3. Поняття фінансового права, його предмет. Наука фінансового права. Методи фінансово-правового регулювання.

Фінансове право — це публічна галузь права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.)

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що вини­кають в процесі діяльності держави та органів місцевого самоврядування з мобілізації, розподілу та використанню фондів коштів з метою реалізації їх завдань і функції.

Предмет фін. права України – відносини, що виникли при безпосередньому формувані та використанні , розподілі централізованих та децентралізованих фондів кощтів, які в частині нац. доходуі необхідних ля функціонування держави.

Наука фінансового права являє собою сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, правові підга­лузі та інститути, що входять до його складу. Предметом фінансо­вого права як науки є його гносеологія, а також осмислення й дослі­дження проблем та перспектив удосконалення цієї галузі.

Фінансове право як галузь права матеріалізується у фінансово-правових нормах, принципах, методах; наука фінансового права ма­теріалізується в узагальненнях, оцінках, висновках, концепціях, но­вих поняттях і категоріях; у теоріях і доктринах, що відображаються у статтях, монографіях, навчальних посібниках та підручниках з фінансового права.

Як і будь-яка інша наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет дослідження і понятійно-категорійний апарат, влас­ний зміст. З іншого боку, вона є частиною юридичної науки в ціло­му. Предметом науки фінансового права виступає вся сукупність знань про фінансове право та фінансову діяльність держави, хоч такі знання є різнорідними.

Як одна з юридичних наук, наука фінансового права вивчає істо­рію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення. Завданнями науки фінансового права є також вивчення фінансового законодавства інших держав, здійснен­ня порівняльного аналізу й використання позитивного досвіду для вдосконалення практики оновлення фінансово-правових актів, тим паче, що нині на порядку денному у сфері фінансової діяльності дер­жави залишається реформування податкового законодавства та за­конодавства про відносини у сфері держ.кредиту.

Фінансовому праву як науці притаманний ряд особливостей. Це суспільна наука, відповідно вона підпадає під різноманітні дефор­мації та політичний тиск, особливо у сфері дослідження практичного досвіду правозастосовної діяльності органів управління у сфері фінансів.

Метод фінансово-правового регулювання — це сукупність за­собів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відно­син. Основним методом фінансового права є метод владних при­писів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою без­перервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з ме­тою реалізації ними своїх функцій.

Метод владних приписів проявляється у змісті конкретних фінансових пра­вовідносин та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються за­безпечення фінансової діяльності держави: --визначення розміру та порядку справляння податків, інших обов'язкових платежів до бю­джетів різних рівнів; --визначення повноважень розпорядників бю­джетних коштів; --встановлення порядку розподілу компетенції між учасниками бюджетних відносин; здійснення бюджетних транс­фертів; --порядку використання фінансових ресурсів, у тому числі шляхом кошторисно-бюджетного фінансування; правового забезпе­чення державного боргу; здійснення грошово-кредитної діяльності. Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні риси- категоричність та відсутність оперативної самостійності.