- •156.Відшкодування моральної шкоди
- •157.Відшкодування шкоди завданої працівником юридичної або фізичній особі під час виконання своїх трудових обов’язків
- •158. Відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами
- •159.Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства.
- •160. Відшкодування шкоди завданої злочином
- •161.Відшкодування шкоди, завданої малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, обмежено дієздатними та дієздатними.
- •162. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •163. Поняття та класифікація джерел підвищеної небезпеки.
- •164. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •165.Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю фізичної особи
- •166.Відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг)
- •167. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
- •168. Зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
- •169. Поняття спадкового права та його система
- •170. Поняття та підстави спадкування.
- •171.Суб’єкти спадкових правовідносин.
- •172. Поняття спадщини. Обєкти спадкового правонаступництва.
- •173. Час і місце відкриття спадщини
- •174. Усунення від права на спадкування
- •175. Спадкування за заповітом. Посвідчення та зміст заповіту. Види заповітів.
- •176. Види заповідальних розпоряджень.
- •177. Виконання заповіту. Права та обов’язки виконавця заповіту.
- •178. Право на обов’язкову частку в спадщині.
- •179. Порядок та випадки відміни та зміни заповіту.
- •180. Підстави і черговість спадкування за заповітом.
- •181. Прийняття спадщини. Дії, які свідчать про прийняття спадщини.
- •182.Порядок відмови від спадщини
- •183. Відповідальність спадкоємця за боргами спадкодавця
- •184.Оформлення права на спадщину
- •185. Спадковий договір: особливості та умови
- •186.Спадкова трансмісія. Підпризначення спадкоємця
170. Поняття та підстави спадкування.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Процедура юридичного оформлення такого переходу полягає у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що здійснюється після встановлення та документального підтвердження ряду фактів.
З метою визначення можливості та умов видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус має вжити ряд заходів щодо встановлення:
1. факту відкриття спадщини;
2. часу відкриття спадщини;
3. місця відкриття спадщини;
4. виду спадкування;
5. кола осіб, що мають право на спадкування (у тому числі – на спадкування обов'язкової частки в спадщині);
6. факту родинних відносин – у разу такої необхідності;
7. факту прийняття спадщини особами, які закликаються до спадкуванння;
8. складу спадкового майна та документального підтвердження факту його належності його спадкодавцеві;
9. закон, яким слід керуватися при встановленні права на спадщину.
Підстави спадкування. Спадкоємство як перехід майна померлого до Інших, осіб можливе з двох підстав — за заповітом або за законом. Можливе одночасне спадкоємство і за заповітом, і за законом (одна частина майна спадкодавцем заповідана, а інша успадковується за законом).
Спадкоємство за заповітом виникло раніше від спадкоємства за законом.
Заповіт складається тоді, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю щодо того, кому і яка частина його майна має перейти після смерті. Звідси заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті.
Крім призначення спадкоємців і розподілу спадщини між ними заповіт може містити й інші розпорядження (заповідальний відказ).
заповіт може бути складений виключно дієздатною особою.
Заповіт за законом повинен бути укладений у письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця й часу його складання і особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується іншою особою в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 207 Цивільного кодексу України. Крім того, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами (ст. 1251, 1252 Цивільного кодексу України).
171.Суб’єкти спадкових правовідносин.
Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування буває двох видів:
• спадкування за заповітом;
• спадкування за законом.
Суб'єктами спадкових правовідносин є спадкодавець та спадкоємець.
Спадкодавець — це фізична особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб. Спадкодавцем може бути лише фізична особа незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо.
Спадкоємець — це особа, яка у разі смерті тієї чи іншої фізичної особи набуває права одержати його спадкове майно, тобто має право на спадкування. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Не мають права на спадкування ні за законом, ні за заповітом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, крім випадку, коли спадкодавець призначив таку особу своїм спадкоємцем за заповітом, знаючи про це.
Не мають права на спадкування за заповітом особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Не мають права на спадкування за законом:
1) батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не було поновлено на час відкриття спадщини;
2) батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо цю обставину встановлено судом;
3) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.