Лекція № 14
Поняття фінансів та їх роль в економічному розвитку суспільства
1. Сутність фінансів, їх ознаки
2. Види і характеристика фінансових відносин
3. Функції фінансів, їх характеристика
4. Роль фінансів у суспільстві
Сутність фінансів, їх ознаки
Відомо, що кожна економічна категорія має свій зміст, понятійне навантаження, займає саме їй призначене місце. І тому не буває більше чи менше важливою. Може змінюватись тільки її роль у суспільному житті. Фінанси, як економічна категорія, існують об’єктивно і не залежать від економічної чи політичної системи.
Поняття “фінанси” досить широке. Це – доходи, грошові платежі, хитрощі, лихварство, пограбування, державні доходи, а пізніше – й державні видатки. Одночасно фінанси – це вчення, наука про державне господарювання, про оподаткування, його оптимізацію та сферу поширення. До того ж в науковій літературі немає єдиної думки щодо ентомології слова “фінанси”. Переважає підхід, що “фінанси” походять від давньофранцузького “finer” – “платити”, “сплачувати”, а це, в свою чергу, пов’язано із латинським “fin”, що означає “кінець”, “закінчувати”. Існує також думка, що слово “фінанси” є результатом трансформації стародавніх конструкцій “Бог – Господь”, тому іноземне слово “фінанси” може дослівно перекладатися як “буття”.
Сьогодні важко назвати автора, який почав використовувати термін “фінанси”. Але багато дослідників авторство цього терміну залишають за французьким вченим Ж. Боденом, який в 1577 р. видає наукову роботу “Шість книг про республіку”, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. Заслуги цього вченого в розвитку фінансової науки порівнюють із здобутками А. Сміта в економічній теорії.
Зустрічається також точка зору, що першим автором праці, присвяченій фінансам, був Ксенофонт (430–355 р.р. до н.е.). Його робота називається “Про доходи Афінської республіки”. А знамениті вчені Аристотель, Платон, Цицерон, розглядаючи у своїх трактатах питання державного устрою, так чи інше торкалися податків, доходів, фінансів. Значного розвитку питання фінансів досягли за часів Римської імперії, та, на жаль, після її розпаду занепали й фінансові науки. Проте, виходець із найосвіченішого духовенства Фома Аквінський вже в ХІІІ столітті знову відроджує питання розуміння фінансів, виходячи із релігійних та моральних принципів.
У XVIII столітті розуміння поняття фінансів як державного господарства одержало подальший розвиток. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов’язано із розвитком економіки держав.
У XIX столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється й саме розуміння фінансів. Відбувається перехід до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери функціонування і впливу. Зокрема, фінанси сфери виробництва, фінансові ринки, державний кредит тощо. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного й економічного життя держави. І, як підкреслював вітчизняний вчений І. І. Янжул (“Основные начала финансовой науки” – 1895 р.), стан фінансів вимірювали могутність держави, були мірилом добробуту країни.
Найвищого розвитку фінанси досягли в XX та на початку ХХІ століття, коли функції держави розширились і вдосконалились, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Функціонування фінансів визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати діяльності.
Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. А економічне життя постійно вимагає створення грошових фондів для задоволення різноманітних потреб. Розмір цих фондів характеризує діяльність та фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина.
Тобто на порядок денний постає питання межі застосування фінансів.
Обов’язковою ознакою участі фінансів у економічному житті держави, підприємця, громадянина є гроші. Найбільш поширена наукова думка, що без використання грошей не існували б і фінанси. Тобто фінанси як економічна категорія знаходяться у сфері грошового обігу й не виходять за межі грошових відносин. Але не всі грошові відносини належать фінансам. Наприклад, якщо людина купує продукти харчування, предмети, отримує заробітну плату, то ці відносини є грошовими, але не фінанси. А коли людина сплачує податки, коли власник створює відповідний фонд і вкладе його у цінні папери, в результаті чого матиме певний дохід, коли формується та використовується бюджет держави – ці відносини належать до сфери фінансів. Тобто, враховуючи зазначене, ми можемо сказати, що фінанси – це економічні відносини, що існують у сфері грошового обігу й обслуговують рух грошових потоків. При цьому слід зауважити, що обслуговують не завжди еквівалентний рух грошей.
