2. Система сучасних дидактичних принципів та їх характеристика.

Основні вимоги до викладацької діяльності учителя визначаються принципами.

Дидактичні принципи (принципи навчання) – це вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей.

Першу спробу створення цілісної системи принципів навчання здійснив Я.А.Коменський. Далі значний вклад у розробку дидактичних принципів внесли такі вчені як Дж. Локк, І.Г. Песталоцці А. Дістервег, К.Д.Ушинський. Їх заслуга у тому, що вони об’єднали розрізнені положення в обґрунтовану систему.

Серед традиційних принципів навчання найчастіше виділяють:

• принцип науковості навчання (всі факти, положення і закони, які повідомляються учням, повинні бути достовірними і науково обґрунтованими);

• принцип систематичності і послідовності навчання (знання, уміння і навички повинні формуватись системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань);

• принцип доступності навчання (навчання успішне, ефективне за умови, що його зміст, методи і форми відповідають віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям та рівню підготовки; пояснення вчителя повинно бути доступним);

• принцип свідомості і активності навчання (свідомому засвоєнню знань сприяють: роз’яснення мети і завдань навчального предмета, його значення його для життя самого учня; використання у процесі навчання мислительних операцій; позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; належний контроль і самоконтроль. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності учнів. Активізації пізнавальної діяльності сприяють: позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу; позитивні емоції, викликані навчальною діяльністю; взаєморозуміння між учителем і учнями; систематичне повторення засвоєних знань; проблемне навчання; використання сучасних ТЗН; врахування навчальних можливостей учнів);

• принцип наочності навчання (ефективність навчання залежить від доцільного залучення органів чуття учнів до сприймання навчального матеріалу. "Золоте правило" дидактики я,А, Коменського: "...все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприймати кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями...");

• принцип міцності знань, умінь і навичок (формування міцних ЗУН відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу, вимагає постійного його повторення);

• принцип індивідуального підходу до учнів (реалізуючи цей принцип, ураховують рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності);

• принцип зв’язку навчання з життям, теорії з практикою (навчання успішне, коли учні усвідомлюватимуть життєву важливість засвоюваних ЗУН);

• виховний характер навчання (передбачає виховний вплив процессу навчання на особистість школяра).

Всі П.Н. використовуються вчителем комплексно у взаємозв’язку один з одним.