Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
23.12.2018
Размер:
217.09 Кб
Скачать

Політична карта світу

Країни та столиці членів НАТО

Бельгія(Брюссель),Болгарія(Софія),

ВБ і Ірландія(Лондон,Дублін),

Греція(Афіни),Данія(Копенгаген),

Естонія(Таллін), Ісландія(Рейк`явія)

Іспанія(Мадрид),Італія(Рим),Канада(Оттава),

Латвія(Рига),Литва(Вільнос),

Люксембург(Люксембург),

Нідерланди(Амстердам),Німеччина(Берлін),

Норвегія(Осло),Польща(Варшава),

Португалія(Лісабон),Словаччина(Братислава)

Словенія(Люблена),США(Вашингтон),

Румунія(Бухарест),Туреччина(Анкара)

Угорщина(Будапешт),Франція(Париж),

Чехія(Прага),Албанія(Тирана),Хорватія(Загреб)

Столиці та країни СНД

Азербайджан(Баку),Білорусія(Мінськ),

Вірменія(Єреван),Грузія(Тбілісі),Казахстан(Астана)

Киргизія,Молдова(Кишинів),Росія(Москва),

Таджикистан(Душанбе),Туркменістан(Ашгабат),

Узбекистан(Ташкент),Україна(Київ)

Чинники зростання розвитку нових

індустріальних країн

Колишні відсталі аграрні країни, залучивши

іноземні кошти ,розвинули промислові галузі,

що наповниливнутрішній ринок. Згодом вони

адаптувалися до потреб світового ринку й

наповнили його завдяки дешевій робочій силі,

не дорогою, але не дуже якісною продукцією.

Вони створюють власний науково-технічний потенціал,

підвищують класифікацію працівників, реформуючи

систему освіти.У країні виникають науково-промислові

парал.

Розкажіть,які чинники впливають на розвиток

двосторонніх та багатосторонніх

зовнішньоекономічних відносин.

Питання, яке впливає на розвиток двосторонніх

зовнішньоекономічних відносин.Це питаня стосується

невиконання держ. Підприємством «Суднобудівний завод

ім. Калунара (м. Миколаїв) зобав`язанню перед грецькою

компанією, за укладеним зовнішньоекономічним

контрактом на будівництво рефрижераторного судна.

Розкрийте напрямки діяльності спеціалізованих

установ ООН

Це міжурядові організації універсального характеру,

що здійснюють співробітництво в спеціальних областях

і пов'язані з ООН. Стаття 57 Статуту ООН перераховує з

основні риси: міжурядовий характер угод про створення таких

організацій широка міжнародна відповідальність у рамках

їхніх установчих актів.Зв'язок встановлюється й оформляється

угодою, що полягає Економічною і Соціальною Радою (ЭКОСОС)

і затверджуються Генеральною Асамблеєю ООН. В даний час

існує 16 таких організацій. Їх можна розділити на такі групи:

-соціального характеру (МОП і ВОЗ);

--культурного і гуманітарного характеру (ЮНЕСКО - із питань

освіти, науки і культури,);

-економічні (ЮНІДО - по промисловому розвитку);

--фінансові (МБРР, МВФ, МАР - Міжнародна Асоціація Розвитку,

--в області сільського господарства (ФАО - продовольча і

сільськогосподарська організація, ІФАД – Фонд

сільськогосподарського розвитку);

--в області транспорту і зв'язку (ІКАО - цивільної авіації,

ІМО - морська, ВПС, МСЕ - спілка електрозв'язку);

--в області метеорології (ВМО).

Переваги і недоліки створення Європейського Союзу

Переваги: зростання продуктивності економіки

Природні ресурси світу

Держави, яві володіють значними запасами

марганцевих руд

Україна,Грузія,ПАР,Казахстан,Австралія.

Держави, яві володіють значними запасами

алюмінієвих руд

Франція,Індія,Казахстан,ПАР,Угорщина.

Держави, які володіють запасами

мідних руд

Чилі,Росія,США,Польща,Болгарія,Китай,Казахстан.

Найбільш значні рудні пояси Землі

Росія - Монголія - КНР - В'єтнам - Таїланд - Малайзія - Індонезія – Австралія, Великий Срібний пояс Америки, що протягується з Мексики до Перу і Болівії, Яно - Індігирський - Колімський пояс.

Регіони земної кулі, де є найбільш

Сприятливі можливості для відпочинку

Західна Європа,Центральна Європа,

Латинська Америка

Особливості розміщення паливно-енергетичних

ресурсів світу

До трудових ресурсів належить частина населення,

що досягла працездатного віку, який у кожній країні

визначається законодавче (в США, Росії,

Україні 16-60 років, Канаді ¾ 15-66, в Мексиці

і Португалії ¾ 12-65). У міжнародній статистиці

працездатним вважається населення віком від 15

до 65 років. У багатьох країнах, особливо тих,

що розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначено,

оскільки немає пенсійного забезпечення. Частина

трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в

суспільне виробництво, на даний час становить

економічно активне населення. На нього припадає в

світі майже 3/4 трудових ресурсів. Відмінність між

економічно активним населенням і зайнятим у

виробництві визначається як рівень безробіття. Цей

показник змі­нюється в часі і не однаковий у різних

країнах. Він залежить від рівня розвитку країни,

характеризує стан економіки та певною мірою рівень

життя населення.

Особливості розміщення рудних корисних копалин

Уранові руди є важливою стратегічною сировиною.

Найбільші запаси їх мають Австралія, ПАР, Канада,

Нігер, Бразилія, США. Великі запаси залізної руди

є в Росії, Австралії, Бразилії, Україні, США, Канаді,

Індії тощо. Світові запаси марганцевих руд становлять

майже 17 млрд. тонн. Більше як 90 % із них припадає на

ПАР та Україну. За запасами руд хрому

(світові - близько 16 млрд. тонн) виділяються ПАР,

Зімбабве, Казахстан. Із руд кольорових металів найбільш

поширеними є руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти).

