14. Система фізичного виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.

(Див. Концепцію національного виховання – про фізичне виховання).

Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнен­ня здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

“Фізичне вдосконалення, розвиток потреби у здорово­му способі життя — озброєння знаннями про роль фізич­ної культури в житті людини, фізичне і психологічне загар­тування, вироблення інтелігентного і відповідального став­лення до свого здоров'я; гармонійний розвиток духовно­го, фізичного та психологічного здоров'я” – такі завдання постають сьогодні перед сучасною національною школою, про що зазначається у Концепції національного виховання.

Завдання фізичного виховання

1. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною куль­турою і спортом.

2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.

3. Підготовка до фізичної праці, виховання праце­здатності.

У фізичному вихованні використовують фізичні впра­ви (гімнастика, ігри, туризм, спорт), природні (сонце, повітря, вода) та гігієнічні чинники (гігієнічне забезпечен­ня фізкультурних занять, раціональний режим навчаль­ної праці, відпочинку, харчування, сну та ін).

14. Роль сім'ї у вихованні особистості. Напрями і форми роботи школи із сім'єю.

Сім’я – це гармонійний ланцюг розвитку людства. (Концепція національного виховання). Сім’я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлю­бом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов ‘язані родинними зв ‘язками з подружжям.

Виховна функція сім’ї має 3 аспекти:

• передача дорослими членами сім’ї дітям накопиченого суспільством соціального досвіду;

• систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя;

• постійний вплив дітей на батьків, що спонукає останніх активно займатися самовихованням.

Саме в сім’ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, найважливіших моральних, ідейних і культурних цінно­стей. Суспільство кровно зацікавлене в міцній, духовно і мораль­но здоровій сім’ї. Ось чому піклування про сім’ю, надання їй допомоги щодо виконання своїх функцій, виховання дітей, розширення захо­дів, спрямованих на поліпшення матеріальних, житлових та побуто­вих умов багатодітних і молодих сімей має державне значення.

В Законі України “Про освіту” в ст. 59 наголошується:

1. «Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Сімейне виховання (те ж саме — виховання дітей у родині) — загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів родини з метою досягнення бажаних результатів.

Найвища мета виховання дітей у родині й школі (за Концепцією «Сім’я та родинне виховання») — забезпечи­ти високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадяни­на України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки й культури, врахування національно-територіальних особливостей України, здійснювати її соціально-економічний розвиток і господарювання, утверджува­ти найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взає­мин людей, обстоювати і боронити права, гідність і честь своєї Ві­тчизни.

У Концепції національного виховання (1994р.) у п. 4, який має назву «Система безперервного національного виховання» зазначено у п.4.1. Основні виховні завдання сім’ї та родини:

У Концепції «Сім’я та родинне виховання» наголошуються, основні завдання родинно-сімейного виховання в умовах сьогодення є:

зміст виховання в родині обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою родинного вихован­ня. Тому його складовими компонентами є відомі напрями ви­ховання - фізичне, інтелектуальне, моральне, трудове, худож­ньо-естетичне тощо.

Успішність формування особистості обумовлюється насамперед родиною. Ця залежність давно використовується на практиці. Досвідченому педагогу досить подивитися і поспілкуватися з дитиною, щоб зрозуміти, у якій родині вона виховується.

Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрун­туватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України "Про загальну середню освіту":

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

• приймати рішення щодо участі дитини в інновацій­ній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

• обирати і бути обраними до органів управління ос­вітою з питань навчання і виховання дітей;

• звертатися до відповідних органів управління ос­вітою з питань навчання і виховання дітей;

• захищати законні інтереси дітей.

2.Батьки або особи, які їх замінюють, зобо­в'язані:

• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

• поважати гідність дитини, виховувати працелюб­ність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навко­лишнього природного середовища, любов до України.

У «Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти» зазна­чено, що у виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого - педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.

Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках:

1. Організаційна робота школи з сім’єю включає: планування роботи школи і учителя з батьками; вивчення сімей учнів; форми роботи учителя з батьками; робота з неблагополучними сім’ями.

2. Педагогічна пропаганда серед батьків. Підвищення педагогічної культури батьків. (Психолого - педагогічна просвіта батьків – цей термін означає систематично проведену і теоретично обґрунтовану програму, метою якої є передача знань, формування відповідних умінь та навичок в учасників програми в різних галузях сімейного виховання).

Форми співпраці школи з батьками можна класифікувати на:

1. Індивідуальні форми – відвідування сімей учнів вдома, бесіди-консультації, бесіди-поради, педаго­гічні консиліуми, листування, телефон довіри.

2. Групові форми - засідання батьківського комітету, групові педаго­гічні консультації, психолого-педагогічний тренінг.

3. Колективні форми - класні батьківські збори, конференції, колективні форми суспільно-корисної праці, батьківські дні, класні батьківські збори, спільні бесіди, вечори, педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч…

4. Масові форми – дні відкритих дверей, загальношкільні збори, загально-шкільні свята, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання тощо.