Існує також думка, що фінанси виходять за межі грошового обігу, враховуючи, наприклад, таке економічне явище, як бартер. Питання межі існування фінансів є дискусійним в сучасній економічній науці.
Якщо говорити про межі функціонування економічної категорії, то необхідно зважати на її абстрактний характер, на те, що кожна категорія відображає рівень наших знань, що економічні відносини не стоять на місті, а постійно змінюються, на те, що наші визначення правильні тільки сьогодні поки в повній мірі діють товарно-грошові відносини
Щоб визначити суть та роль такої економічної категорії як фінанси необхідно чітко розкрити причини, що викликають до життя фінанси:
розподіл праці як результат закономірностей розвитку виробництва і суспільства;
існування товарно-грошових відносин;
необхідність розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою дотримання пропорцій відтворювання;
існування та розвиток держави;
утримання невиробничої сфери, управління, оборони країни тощо.
Фінанси за своїм економічним змістом – складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення фінансів. Розгляд еволюції теорій фінансової науки дозволяє зробити висновок про відсутність чіткої тенденції розвитку. Окрім того, багато теорій беруть свій початок із різних шкіл економічної думки. На думку Ш. Бланкарта в розвитку фінансової науки тільки ХІХ століття можна простежити наступні тенденції:
виокремлення економічного аналізу діяльності держави у спеціальну ланку фінансової науки;
фінансова наука „старих” наукових концепцій (наприклад, кейнсіанського походження);
фінансова наука, яка орієнтована на суспільний добробут (теорії, побудовані на концепції К. Вікселля);
фінансова наука, яка орієнтована на економіку добробуту (теорії неокласиків Дж. Мілля, А. Маршалла, А. Пігу, В. Парето).
Тобто, теорії фінансової науки тісно пов’язані з теоріями про державу. На думку І.І. Янжула видатне значення фінансової частини держави достатньо з’ясовує важливість вивчення науки про фінанси.
На основі різних спрямувань економічної теорії виникли самостійні фінансові школи, представниками яких були провідні прихильники та послідовники того чи іншого напрямку в політичній економії (економічній теорії). Так, відомий вітчизняний вчений історик-економіст В.Ф. Левитський виділив п’ять основних економічних шкіл:
класичну;
історичну;
наукового соціалізму;
соціальних політиків;
економістів-методологів.
Для України характерна фінансова думка, що розвивалась на базі класичної школи та її пізніших відгалужень.
Розвиток фінансової думки в Україні вчений С.М. Злупко пропонує поділяти на геополітично-цивілізовані цикли:
перший цикл охоплює період від найдавніших часів до зруйнування Київської Русі татаро-монголами;
другий цикл охоплює середини ХІV – ХVІІ століть;
третій цикл – з середини ХVІІ століття до 1991 року;
четвертий цикл започатковано з отриманням України незалежності.
В сучасних умовах серед вчених-фінансистів немає єдиного підходу до розуміння сутності категорії „фінанси”. Підходи до розуміння сутності фінансів можна згрупувати за наступними напрямками:
як процес створення та використання фондів фінансових ресурсів за допомогою грошових потоків;
як система економічних, грошових , виробничих відносин;
як грошові й товарно-грошові відносини, де суб’єкти, об’єкти та методи реалізації цих відносин змінюються в залежності від меж застосування самої категорії „фінанси”;
як грошові фонди та засоби;
як категорія економічного життя.
Більшість економістів радянської доби звужено трактували фінанси як процес, відводячи їм роль економічних відносин за допомогою яких здійснюється плановий розподіл і перерозподіл суспільного продукту і національного доходу в процесі відтворення в державі. Це зумовлено тим, що у теоретичному плані на стадії будівництва комуністичного суспільства сфера дії фінансів має звужуватися разом із звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово відмирати.
В економічній і фінансовій теорії сьогодні досить широко розповсюджено розуміння фінансів як системи економічних, грошових, виробничих відносин. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, грошові відносини, потім на них накладається категорія фінансів, з чого і виводиться її економічна сутність. Але економічні відносини не мають чітких кількісних і якісних характеристик, тому неможливо визначити межу фінансів в економічній системі.