Світові запаси - понад 70 млрд. тонн. Найбільші родовища

алюмінієвої сировини розміщено у Гвінеї, Бразилії,

Австралії, Індії, Сурінамі, Росії, Ямайці. Мідні руди

(до 1,5 млрд. тонн у світі) найбільше поширені в Чилі

(90% світових), Замбії, Демократичній Республіці Конго

(ДРК), США, Канаді, Австралії. Поліметалеві руди є

багатокомпонентними; окрім основних складових - свинцю

(200 млн. тонн) і цинку (350 млн. тонн) вони містять

срібло, рідкоземельні метали тощо. Значні запаси їх є у

США, Канаді, Австралії, Росії, Казахстані, ПАР.

Понад 90% олов'яних руд світу (всього - 10-20 млн. тонн)

знаходяться у "олов'яному поясі": Росія - Монголія - КНР –

В'єтнам - Таїланд - Малайзія - Індонезія - Австралія.

На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна,

Словенія, Алжир, Італія, Киргизстан. Більшість світових

запасів золота (50-60 тис. тонн) і платини знаходяться в

ПАР, США, Канаді, Росії, Австралії.

Населення світу

Оцінка расового складу населення Євразії

В Євразії виникли осередки найдавніших

цивілізацій – на узбережжі Середземного моря,

в межиріччі Тигру і Євфрату, Індії, Китаї..

Нині на материку проживає 2/3 населення

всієї земної кулі – понад 4 млрд осіб.

Сучасне населення Євразії складають народи,

які належать до різних рас. Більша частина з

них – представники європеоїдної раси. Європеоїди,

які мають смагляву шкіру, темні очі і пряме темне

волосся населяють Європу, Південно-Західну Азію

та Індію. Європеоїди, які живуть на півночі Європи,

відрізняються високим зростом, світлою шкірою,

світлими очима і білявим волоссям. Народи, що належать

до монголоїдної раси, населяють Центральну і Східну

Азію. Представники цієї раси

(монголи, китайці, казахи, корейці, японці)

зазвичай низькорослі, з жовтувато-смаглявою шкірою,

темними вузькими очима, чорним прямим волоссям.

На півдні Азії живуть представники негроїдної раси,

що мають темну шкіру, вилицювате обличчя,

хвилясте ,темне волосся.

Міграційні потоки США.

Найбільш відомий і великий міграційний потік

останніх століть пов'язаний із заселенням країнами

Європи Американського континенту. Головною

країною мігрантів стали США. Інші колонізатори

вибрали Південно-Африканський Союз, Нову Зеландію

та Австралію. Багато переселенці знайшли свій дім у

Канаді, Аргентині і Бразилії. Усього починаючи з XIX

століття до 1914р, Європу покинули 50 млн осіб, і 1 / 3

від цього числа мігрувало в зворотному напрямку.

Початковий національний склад переселенців визначив

образ зайнятих ними держав: так США і Канада - англомовні

держави, Аргентина, Мексика та ін - іспаномовні.

Міграційні потоки в США на перших порах складали в

основному англійці й ірландці, пізніше до них

приєдналася вихідці з Німеччини та країн Північної

Європи, а далі - зі Східної Європи (так, в Канаді до

сих пір помітну частину населення становлять

нащадки українців).

Обґрунтуйте залежгість народжуваності і смертності

населення від соціально-економічних факторів

Про значне прискорення темпів приросту населення

Землі протягом історії свідчать такі факти. За останнє

століття населення збільшилось у 18 разів. При цьому

для першою його подвоєння потрібно було 600 років,

для другого — 230. для третього — понад 100 років,

а для останнього — всього понад 40 років. На

сьогодні чисельність населення Землі більш ніж

5 млрд. чоловік, вона продовжує зростати.

Наприкінці XIX —на початку XX сторіччя

найбільший приріст населення спостерігався:

в Європі (висока народжуваність при відносно

низькій смертності). У перші два десятиліття XX

сторіччя такий тип відтворення населення спостерігався

вже і в ;більшості країн Латинської Америки. В Європі в

той же час значно знизилась народжуваність при

незначному зменшенні смертності. В країнах Азії й

Африки у зв'язку з високою смертністю (не зважаючи

на високу народжуваність) приріст населення був

незначним. Голод і смерть (особливо дітей до одного року)

забирали мільйони чоловік.Світова економічна криза 30-х

років і підготовка до війни в Німеччині, Італії, Японії,

воєнні дії в Ефіопії, Китаї та Іспанії призвели до

суттєвого (до 1%) зниження приросту населення. У

деяких розвинутих країнах Європи відзначалося явище

депопуляції (кількість смертей перевищувала

народжуваність). На третину знизились темпи зростання

населення у США та Азії, Ці процеси не торкнулись тільки

країн Латинської Америки, де приріст населення становив

близько 1,8% на рік. Друга світова війна завдала воюючим

країнам страшних збитків. Величезні людські втрати і

зменшення народжуваності призвели до того, що планета

недолічила, за дуже скромними підрахунками, 175 млн.

чоловік. У 40-і роки світовий приріст населення зменшився

до 1% на рік, а в Європі — до 0,3% Дещо скоротився

приріст населення Азії та Африки. Тільки в країнах

Америки й Австралії, яких практично не торкнулась

друга світова війна, чисельність населення стала

зростати прискореними темпами.

Вплив природних та історичних умов на розміщення

населення

Населення на Землі розміщене нерівномірно.

Це зумовлено різними причинами:    а) впливом природного фактора: пустелі, тундра,

високогір'я, території, вкриті льодом, та тропічні ліси не

сприяють розселенню людей;    б) дією історичних особливостей заселення земної суші;    в) відмінностями в сучасній демографічній ситуації:

особливості приросту населення на континентах;    г) впливом соціально-економічних умов життя людей,

їх господарською діяльністю, рівнем розвитку виробництва.

Найвищу щільність населення мають країни, в яких на 1 км2

припадає 200 осіб. До цієї групи входять: Бельгія,

Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Ізраїль, Ліван,

Бангладеш, Індія, Республіка Корея, Японія, Філіппіни.

