4. Навчання як вид пізнавальної діяльності людини. Методологічна основа процесу навчання.

Важливим видом діяльності людини є навчання.

Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя та учнів, спрямований на пізнавальний розвиток останніх, засвоєння ними певних знань, умінь та навичок. Основна функція вчителя у навчанні полягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Тому навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності.

Методологічною засадою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка вивчає природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, умови істинності пізнання.

Пізнання – процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.

Процеси навчання і наукового пізнання мають спільні риси:

• обидва спрямовані на пізнання істини, об’єктивної дійсності.

• і навчання, і пізнання здійснюються за схемою: живе спостереження об’єкта навчання чи пізнання – осмислення їх істотних властивостей, особливостей, зв’язків цього об’єкта – застосування здобутого у процесі пізнання знань на практиці;

• і навчання, і пізнання спрямовані на пізнання законів і закономірностей об’єктивного світу.

Відмінності між процесом навчання і процесом наукового пізнання:

• на всіх рівнях навчання об’єктивно не відкриваються нові знання. Учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дослідження об’єкта пізнання. Під час засвоєння знань сам об’єкт може бути представлений наочним або словесним зображенням;

• на пізнання певних явищ чи процесів людство витратило десятки й сотні років, а учень під час навчання засвоює такі знання впродовж року;

• у процесі пізнання здобуваються тільки нові знання, у навчанні, окрім засвоєння цих знань, формуються вміння та навички;

• практика у пізнанні є критерієм істини, в той час як у навчанні перевіряти істинність знання нема потреби. Тут практика допомагає краще зрозуміти й засвоїти навчальний матеріал.

У школі важливо й необхідно домагатися того, щоб учні навчилися свідомо користуватися формами і прийомами пізнавальної діяльності, могли правильно застосовувати наукові принципи й методи у поясненні явищ природи, суспільства та духовного світу людини. За таких умов процес навчання формуватиме в учнів основи наукового мислення.

5. Структура процесу навчання. Функції процесу навчання.

Структура процесу навчання вміщує мету, зміст освіти, методи, форми організації, принципи навчання та результат навчання.

Мета процесу навчання – усвідомлення вчителем та сприйняття учнями мети та завдань навчальної теми, розділу або предмета в цілому. Мета процесу навчання визначається на основі вимог програми, індивідуальних та вікових особливостей учнів даного класу, рівня попередньої підготовки, а також можливостей самого вчителя.

Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя і праці.

Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства, забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу.

Метод навчання – спосіб реалізації цілеспрямованої двосторонньої взаємодії учня та вчителя, спрямованої на озброєння учня знаннями, уміннями, навичками.

Формою навчання називають зовнішнє вираження цілеспрямованої двосторонньої взаємодії учня та вчителя, спрямованої на озброєння учня знаннями, уміннями, навичками. (Основною формою організації навчання є урок).

Всі компоненти структури процесу навчання підпорядковуються принципам навчання. Принципи навчання - це вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей. (Н-д: принципи науковості навчання, принципи наочності, доступності, міцності, врахування особливостей учнів тощо).

Ефективні результати навчання потребують одночасного контролю вчителя за ходом розв’язання поставлених завдань і самоконтролю учнів за правильністю виконання навчальних операцій.

Навчальний процес спрямований на формування всебічно розвиненої особистості і тому покликаний реалізовувати освітню, виховну, розвиваючу функції.

Освітня функція покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання (за М.М.Фіцулою) – узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука (основні терміни і поняття, наукові факти, закони науки, теорії,

- знання про способи діяльності, методи пізнання, оцінні знання.

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забезпечує формування в учнів умінь та навичок. Уміння – здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань. Навичка – точна, безпомилкова діяльність, яка після багаторазового повторення стає автоматичною.

Розвивальна функція – забезпечує умови розвитку емоційно – вольової сфери, психічних процесів мислення, мовлення, уваги, уяви, пам’яті.

Виховна функція покликана забезпечити виховання підростаючого покоління у процесі навчання (реалізовуються виховні цілі у процесі навчання).

Реалізація освітньої, розвиваючої та виховної функції залежить від: використання змісту навчального матеріалу (підручники, навчальні посібники, довідкова література інші джерела); добору форм, методів і прийомів навчання; забезпечення порядку і дисципліни на уроці; використання оцінок; особи вчителя, його поведінки, ставлення до учнів. Педагог повинен забезпечити реалізацію освітньої, розвиваючої та виховної функції, чітко формулюючи цілі кожного навчального заняття, яке він проводить.