Що стосується переважної більшості сучасної економічної думки в Україні, то фінанси розглядаються як економічна категорія у системі товарно-грошових відносин, що відображають створення, розподіл і використання доходів і фондів фінансових ресурсів (на макрорівні –валового внутрішнього продукту й національного доходу, на мікрорівні – виручки й прибутку) для задоволення суспільних інтересів і потреб. Основа розуміння фінансів полягає в тому, що фінанси визначаються як розподільні відносини.
До інтерпретацій вітчизняної наукової думки щодо сутності фінансів можна віднести й погляди видатного вченого Г.І. Башнянина, який грошові фонди, що мають чітко визначені напрямки формування та чітко окреслені напрямки використання, називає поняттям „фінанси”. При чому, вчений визначає вузьку та широку інтерпретацію фінансів – відповідно грошові активи та грошові фонди й інші цінні папери. До того ж у світовій практиці зустрічається виділення так званих чистих і валових фінансів. Чисті фінанси – це тільки цінні папери і відповідні фонди їх формування, руху й використання. Валові фінанси – це цінні папери у формі акцій, облігацій, сертифікатів тощо, але в купі з грошовими вкладами у грошово-кредитних установах або готівкою, яка є в наявності і не депонується в банківській системі.
Зарубіжна фінансова наука дає різні визначення фінансів і трактує цю категорію досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками економічних відносин: де існують товар і гроші, там є фінанси. Тобто, в центрі уваги будь-якої теорії фінансів лежать грошові потоки – рух коштів від одного суб’єкта до іншого. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси виступають як категорія економічного життя, що є невід’ємною частиною ринкової економіки. Тобто, значно розширюються межі застосування фінансів щодо всіх стадій відтворювального процесу.
Фінансова теорія складається з низки концепцій, що дають студентам систематизований підхід для вивчення питань розподілу грошових ресурсів із врахуванням фактору часу, а також для набору низки кількісних моделей, за допомогою яких оцінюються всі альтернативні варіанти й приймаються і втілюються в життя фінансові рішення. Ці основні концепції та кількісні моделі застосовуються на всіх рівнях прийняття фінансових рішень: при оцінці можливості оренди автомобіля, при визначення стратегічних напрямків розвитку підприємства, при розподілі фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи, при прийнятті рішення урядом держави про розміщення позик та залучення міжнародних кредитів тощо.
Загалом, у дослідженні суті фінансів найбільш поширені дві концепції: розподільна (або розподільча) та відтворювальна.
Розподільна концепція обмежує сферу дії фінансів розподільчою фазою відтворення, в той час як фінанси опосередковують рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального циклу. Крім того, в розподільчих відносинах беруть участь різні економічні категорії.
Відтворювальна концепція ототожнює розподільчі та виробничі відносини, досліджує фінанси у тісному зв’язку з кругообігом виробничих фондів, процесами створення і розподілу новоствореної вартості. Але слід підкреслити, що роль фінансів на кожній стадії відтворювального процесу має свої відмінні риси, виявляється по-різному.
На стадії виробництва за допомогою фінансів формуються й використовуються фонди фінансування капітальних вкладень, фондів обігових коштів, амортизаційного фонду та ін.
На стадії розподілу з вартості валового внутрішнього продукту виділяються відповідні грошові фонди, які є фондами фінансових ресурсів, відбувається відокремлення грошової форми вартості від її натурально-речового втілення.
На стадії обміну триває далі рух грошової форми вартості, але його супроводить зустрічний рух товарів. Звісно, фінанси в обміні участі не беруть, проте вони обслуговують цей обмін.
На стадії споживання фінанси є умовою його здійснення. Саме тут відбувається використання відповідних фондів фінансових ресурсів: фонду розвитку виробництва, фонду матеріального заохочення, резервного фонду у разі настання не передбачуваних подій тощо.
Рух вартості валового внутрішнього продукту в чинній практиці характеризується двома сторонами:
цільове відокремлення коштів у фондах фінансових ресурсів, яке спрямоване на відтворення ВВП;
цільове спрямування коштів до фондів фінансових ресурсів, яке здійснюється з метою підтримки збалансованості й пропорційності відтворювального процесу.
Тому, характерною ознакою фінансів, яка відрізняє їх від інших економічних категорій, є формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.