Найбільш заселеною частиною світу є Азія.

Нерівномірно заселена і Європа. Один регіон з підвищеною

щільністю населення простягається з півночі на південь - від

Північної Ірландії через Англію, долину Рейну до Північної

Італії, - і переривається лише в Альпах.Суворі кліматичні

умови завадили заселенню арктичної та субарктичної зон,

тут живе менше 0,1 % населення планети. У сучасних умовах

роль контрастів, викликаних природними умовами,

знижується. У зв'язку з індустріалізацією,

впровадженням науково-технічного прогресу щораз

більший вплив на розміщення населення мають

соціально-економічні фактори.

Світове господарство. Основні системи світового господарства

Країни з найпотужнішими ТЕС-

Німеччина,США,Росія,Італія,В.Б.,Лівія,Алжир,

Нідерланди,ПАР,Польща,Румунія.

Країни-експортери електроенергії

Україна,Росія,Франція,Угорщина,США,

Канада,Німеччина.

Країни «зручного прапора»

Панама,Іспанія,Португалія,Ліберія,Монголія.

Особливості розміщення нафтогазової

промисловості світу.

Найбільші поклади нафти сконцентровані в

даний час в Саудівській Аравії

(25% від світових). Далі йдуть Ірак (10,8%),

Єгипет (9,3%), Кувейт (9,3%), Іран (8,6%),

Венесуела (7,3%), Росія (4,6%). Основні запаси

газу знаходяться в Росії (32%), на близькому

Сході (22%), а також в Туркменії (11%) та в

Америці (13%).

Країни,які займають провідне місця

в світі за виплавкою сталі

Україна,Росія,Китай,Індія,Японія,США.

Причини цього явища - розвинена чорна

металургія,великі запаси необхідної сировини.

Чому економічним відносинам між

країнами протипоказані політичні і соціальні бар’єри?

З приводу цього питання можна навести безліч

прикладів з історії. Наприклад,конфлікт у Ізраїлі з

Палестиною за Палестинські території,релігійний конфлікт

між Туреччиною та Кіпром,боротьба між Індією та

Пакистаном за території,що знаходяться на кордонах цих

обох країн. Не можуть держави підтримувати якісь

економічні стосунки,коли мають якийсь конфлікт,тому що

конфлікт не дасть нормально провести угоду на певний проект.

Зміни в паливно-енергетичному балансі

світу протягом ХХ ст.

Протягом XX ст. істотно змінилася структура

паливно-енергетичного балансу світового господарства.

Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового

господарства переважало вугілля і мали важливе значення

дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ.

Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу

енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка

знизиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо

збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних

(альтернативних) джерел енергії.

Значення транспорту в світовому господарстві.

Транспорт - одне з загальних умов виробництва.

Здійснюючи перевезення всередині підприємств,

між підприємствами, районами і країнами,

транспорт впливає на масштаби суспільного

виробництва і темпи його зростання.

Вплив транспорту на життя окремої держави

різноманітно і багатопланова. Транспорт сприяє

прогресивним географічним і структурних

зрушень в розміщенні виробництва і населення,

зростанню продуктивності праці, підвищеного

рівня життя населення. Забезпечуючи міжнародний

поділ праці, масовий туризм та культурний обмін,

транспорт викликає великі зміни у світовій

економіці, культурі та міжнародних відносинах.

До 2015 р. можна чекати на помірне зростання

перевезень вантажів і пасажирів на рівні середніх

щорічних темпів 2-3%. При цьому вельми істотно

повинні змінитися конфігурація та обсяги перевезень

різних видів транспорту. Це пояснюється тим, що на

розвиток магістральних видів транспорту істотний

вплив роблять державні органи управління,

використовуючи широку гаму засобів - преференції,

пільгові кредити, дотації, субсидії і т. п. Крім того, у

розвинених країнах відбувається перехід від ізольованого

фізичного переміщення матеріальних потоків до

координованого взаємодії структурних підрозділів –

постачальників, перевізників, експедиторів, споживачів.

Ринкові зв'язки суб'єктів господарювання оптимізуються в

результаті досягнення узгоджених економічних компромісів.

Разом з тим втручання держави в розвиток транспорту і

конфігурацію вантажопотоків набуває нових масштабів,

відчувається диктат провідних західних держав.

Розвиток світової транспортної системи характеризується

збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських

перевезень. При цьому темпи зростання перевезень перевищують

темпи збільшення довжини транспортної мережі.

Глобальні проблеми людства

Райони екологічної катастрофи в Європі.

Полісся. Перед Другою світовою війною Українське

Полісся було одним із найблагополучніших регіонів

Європи, славилося чистими, сповненими життям

лісами, річками, прекрасними озерами, грибами,

рибою, дичиною, унікальними представниками

рослинного й тваринного світу. Сьогодні Полісся —

регіон із найзагрозливішою екологічною ситуацією

в Україні та Європі. Інтенсивне вирубування лісів,

необґрунтовані обсяги осушення боліт і видобутку

торфу, забруднення хімічними препаратами

сільгоспугідь, промислові забруднення, негативні

наслідки розробки гранітних кар'єрів і, насамкінець,

жорстокий ядерний удар чорнобильської аварії призвели

до критичного екологічного стану. В дуже напруженому

екологічному стані перебуває Київське водосховище,

донні відклади якого й біота забруднені радіонуклідами.

Україна. Всю територію України було оголошено зоною

екологічного лиха. За два роки до цього спеціалісти-географи

Академії наук України вперше розробили й склали карту

стану довкілля за окремими компонентами природи. Ця карта

підтверджує той факт, що, справді, вся територія нашої

країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат,

Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини,

характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 %

території належить до категорії «надзвичайно забруднені

регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей і райони

екологічної катастрофи».

Країни Західної Європи

Постсоціалістичні країни

Угорщина, Чехія, Польща,

Словаччина, Естонія, Латвія, Литва,Росія,

Болгарія,Румунія,Молдова,Білорусь.

