1596 р. Поштовхом для розвитку П. Л. стала книга польського публіциста — єзуїта П. Скарги «Про єдність церкви Божої». Серед українських політичних, церковних та літературних діячів не було єдиної позиції щодо подій, які відбувалися. Зокрема, як писав В. Щурат: «Унія наблизила Русь до Західної Європи, унія викликала багате письменство, унія прискорила культурний розвиток руського народу». Проте серед прихильників українського православ'я унія породила тривогу і спричинила цілу хвилю протестів у вигляді полемічних трактатів та памфлетів. У відповідь з'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів Г.Смотрицького, Х. Філалета, І. Вишенського, С.Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистенського, М. Андрелли та ін. Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги, гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання. «Апокрисис» мав велику популярність в Україні і Білорусі.