- •Соціальна цінність праці вчителя. Функції вчителя в суспільстві.
- •Педагогіка як наука, її становлення та розвиток. Взаємозв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Поняття розвитку і формування особистості. Основні фактори розвитку і формування особистості.
- •Поняття мети виховання. Фактори, які впливають на визначення мети виховання. Сучасне звучання головної мети виховання в контексті державних документів про освіту.
- •Навчання як вид пізнавальної діяльності людини. Методологічна основа процесу навчання.
- •Структура процесу навчання. Функції процесу навчання.
- •Система сучасних дидактичних принципів та їх характеристика.
- •Сутність змісту освіти та його складові компоненти. Фактори, що впливають на розробку змісту освіти.
- •2. Соціальні та наукові досягнення.
- •9. Поняття про методи, прийоми, засоби навчання. Класифікація методів навчання за джерелом знань та їх загальна характеристика.
- •Словесні методи навчання.
- •10.Поняття про форми навчання, їх особливості.
- •Урок як основна форма організації навчання, його особливості. Сучасні вимоги до уроку.
- •Поняття про контроль успішності учнів. Елементи та завдання контролю. Вимоги до контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.
- •13. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Показники оцінювання знань. Рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.
- •Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили.
- •Характеристика принципів виховання.
- •Поняття методу та прийому виховання. Класифікація методів виховання та їх загальна характеристика.
- •Методи формування свідомості:
- •Організаційні форми виховної роботи. Позакласна робота. Позашкільна робота. Види форм виховної роботи: масові, групові, індивідуальні.
- •Поняття колективу: суть, ознаки, функції. Стадії розвитку колективу.
- •Система розумового виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
- •Система морального виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
- •Система трудового виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
- •Система естетичного виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
- •Завдання естетичного виховання
- •Система фізичного виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
- •Завдання фізичного виховання
- •Роль сім'ї у вихованні особистості. Напрями і форми роботи школи із сім'єю.
- •Поняття про систему освіти, її структуру, основні компоненти.
13. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Показники оцінювання знань. Рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.
Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають їх об'єктивні знання, уміння та навички. Оцінювання знань - визначення й вираження е умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм. В. Сухомлинський вважав, що "найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній практиці — оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури".
Норми оцінок—конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.
Оцінюючи знання, вміння і навички учнів, керуються певними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості їхніх знань відповідно до навчальної програми. До таких критеріїв належать:
обсяг (повнота) знань, що визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, передбачених навчальною програмою. Глибина знань характеризується числом усвідомлених учнями істотних зв’язків і відношень у знаннях;
міцність знань — збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що характеризується повнотою і тривалістю, легкістю та безпомилковістю відтворення;
оперативність знань — вміння учня використати знання у стандартних однотипних умовах;
гнучкість знань — вміння знаходити варіативні способи їх застосування в змінених умовах;
конкретність і узагальненість — вміння розкрити конкретні вияви узагальненого знання та підвести конкретні знання під узагальнення;
систематичність і системність, що характеризують різні аспекти знань учнів: систематичність — засвоєння навчального матеріалу в його логічній послідовності, системність — усвідомлення певного об'єкта пізнання в цілому, з усіма його елементами і взаємозв'язками між ними;
вміння викласти знання в усній, письмовій і графічній формах, дотримуючись логічної послідовності, граматичної та стилістичної грамотності, виразною, багатою мовою;
якість умінь та навичок
З 1 вересня 2000 р. запроваджено дванадцятибальну шкалу оцінювання, побудовану з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень успішності учня, а не ступінь його невдач, до чого його, як правило, спонукала чотирибальна система.
Успішність оцінюється на основі єдиних вимог, встановлених Міністерством освіти і науки, молоді й спорту України (див. документи «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з візуального (образотворчого) мистецтва», «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інтегрованого курсу “Мистецтво”»).
Рівні нав-чальних досягнень |
Бали |
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з візуального (образотворчого) мистецтва |
І. Початковий |
1 |
Учень (учениця) сприймає та відтворює художні образи на частковому рівні, однозначно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-естетичне мислення, елементарні навички та уміння у творчій художній діяльності |
2 |
Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття художніх образів, виявляє певні творчі вміння та навички у практичній діяльності, володіє незначною частиною термінологічного мінімуму; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку |
|
3 |
Учень (учениця) здатний сприймати та відтворювати окремі фрагменти художніх образів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом |
|
ІІ. Середній |
4 |
Учень (учениця) може відтворювати художні образи на репродуктивному рівні, в основному розуміє образну сферу художнього твору; застосування знань та термінологічного запасу на практиці задовільне |
5 |
Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи відтворити окремі художні образи, котрі мають художньо конкретну словесну понятійну основу, але не завжди вміє сприймати і відтворювати художні образи, які вимагають абстрактного художньо-мистецького мислення; виявляє задовільне знання спеціальної художньої термінології; словниковий запас небагатий |
|
6 |
Учень (учениця) не завжди вміє сприймати та репродукувати візуальні образи, має достатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі художні явища, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз художнього твору, порівняння, висновки щодо сприймання творів образотворчого мистецтва |
|
ІІІ. Достатній |
7 |
Учень (учениця) може відтворити різні візуальні образи, проте робить непереконливі висновки, не завжди послідовно викладає свої думки, допускає мовленнєві та термінологічні помилки; знає найважливіший тематичний художній матеріал, але знання не достатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у творчій художній діяльності учня |
8 |
Учень (учениця) вміє сприймати і репродукувати візуальні образи певного рівня, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень; не завжди вміє поєднувати художні образи та життєві явища; на достатньому рівні володіє спеціальною художньою термінологією при аналізуванні художніх творів у процесі їх сприймання та інтерпретації |
|
9 |
Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного художнього матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної художньої термінології, які потребують допомоги вчителя, трапляються поодинокі недоліки у відтворенні художнього образу і художньо-образному оформленні своїх роздумів щодо оцінки творів образотворчого мистецтва; не завжди самостійно систематизує та узагальнює художній матеріал |
|
ІV. Високий |
10 |
Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи художні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях та використанні спеціальної художньої термінології, не завжди обгрунтовано може довести свою точку зору на художні явища в процесі їх сприймання, не завжди вміє відтворити окремі фрагменти художніх образів. Вказані неточності може виправляти самостійно |
11 |
Учень (учениця) володіє тематичним художнім матеріалом у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної художньої термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, аналізувати твори візуального (образотворч.) мистецтва, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати набуті знання в образотворчій діяльності |
|
12 |
Учень (учениця) має міцні, ґрунтовні знання тематичного художнього матеріалу (жанри, митці, твори образотворчого мистецтва) у межах програми, здатний систематизувати, узагальнювати, свідомо сприймати та відтворювати візуальні образи, широко застосовувати асоціативні зв’язки між творами образотворчого мистецтва, творами інших мистецтв та життєвими явищами. Учень (учениця) свідомо послуговується мовою візуального мистецтва у роздумах, висновках та узагальненнях щодо сприймання художніх образів, має достатньо високий рівень художньо-мистецького мислення у розвитку світопізнання і світовідчуття; самостійно використовує набуті художні вміння, навички та власні здібності в художній діяльності |