Карликові держави

Андорра,Люксембург,Ліхтенштейн,

Сан-Марино,Ватикан,Мальта,Монако.

Порівняння устроїв Німеччини і В.Б.

Німеччина. За формою державного устрою

Німеччина - парламентська республіка. Згідно з Основним

законом, влада президента обмежена, значно більше владних

повноважень надано канцлеру (прем'єр-міністру). Законодавча

влада представлена двопалатним парламентом: його верхньою

(більш "слабкою") палатою є бундесрат, а нижньою

(більш "сильною") – бундестаг. Федеральний уряд, або кабінет

міністрів, складається з федерального канцлера і федеральних міністрів.

У його компетенцію входить проведення політики в області

міжнародних відносин, оборони, фінансів і комунікацій. Центральний

банк здійснює контроль над кредитно-грошовою політикою, хоча

з 1 січня 1999 він підкоряється Європейському центральному банку.

В.Б Форма правління - Конституційна монархія. Великобританія –

унітарна держава. Історично сформовані частини Сполученого

Королівства - Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія.

Адміністративно-територіальний поділ цих 4 країн різний.

Самостійної адміністративно-територіальною одиницею є

Великий Лондон, що включає 32 міських району та Сіті. Північна

Ірландія ділиться на округи, Шотландія - на області. Самостійними

адміністративними одиницями є острів Мен і Нормандські острови.

Глава держави Корольова (Король). Формально їй належать досить

великі повноваження: вона призначає Прем'єр-міністра і членів уряду,

інших посадових осіб (суддів, офіцерів армії, дипломатів, вищих

церковних службовців панівної церкви), скликає і розпускає Парламент,

може накласти вето на законопроект, прийнятий Парламентом.

Законодавча влада належить двопалатного Парламенту.

Рівень розвитку господарства Франції.

Промислова революція у Франції

Промисловий переворот у Франції мав свої

особливості і специфіку. Незважаючи на

проголошені свободи, у країні тривалий час

панувавекономічний хаос та дезорганізація,

що дало підстави французькомувченому

М. Леві-Лебуайє вважати революцію в

економічному плані "національною катастрофою".

Перший етап Особливу роль у текстильній галузі

промисловості відіграли верстат Жак кара. Франція

на довгі роки була позбавлена англійських машин,

металовиробів та вугілля, необхідних для

механізації виробничих процесів. Сільське

господарство Франції страждало через припинення

експорту зерна, вин та інших продуктів.

Другий етап (1815—1848 рр.) хід економічного

розвитку Франції прискорюється. Зростають темпи

механізації виробництва. Розвивається текстильна,

металургійна, поліграфічна, керамічна та інші галузі

промисловості. У 20-х роках зароджується французьке

машинобудування. За обсягом виробництва промислової

продукції в середині XIX ст. Франція займало друге

місце у світі. Однак її технічний рівень і

конкурентоспроможність залишалися низькими.

У сільському господарстві Франції домінували дрібні

селянські господарства, які з ростом сільського

населення всебільше подрібнювалися. Навіть незважаючи

на державну митну політику, яка більше сприяла

аграріям, ніж підприємцям, і тим самим гальмувала

розвиток промисловості, рівень розвитку сільського

господарства порівняно з іншими європейськими

країнами залишався низьким. Третій етап промислового

перевороту у Франції відбувся після революції

1848—1849 рр. і тривав до кінця 60-х років. У цей період

фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей

промисловості. Успішно розвивалася кредитна справа,

а біржа, банки і акціонерні товариства досягли

небувалої сили і значення.

Географічне положення Франції та В.Б.

ГП Італії.

Італія — це країна, що розташована на півдні Європи, оточена

морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський

півострів;великі острови Сицилія, Сардинія;7 населених островів

Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба.

Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп:

на заході із Францією, на півночі —Австрією, на сході зі Словенією.

Крім того Італія має кордони з двома невеличкими

державами — анклавами. Морські кордони проходять по

узбережжях морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного,

з південного заходу — Тірренського, а з північного

заходу — Ліґурійського. Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Територіальні води — 12 морських миль.

ГП В.Б

Офіційно країна називається Об’єднане Королівство

Великобританії і Північної Ірландії.

У його склад входять чотири країни: Англія, Шотландія й Уельс,

розташовані на острові Британія, і Північна Ірландія.

Остання розташована на одному острові з Незалежною Республікою Ірландія.

Таким чином, загальну сухопутну границю Великобританія має тільки з

Ірландією. Британські острови оточені безліччю дрібних островів.

Найбільш важливими з них є Оркнейські Шетландскі острова.

З заходу Великобританія омивається водами Атлантичного океану,

а зі сходу водами Північного моря. З півдня Великобританія

граничить із Францією. Також найбільш близькими сусідами

Великобританії є Бельгія і Нідерланди, значно далі розташовані Данія,

Німеччина, Норвегія.

Країни Центральної Європи

Порівняння господарств Польщі і Румунії

А) Господарство Польщі.

Господарство Польщі є досить диверсифікованим.

Нафту і газ країна імпортує, в основному з Росії.

Металургійний комплекс представлений чорною

і кольоровою металургією. Серед галузей кольорової

металургії виділяється мідна промисловість.

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі

розміщені у великих промислових центрах. До

найважливіших галузей машинобудування належать

транспортне й важке машинобудування, електротехнічна

і електронна промисловість. Головними центрами

електротехнічної та електронної промисловості є

Варшава, Гданськ, Вроцлав, Бидгощ, Познань та ін.

Хімічна промисловість Польщі належить до галузей,

які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна

індустрія базується на багатих покладах кам'яної солі

та сірки. Кам'яна сіль видобувається, сірка. Польща має

сприятливі умови для розвитку промисловості

будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна.

Тут працює декілька великих підприємств поблизу

Валбжига, Болеславця і Скроня Шльонського.

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі

є текстильна. Вона займається обробкою бавовни,

штучних волокон, вовни, льону і шовку. Сільське

господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й

займає четверте місце в господарській сфері після

промисловості, торгівлі та будівництва. Основними

зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес.

