- •1.Наукове поняття культури. Структура та функції
- •2.Періодизація розвитку української культури.
- •3.Комунікативна функція. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації у сучасній культурі.
- •4. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •5. Культурна спадщина кочових племен північного причорноморя
- •6. Особливості Трипільської культури
- •7. Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •8. Грецькі колонії Північного Причорномор’я
- •9. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •10.Особливості християнізації Київської Русі. Роль Кирила та Мефодія в історії українського християнства.
- •11. Писемність та освіта київської русі
- •12. Розвиток літератури і науки київської русі
- •13. Мистецтво та Архітектура княжої доби .
- •14. Літописи: апокрифічна та агіографічна література
- •15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
- •16 Поширення гуманістичних ідей на території України у XVI–XVII ст.
- •17. Полемічна культура України XVI—XVII ст.
- •18. Пересо́пницьке єва́нгеліє
- •19. Причини виникнення братського руху в україні
- •20. Діяльність культурно освітніх осеретків кінця 16-початку 17ст.
- •21. Початок книгодрукування на Україні . Іван Федоров
- •22. Петро Могила
- •26.Архітектура українського барокко
- •27.Барокко в українському очбразотворчому мистецтві
- •28.Драматургія і театральне мистецтво України кінця 18-19ст.
- •29.Історія українського градобудівництва.
- •30.Музична культура в Україны 18 ст.
- •31. Генеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні кінця 18-поч.20 ст.
- •32.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •33.Народницький період національно-культурного відродження
- •34.Модерністський період національно-культурного відродження
- •35. Заснування Харківського та Київського університетів в Україні та їх значення як науково-технічних центрів
- •36.Демократично-просвітницьке літературно-фолькльорне обєднання «Руська трійця» та його роль в розвитку української культури в Галиччині
- •37.Діяльність Кирило-Мефодіївського братства та його роль у формуванні національної самосвідомості українського народу Історія створення
- •Програма
- •Розгром товариства
- •Значення
- •39.Інтелектуальний та культурний рух 50-70х років 19 ст.Журнал «Основа»
- •40.Культурно-просвітницька діяльність «Просвіти»,»Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка»:їх роль як центрів національно-культурного відродження Історія
- •41.Громади та їх національно-культурницька та громадсько-політична діяльність
- •42.Модернізм у творчості українських поетів та письменників на межі 19-20 ст.
- •Особливості сучасної української літератури
- •43.Періодизація духовногї культури хх ст.,головні тенденції її розвитку
- •44.Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження
- •45.Розвиток української культури у 1920ті роки.Літературні течії та організації
- •46.Політика_українізації_та_її_вплив_на_культуру...
- •Досягнення
- •47. «Розстрілене відродження» 20-30-х років хх ст.
- •48.Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістидесятників»
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •49.Головні чинники,тенденції та риси сучасної української культури
- •50.Творчість діячів української культури в еміграції
15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
Православний монастир, заснований 1051 року монахами Антонієм та Феодосієм в печерах (див. Печери Києво-Печерської Лаври) біля літньої князівської резиденції Берестове поруч з Києвом. У ХІ сторіччі монастир стає центром поширення й утвердження християнства у Київській Русі.
У ХІІ сторіччі монастир отримав статус «лаври» - головного великого монастиря. У XVIII сторіччі Лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Їй належало 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл та хуторів, понад 70 тисяч кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних заводи, 6 гут (скляних заводів), понад 160 винокурень, стільки ж млинів, близько 200 шинків, 2 кінських заводи. Крім того Лаврі були підпорядковані кілька дрібних монастирів та так звані пустині (Китаївська, Голосіївська, Преображенська) з їхніми угіддями та кріпаками в Україні, Росії та Білорусі. У 1786 році указом Катерини ІІ майно всіх монастирів в Україні перейшло до казни.
У свій час Лавра відігравала важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літопису та житійної літератури. Тут перекладалися на церковнослов`янську мову та переписувалися твори іноземних авторів. В Лаврі працювали літописці Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ сторіччі тут був складений «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело з історії Київської Русі. У XVI-XVII сторіччях Лавра - один з центрів боротьби проти окатоличування українського народу та проти уніатства.
У 1615 році засновано друкарню Києво-Печерської Лаври, 1631 року відкрито школу (засновник - Петро Могила), що сприяло поширенню освіти в Україні. В них працювали видатні діячі української культури та освіти П.Беринда, А.Кальнофойський, З.Копистенський, І.Гізель та інші, відомі українські майстри гравюри О. і Л.Тарасевичі, І.Щирський, І.Мігура, Ілія, А.Казачковський, Г.Левицький, художники Аліпій, І.Максимович, І.Їжакевич.
Лавра здійснювала широкі будівельні роботи ще з ХІ сторіччя (Успенський собор, Троїцька Надбрамна церква). Наприкінці ХІІ сторіччя навколо Лаври було зведено оборонні стіни (1240 року зруйновані татаро-монгольськими ордами). У 1698-1701 роках паралельно ним було споруджено нові фортечні стіни з бійницями та вежами. У XVII-XVIII сторіччях збудовані Всіхсвятська церква над Економічними воротами, ансамблі Ближніх та Дальніх печер, келії соборних старців, клирошан, будинки Лаврської економії, друкарні та інші. У 1731-1744 роках споруджено Велику Лаврську Дзвіницю (висота - 96 метрів). У першй половині ХІХ сторіччя збудовано кілька будівель у стилі класицизму. До кінця ХІХ сторіччя в Лаврі склався архітектурний ансамбль, який увібрав в себе кращі традиції давньоруської та української архітектури. Високого розвитку в Лаврі досягли образотворче та ювелірне мистецтво. У 70-х роках ХІ сторіччя засновано Лаврську іконописну майстерню та мозаїчну майстерню.
На території Лаври поховано низку видатних релігійних, військових та державних діячів, митців (докладніше див. Некрополь Києво-Печерської Лаври).
За постановою Уряду УРСР 1926 року територія Лаври була оголошена історико-культурним заповідником. У 1988 році, на честь 1000-ліття Хрещення Русі, частину території заповідника було повернуто церкві.