Трудомісткість
Трудомісткість – витрати часу на виготовлення одиниці продукції. Як правило, трудомісткість розраховується за день або за годину.
Якщо підприємство планує підвищити продуктивність праці воно обов’язково має враховувати взаємозв’язок який існує між виробітком (ПП) та трудомісткістю – при збільшенні продуктивності праці на 1% трудомісткість зменшується менше ніж на 1%; при зменшенні трудомісткості на 1% продуктивність праці зростає більше ніж на 1%
Тст – тарфина ставка яка відповідає розряду виконуваної роботи
НВ – норма виробітку
Нч – норма часу
Виробнича собівартість
Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).
Виробнича собівартість – це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції.
Витрати підприємства, їх класифікація
Витрати – грошові платежі які фактично здійснює підприємство для оплати послуг сторонніх організацій, для виплати заробітної плати або інші платежі до бюджету.
Класифікація витрат:
в залежності від виду діяльності
витрати що виникають в ході операційної діяльності
витрати що виникають в ході фінансової діяльності
витрати що виникають в ході інвестиційної діяльності
в залежності від обсягів виробництва
постійні – витрати які не змінюються із зміною обсягу виробництва
змінні – витрати які змінюються із зміною обсягу виробництва
по відношенню до конкретного виду продукції
прямі – витрати які безпосередньо відносяться до конкретного виду продукції
непрямі (накладні) – витрати які розподіляються між різними видами продукції пропорційно обраному показнику
Зовнішні витрати набувають форми грошових платежів постачальникам факторів виробництва, проміжних виробів і ділових послуг. Тут мова йде про заробітну плату робітників та службовців, витрати на сировину і матеріали, комісійні винагороди торговельним фірмам, внески банкам та іншим фінансовим установам, розрахунки за юридичні консультації, транспортні послуги тощо. Інакше кажучи, зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальникам, які ведуть справи відокремлено від даної фірми.
Внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати – це упущена вигода, на яку йде фірма, взявши даний варіант використання усіх виробничих ресурсів. Вони кількісно дорівнюють тим доходам, що могли б бути отримані при оптимальному способі застосування даних ресурсів (фінансових, інформаційних, людських, матеріальних та ін.).
За формою прояву усі витрати можна поділити на такі групи:
1 Витрати – безпосередні грошові виплати.
2 Неявні (імпліцитні) витрати – (умовно оцінена) упущена вигода, що не набирає форми фактичних грошових виплат.
3 Збиток – фактичні (потенційно можливі) втрати, яких зазнає (або може зазнати) фірма, не отримуючи при цьому компенсації у формі доходу – санкції за різного роду недотримки (за часом, якістю, умовами), нереалізована продукція, втрати від аварій, ін. Неважко помітити, що збиток може виявлятися як при прийнятому сценарії використання ресурсів, так і при альтернативно можливому.
4 Безповоротні (безповоротно втрачені) витрати (англ. «sunk cost», тобто “утоплені”) являють собою раніше зроблені витрати, які вже не підлягають відшкодуванню і не можуть впливати на рішення фірми (наприклад, безперспективні інвестиції).
Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми.
Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові – це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць.
Майбутні витрати – це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).