Досить значні валові збори картоплі. Польща - відомий

у світі виробник овочів та фруктів. Загальна частка овочів

і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва сягає 40 %.

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку

тваринництва. Найбільше виробляється свинини, молока,

яловичини, яєць, менше - вовни і баранини, риби тощо. У

товарній структурі польського експорту провідне місце

займають кольорові метали, електротехнічне й електронне

обладнання, текстиль, транспортні засоби та кам'яне вугілля.

Традиційними продуктами експорту Польщі є також сірка,

заморожені овочі, сире м'ясо тощо. Імпортує країна в основному

електротехнічне й електронне обладнання, мінеральну сировину,

хімічну продукцію та текстиль, нафту, газ, кольорові метали.

Б)Господарство Румунії

Нині Румунія є середньо розвиненою індустріальною країною

з перехідною економікою постсоціалістичного типу. Досить

швидко нафтова і нафтохімічна промисловість та важке

машинобудування перетворили країну. Особливістю

енергетики Румунії є той факт, що вона базується на власних

ресурсах. Використовують нафту, природний газ, кам'яне і

буре вугілля, гідроенергоресурси. Внутрішнє споживання

енергії порівняно невелике, що дозволяє експортувати

електроенергію до Угорщини і Болгарії. Румунія експортує

нафтопродукти. В машинобудуванні головним стало

виробництво сільськогосподарської техніки, обладнання

для нафтової, легкої і харчової промисловості, транспортних

засобів. Натомість в структурі машинобудування Румунії

низькою є частка електротехніки та електроніки.

Традиційними є лісозаготівля і деревообробка. За їх

розмірами Румунія посідає перше місце в регіоні.

Легка (текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва)

промисловість розвинена недостатньо і працює переважно

на внутрішній ринок. Харчова промисловість має деякий

експортний потенціал (це торкається виноробства та

виробництва плодоовочевих консервів).

АГП Центральної Європи.

В агропромисловому комплексі Центральної Європи

розвинуті всі сфери виробництва. На галузевій спеціалізації

сільського господарства позначаються особливості природи.

Так, розрізняють середньоєвропейський, балканський і

середземноморський типи ведення господарства. У районах

середньоєвропейського типу переважає інтенсивне

тваринництво молочно-м'ясного напряму, а в рослинництві –

кормові, картопля. Райони цього типу склалися в Польщі,

Чехії, Словаччині, країнах Балтії. Для районів балканського

типу характерне переважання рослинництва, в якому

провідна роль належить зерновим (пшениця, ячмінь, жито)

та технічним (цукрові буряки) культурам. Розвинуті

садівництво, овочівництво, виноградарство. Переробна сфера

АПК представлена галузями харчової промисловості, її

спеціалізація залежить від типу сільського господарства та

національних особливостей народу країни. В північних районах

переважають галузі, що переробляють тваринницьку продукцію,

в південних - рослинницьку. Розвиваються сучасні технології

переробки продукції, зокрема, виробництво свіжоморожених

продуктів (Польща, Угорщина, країни колишньої Югославії).

Країни Східної Європи, північної і Центральної Азії.

Географічне положення Росії

Найбільша за площею країна земної кулі. Територія

Росії займає площу близько 17,1 мільйона квадратних

кілометрів. Розташована Росія на материку Євразія.

Вона займає і східну, і західну частини континенту.

Переважно територія нашої країни знаходиться на

північній і північно-східної області материка.

Близько 30% території Російської Федерації

розташовується в Європі, а близько 70% - в Азії.

На півночі крайньої материкової точкою країни є

мис Челюскіна. Крайньою острівної точкою є мис

Флігелі. Південним кордоном материка є точка,

розташована на гребені головного Кавказького

хребта. Ця ділянка є кордоном Дагестану і

Азербайджану. На заході рубіжної точкою є

кінцівку на Піщаної косі, розташована у водах

Балтійського моря, недалеко від Калінінграда.

На сході крайньою точкою є мис Дежньова.

Сама крайня точка, що відноситься до островів,

розташована на острові Романова. Територія Росії

має велику протяжність з заходу на схід. У Росії

виділяється 10 часових поясів. Водна границя

розташована на відстані 22,7 км від суші.

Морські кордони нашої країни проходять

по водних басейнів трьох океанів. На півночі

морські кордони Російської Федерації

розташовані по морях, що належить Північного

Льодовитого океану. Усього на півночі знаходяться

п'ять морів: Баренцове, Карське, Лаптєвих,

Східносибірське і Чукотське. У східній частині Росії

кордону розташовуються по водах Тихого океану і

морів тихоокеанського басейну. Японія і США - дві

держави, розташовані дуже близько до морської

далекосхідної кордоні. На заході морський кордон

розташована у водах Балтійського моря.

Південно-західний морський кордон Росії лежить у

водах Азовського, Каспійського і Чорного морів.

Поряд із протяжними морськими кордонами Росія має

достатньо великий сухопутний кордон. Сухопутний

кордон відділяє Росію від 14 .Росія має сухопутні

кордони з Китаєм, Монголією, Казахстаном, Азербайджаном,

Грузією, Україною, Білорусією, Литвою, Латвією,

Естонією, Польщею, Фінляндією, Норвегією і Корейською

Народною Демократичною Республікою.

Мінерально-сировинні ресурси Росії.

Мінерально-сировинну базу галузей промисловості

країни (чорної і кольорової металургії, енергетики,

паливної, хімічної, будівельної) становить сукупність

родовищ з розвіданими та попередньо оціненими

запасами. Створена в країні мінерально-сировинна

база грає важливу роль в мінерально-сировинному

комплексі світу. У Росії відкрито і розвідано близько

20 тис. родовищ корисних копалин, з яких більше

третини введені в промислове освоєння. Родовища

Росії містять понад 10% світових розвіданих запасів

нафти, одну третину - газу, 11% - вугілля, 26% -

залізних руд, значну частину розвіданих запасів

кольорових і рідкісних металів. Є великі запаси

апатитів, калійних солей, плавикового шпату та

інших неметалевих мінеральних ресурсів.