Отож, виходячи із різноманітних підходів до визначення фінансів, враховуючи селективний відбір всього раціонального та позитивного, можна зазначити основні характерні ознаки фінансів як економічної категорії:
фінанси обслуговують сферу товарно-грошового обігу у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту;
фінанси мають вартісну форму вираження;
фінанси не завжди передбачають зустрічний еквівалентний рух грошових потоків;
фінанси завжди мають розподільчий характер;
фінанси мають свого матеріального носія – фінансові ресурси;
фінанси – єдина економічна категорія, за яка створює і використовує доходи і фонди грошових засобів різноманітного призначення у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту (є частиною вартості валового внутрішнього продукту).
Отже, фінанси як економічна категорія представляють собою сукупність розподільчих відносин з приводу створення та використання доходу і фондів фінансових ресурсів, які обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального процесу та опосередковуються рухом грошових потоків між суб’єктами цих відносин з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.
Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. А це досягається шляхом організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного окремого громадянина.
Фінанси тісно пов’язані з такими економічними категоріями як гроші, ціна, заробітна плата, кредит, але мають свої відмінності.
Так, категорія “гроші” значно ширше категорії “фінанси”, тому що “гроші” – термін більш загального характеру. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. І навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, виступати співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми. Крім того, різниця між цими категоріями чітко простежується у їх функціях.
Розглядаючи фінанси і ціну, насамперед, видно, що ціна відображає параметри впливу фінансів на процеси, пов’язані зі створенням і використанням валового внутрішнього продукту. Тому що при реалізації товарів (робіт чи послуг) встановлюється їх реальна вартість і реальні розміри фондів фінансових ресурсів, які визначаються після закінчення виробничого циклу:
фонду нагромадження;
фонду споживання.
До того ж ціни перебувають у сфері дії закону вартості і є найважливішим елементом у системі вартісних матеріальних стимулів, що значно звужує, порівняно з фінансами, можливості впливу на розподільчі відносини. Фінанси можуть впливати на ціну:
на її абсолютну величину;
на її внутрішню структуру – відрахування до фонду амортизації, до пенсійного фонду, до фонду соціального страхування, податки, акцизний збір, податок на додану вартість.
Оскільки фінанси мають більший діапазон можливостей розподілу, ніж ціна (первинний розподіл валового внутрішнього продукту, його перерозподіл через сферу державних фінансів, у тому числі через бюджетну систему) і не піддаються впливові закону вартості, вони мають низку переваг. Крім того, розподіл за допомогою ціни не орієнтований на конкретні цілі. Це досягається за допомогою фінансів шляхом формування й використання фондів фінансових ресурсів, які мають цільове призначення.
Загалом сучасні вітчизняні вчені, наприклад М.М. Артус, підкреслюють, що фінанси і ціна є визначальними економічними важелями в господарському механізмі.
У розподільчих процесах поряд із фінансами бере участь і заробітна плата. Фінанси створюють умови для виплати заробітної плати формуючи спеціальний фонд шляхом розподілу виручки та у процесі обміну робочої сили на товар – гроші. За допомогою фінансів із заробітної плати створюються фонди коштів для придбання цінних паперів, товарів довгострокового користування або для одержання доходу – тобто фонди, які є фінансами окремого громадянина.
Фінанси тісно пов’язані з кредитом, але кожна з цих категорій має свою специфіку участі в економічних процесах, хоча мають однакову економічну природу й відтворюють рух вартості валового внутрішнього продукту. Фінанси створюють умови для функціонування кредиту, здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, характерний рух коштів без умови повернення. Кредит тільки продовжує перерозподільчі процеси, акумулює тимчасово вільні кошти, коли виникає потреба в них, умови надання його – зворотність (поверненість), платність, строковість, забезпеченість (заставність).
В економічній діяльності держави, підприємства, громадянина доцільне комплексне розуміння і обґрунтоване використання всіх цих економічних категорій із урахуванням специфіки кожної з них.
Окрім визначення фінансів як економічної категорії, фінанси визначають ще як науку про те, яким чином люди управляють надходженням та використанням грошових ресурсів протягом певного періоду часу в умовах невизначеності для забезпечення потреб суб’єктів фінансових відносин.
Отже, фінанси є багатогранною та складною економічною категорією, яка має свої умови виникнення та характерні ознаки, тісно пов’язана з іншими розподільчими категоріями та налічує декілька підходів і концепцій у розумінні сутності. Як важлива галузь економічної науки фінанси розвиваються в рамках певних концепцій та теоретичних підходів і нерозривно пов’язані з розвитком економічної теорії.