Відмінною рисою мінерально-сировинної бази Росії

є її комплексність - вона включає в себе практично

всі види корисних копалин: паливно-енергетичні

ресурси, чорні метали, кольорові й рідкі метали ,

благородні метали і алмази; неметалічні корисні

копалини. Слід також мати на увазі, що потреба

промисловості Росії в марганці, хромі, ртуті, сурмі,

титані, урані і ряді інших корисних копалин раніше

майже повністю забезпечувалася постачаннями з

колишніх союзних республік СРСР.

Промисловість країн Центральної Азії.

Важливе місце в економіці регіону посідає

аграрно-промисловий комплекс,

що спирається на розвинуте сільське

господарство. В межах комплексу

чітко виділяються два напрями спеціалізації:

степова, що поєднує зернове господарство

та молочно-м'ясне скотарство;базисова,

що розвивається на монокультурі бавовника

в південній частині регіону. Відповідно

спеціалізуються й переробні галузі АПК:

борошномельно-круп'яна, цукрова, м'ясна

на півночі, плодоовочеконсервна,

виноробна - на півдні. Розвинуте

сільськогосподарське машинобудування. З

вирощувавням та переробкою бавовнику

пов'язані: олійна, машинобудівна та легка

промисловість. В оазисах вирощують овочі,

фрукти, виноград, баштанні культури, в

Чуйській долині Киргизької Республіки - цукрові

буряки, а в передгір'ях - тютюн. Тваринництво

представлене скотарством та вівчарством

відгонно-пасовищного типу. Легка промисловість

базується на власній сировині. Основною є

текстильна галузь: бавовняна, шовкова, вовняна.

Регіон має значні запаси палива та енергії. Нафту

й природний газ добувають Туркменістан,

Казахстан та Узбекистан. Машинобудування

орієнтовано на галузі, що визначають спеціалізацію

в регіональному поділі праці .Набули розвитку

середнє та точне машинобудування, особливо

електротехнічна промисловість, що дає змогу

задіяти в суспільному виробництві наявний

надлишок робочої сили.

Південно-Західна Азія

Економіко-географічна характеристика

Японії.

Площа - 781 тис. км2. Населення - 61,2 млн

чоловік. Столиця - Анкара. Туреччина –

південний морський сусід України. Відстань

між Одесою і Стамбулом становить 690 км, від

Криму до турецьких берегів - 250 км. Важлива

географічна особливість Туреччини –

розташування на перехресті шляхом з Європи

в Азію і з Причорномор'я до Середземномор'я.

Через Босфор і Дарданелли ведуть шляхи до

Світового океану, а через територію Туреччини –

з Європи в Азію. Туреччина відіграє важливу

геополітичну роль. Вона є членом НАТО і

асоційованим членом Європейського

Співтовариства і водночас - це частина

величезного ісламського світу і тюркомовних

країн, що займають величезну територію.

Економічне зростання країн

Південно-Західної Азії.

Для розвитку економіки країн Південно-Західної

Азії дуже важливе значення має

природно-ресурсний потенціал (ПРП).

Господарство у більшості країн зберігає

яскраво виражену сировинну і аграрну

спеціалізацію.

Південна та Південно-Східна Азія

Економіко-географічна характеристика

Японії.

Японія - це острівна держава, що розташована

в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, на південний с

хід від Азії. Площа - 372 тис. км2. До складу

території входить 4 великих острова: Хонсю,

Кюсю, Сікоку і Хоккайдо та близько 4 тисяч малих.

Країна омивається Японським, Східнокитайським

морем та водами Тихого океану.Японія - конституційна

монархія, глава держави - імператор. Законодавчий

орган - двопалатний парламент. Палата представників і

Палата радників. Виконавча влада зосереджена в руках

кабінету міністрів. В адміністративному відношенні

поділяється на 47 префектур. Столиця держави

- м. Токіо, грошова одиниця - йєна.

Економіко-географічна характеристика Китаю.

Площа - 9,6 млн км,2. Населення - 1,2 млрд чоловік.

Столиця - Пекін. Китай - країна, історія державності

якої сягає кількох тисячоліть Її зробив вагомий внесок

у матеріальну та духовну культуру людства .

Китай з його великою територією, величезними

трудовими і багатими природно-сировинними

ресурсами, потенційно містким внутрішнім ринком має

об'єктивні передумови для створення цілісного,

різнобічне розвинутого господарства, здатного

забезпечувати потреби країни у всіх необхідних товарах.

Нині за розмірами ВВП. та економічним потенціалом

Китай входить у першу десятку провідних країн світу.

Зростання ролі в світовому господарстві

Азіатсько-Тихоокеанського регіону ще більше посилює

економічні можливості Китаю.

Особливості населення Китаю.

За чисельністю населення Китай займає

перше місце у світі. Станом на кінець 2010

року тут проживало більше 1,34 млрд. осіб.

Населення розміщене дуже нерівномірно.

Чисельність населення зростає швидко. У

Китаї проживають представники 56

національностей. Найбільш численною

етнічною групою є чжуани - понад 15 млн.,

найменш численною - лоба (понад 2000 осіб).

Ханьці розселені по всій країні. Ханьці

мають власну мову і писемність. Китайська

мова або мандаринська вживається як у країні,

так і за її межами. Путунхуа поширений серед

народності хань, хуей та маньчжурів. Інші 53

національності вживають, головним чином,

свої мови, 23 національності мають свою

писемність. Грамотність: у віці 15 років і

старше можуть читати й писати .Основними

релігіями Китаю є даосизм, буддизм,

християнство ,іслам . Протягом тривалого

часу між ханьцями і нацменшинами

встановилися широкі політичні, економічні і

культурні зв'язки, відносини взаємної

залежності і спільного розвитку.

Австралія

Економіко-географічна характеристика Австралії.

Площа - 7,7 млн. км2. Населення - 18 млн. чоловік. Столиця - Канберра.

Австралія - єдина країна, яка одна займає цілий континент. Вона поділяється на 6 штатів, які мають самоврядування, і одну територію.

Природно-ресурсний потенціал. Австралія розташована в субекваторіальному, тропічному, субтропічному і помірному поясах. Більша її частина - це пустелі і напівпустелі. Проте територія з достатньою кількістю опадав становить 1/3 площі. "Зелена Австралія" - це 2,5 млн. км. У посушливих районах значними є запаси підземних вод. За площею природних пасовищ Австралія не має конкурентів на Землі.

Країна посідає одне з перших місць у світі за розмірами мінеральних ресурсів, насамперед руд металів і вугілля. Сенсаційні відкриття нових родовищ трапляються й нині. Природні ресурси Австралії справляють особливо велике враження, коли їх розглянути в розрахунку на душу населення.

Населення. Австралія є переселенською колонією Великобританії. Англійська мова переважає в країні. Сучасна культура сформувалась під значним впливом США. Після Другої світової війни зросла роль іммігрантів не англійців. До цих нових іммігрантів належать і українці, їх більш як 30 тисяч. Тривалий час у країні проводилась політика "білої" Австралії. Останнім часом дають дозвіл на в'їзд до Австралії і вихідцям з Азії. Австралійців-аборигенів нараховується близько 160 тис. чоловік. Живуть вони на малопридатних землях у внутрішніх районах країни.

Австралія - найменш заселений континент у світі, пересічна густота населення становить тільки 2,3 чол. на 1 км2, Понад 4/5 населення зосереджено на найсприятливішому для життя південно-східному узбережжі і ще 1/10 - на узбережжі південного заходу.

Австралійці традиційно є жителями міст. Австралійські міста мають привабливий і охайний вигляд. У центрах - забудова висотна, передмістя -одноповерхові. Головним засобом пересування жителів є власна автомашина.

Столиці штатів конкурують між собою у розвитку модерної архітектури і культури.

Найбільші міста - Сідней і Мельбурн. Це головні економічні центри, їх давнє суперництво триває й донині. Канберра - спеціально побудоване столичне місто.

Господарство. В історичному й економічному розвитку Австралії багато спільних рис з Канадою. Австралія - індустріальне) розвинута країна. Рівень життя населення, якщо не брати до уваги аборигенів, є високим.

Провідне місце в матеріальному виробництві належить обробній промисловості. Вона включає чорну металургію, машинобудування, хімічну, харчову та інші галузі.

Особливий розвиток дістало автомобілебудування. Головна промислова зона склалась на південно-східному узбережжі, Центрами й є Сідней і Мельбурн з їх найближчим оточенням. Більш чи менш розвинуті в промисловому відношенні й інші столиці штатів.

Обробна промисловість повністю не задовольняє потреби країни. Імпортують промислове обладнання, наукоємні вироби і споживчі товари.

Енергетика Австралії базується на вугіллі. На Тасманії, в Австралійських Альпах побудовані гідроелектростанції. Останнім часом збільшився власний видобуток нафти і природного газу

Сільське господарство Австралії багатогалузеве. Воно повністю забезпечує населення продовольством.

Добре розвинута транспортна система. Найбільш густою є вона в заселених районах. Особливе значення належить трансконтинентальним залізницям і шосейним дорогам, а також внутрішньому і зовнішньому повітряному транспорту. Головними аеропортами і морськими портами є Сідней і Мельбурн.

Як проміжний аеропорт виділяється Дарвін. Характерною рисою країни стало використання сучасних видів транспорту та зв'язку для обслуговування віддалених ферм і невеликих поселень, які розкидані на просторах внутрішньої Австралії. Є школи, учні яких вчаться вдома і спілкуються з учителями за допомогою радіо, телевізора чи відео. Є служби "літаючий лікар", "літаюча пошта" тощо.

У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться 1/2 продукції сільського господарства і 3/4 продукції добувної промисловості. Разом це становить 3/4 вартості експорту країни. З продуктів тваринництва експортують вовну, м'ясо, масло і сир, шкіри, в тому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктів рослинництва - зерно, тростинний цукор і фрукти.

За поголів'ям овець (150-180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія не знає рівних у світі. Значна роль ЇЇ в постачанні на світовий ринок м'яса, пшениці і цукру. Основою вівчарства є величезні простори цілорічних природних пасовищ у південно-східній і менше в південно-західній частинах материка. Обидва ареали знаходяться на південь від тропіка.

В кожному а них чим далі вглиб материка, тим менше опадів, якість пасовищ погіршується, і для утримання кожної тварини треба все більше землі. Вівцеферми, як правило, - великі. На них використовують дротяні огорожі і собак-пастухів. Проблема обводнення пасовищ розв'язана за допомогою артезіанських колодязів. Велику рогату худобу м'ясного напряму розводять у саванах на північ від південного тропіка. Пшеницю вирощують у тих же районах, де розводять овець, але тільки там, де опади і ґрунти сприятливіші.

Цукрова тростина - культура тропічного поясу. Вона займає невеликі розрізнені між собою площі на східному узбережжі материка. Неподалік побудовані цукрові заводи. Поголів'я овець і великої рогатої худоби, збір зерна і його врожайність можуть різко коливатися з року в рік.

Це залежить як від погодних умов, так і від цін на світовому ринку. Цукрову тростині вирощують інтенсивними методами, вихід цукру з гектара посівів найвищий у світі. Для сільського господарства Австралії характерна висока продуктивність праці, в ньому дуже мало зайнятих.

Експорт мінеральної сировини з Австралії дуже різноманітний, і за його розмірами вона займає одне з перших місць у світі. Основу його нині становлять залізні руди, боксити і кам'яне вугілля. Залізні руди добувають на заході материка у басейні Підборі. Майже половина світових запасів бокситів зосереджена на півночі і заході країни. Австралія не має ресурсів дешевої електроенергії і алюмінієву сировину експортує в необробленому вигляді або у вигляді глинозему.

Кам'яне вугілля добувають на східному узбережжі. Експортують у значних розмірах свинець, цинк, мідь, марганець, нікель, олово, уран. Освоєння нещодавно відкритих на північному заході родовищ алмазів дало змогу Австралії стати провідною країною з їх експорту. У добуванні корисних копалин використовується складна техніка і сучасні методи. Зайнятість у цій галузі, як і в сільському господарстві, - дуже мала.

Початковим ринком для експорту з Австралії була її колишня метрополія - Великобританія. Потреби метрополії та ЇЇ віддаленість формували структуру перевезень. Першим товаром стала вовна, яка не псувалася під час довгого транспортування.

Поява пароплавів-холодильників дала змогу експортувати м'ясо і молочні продукти. У другій половині XX ст. Англію як ринок австралійського експорту замінила Японія.

Дедалі більшого значення набуває торгівля Австралії з країнами Східної і Південно-Східної Азії.

Нова техніка в морському флоті зробила економічно вигідними перевезення на далекі відстані мільйонів тонн залізної руди, бокситів, вугілля. Цьому сприяло і те, що в Австралії поклади цих корисних копалин зручно розміщені поблизу або на узбережжі.

Експортні галузі Австралії є основним джерелом іноземної валюти. Водночас вони мають значення для освоєння цього посушливого і рідко заселеного континенту. Але освоєння північних і центральних "окраїн" з їх екстремальними природними умовами має не суцільний, а вибірковий характер і не супроводжується скільки-небудь серйозними змінами в розміщенні населення країни.

Місце у світовому господарстві Австралії.

У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться 1/2 продукції сільського господарства і 3/4 продукції добувної промисловості. Разом це становить 3/4 вартості експорту країни. З продуктів тваринництва експортують вовну, м'ясо, масло і сир, шкіри, в тому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктів рослинництва - зерно, тростинний цукор і фрукти.

За поголів'ям овець (150-180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія не знає рівних у світі. Значна роль ЇЇ в постачанні на світовий ринок м'яса, пшениці і цукру. Основою вівчарства є величезні простори цілорічних природних пасовищ у південно-східній і менше в південно-західній частинах материка. Обидва ареали знаходяться на південь від тропіка.

В кожному а них чим далі вглиб материка, тим менше опадів, якість пасовищ погіршується, і для утримання кожної тварини треба все більше землі. Вівцеферми, як правило, - великі. На них використовують дротяні огорожі і собак-пастухів. Проблема обводнення пасовищ розв'язана за допомогою артезіанських колодязів. Велику рогату худобу м'ясного напряму розводять у саванах на північ від південного тропіка. Пшеницю вирощують у тих же районах, де розводять овець, але тільки там, де опади і ґрунти сприятливіші.

Африка

1. Експортери лісу – Габон,ДР Конго,Руанда,Кенія,Конго.

2. С/г країн Африки.

Продукція тропічного і субтропічного землеробства здебільшого йде на експорт. У багатьох країнах землеробство монокультурне, тобто спеціалізується на вирощуванні певної культури. Наприклад, Сенегал вирощує арахіс, Ефіопія — кофе, Гана — какао, Малі — бавовник. Практично в усіх країнах вирощують коренеплоди — батат і маніок.

Тваринництво розвинене у тих країнах, де немає можливості займатися землеробством, наприклад, у Мавританії, Сомалі, Лесото. Африканське тваринництво малопродуктивне і низькотоварне. Його матеріально-технічна база слабка. Найкраще тваринництво розвинене у Північній Африці. Збитків господарству Африки завдають терміти, сарана, муха цеце.

Слабо розвинена іригація попри гостру потребу в ній — на 40 % земельних угідь часто бувають посухи.

3.Густота населення Африки.

В Африці населення розміщується дуже нерівномірно. Найзасе-лезіші узбережжя океанів і Середземного моря, долини річок, де розташовані великі міста і промислові підприємства, розвинута торгівля. Середня густота населення Африки становить 22 особи на 1 км2. Най-іггіа густота населення в долині Нілу - приблизно 1000 осіб на 1 км2. Селяни становлять 4/5 усього населення Африки.

Країни Африки неоднакові за кількістю населення. У семи з них -Нігерії, Кенії, Єгипті, Танзанії, Демократичній Республіці Конго,Ефіопії та Південно-Африканській Республіці - понад ЗО млн у кожній, що разом дорівнює половині всього населення континенту.

4. Природно-ресурсний потенціал.

Африка - досі ще недостатньо вивчений у геологічному відношенні континент - містить у своїх надрах чимало корисних копалин світового значення. Серед інших континентів Африка займає перше місце за запасами марганцю, бокситів, хромітів, кобальту, ванадію, металів платинової групи, золота, алмазів; друге - за запасами міді, урану, берилію, азбесту, графіту; третє - за запасами нафти, газу, залізної руди.

Значними й здебільшого високорентабельними є поклади титану, вольфраму, танталу, літію, вісмуту, ніобію, цезію тобто особливо цінної і важливої для високих технологій сировини, а також олова, дорогоцінних мінералів та інших копалин. Зберігаються значні темпи зростання розвіданих покладів корисних копалин.

Континент має значні грунтово-рослинні ресурси. За розмірами оброблюваної поверхні на одного мешканця (0,6 га) Африка значно випереджає такі аграрні регіони, як Південно-Східна Азія (0,2 га) і Латинська Америка (0,4 га). Хоча відносна природна родючість землі тут невисока, за розрахунками, африканський континент міг би забезпечити продовольством майже 1,5 млрд чоловік.

Отже, щодо наявності основних природних ресурсів африканський континент - один із найкраще забезпечених регіонів світу. Відносна відсталість та кризовий стан економіки переважної більшості країн Африки насамперед є результатом дії довгострокових історичних і політичних факторів.

5. Експорт та імпорт країн Африки.

Як правило,більшість країн експортують фрукти! Ті країни,що мають великі запаси корисних копалин,то вони роблять акцент на експорт цих копалин. Імпортують країни,як правило,сучасну техніку із країн Європи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]