Види й характеристика фінансових відносин

Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів і суб’єктів.

Об’єктами фінансових відносин є національне багатство й вироблений валовий внутрішній продукт. Саме розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. А розподіл національного багатства, як об’єкту фінансових відносин, свідчить про те, що для формування доходів використовується все, що створене попередніми поколіннями або надано природою.

Суб’єктами фінансових відносин виступають держава (за правом керуючої структури суспільства), підприємці, робітники й службовці (за правом виробників ВВП).

Слід підкреслити, що фінансові відносини мають суперечливий характер (навіть якщо вірити в універсальність гіпотези економічно раціональної поведінки). Кожний суб’єкт (їх троє) прагне отримати якомога більше від розподілу об’єкту (ВВП), що можливе за рахунок інших суб’єктів. Для вирішення цього протиріччя необхідно збалансування інтересів суб’єктів. Таке збалансування можливе за допомогою наступних способів:

• встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП;

• забезпечення постійного одночасного зростання доходів кожного з суб’єктів.

Роль фінансів проявляється у фінансових відносинах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу й охоплює дві сфери:

• фінансові відносини, пов’язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів держави, що акумулюються в бюджетній системі і цільових державних фондах;

• фінансові відносини, що опосередковують кругообіг децентралізованих грошових фондів підприємства.

Розподіл і перерозподіл ВВП може відбуватись за різними схемами, у відповідності до яких виділяються моделі (види) фінансових відносин у суспільстві (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Моделі фінансових відносин у суспільстві

Ринково-адміністративні моделі фінансових відносин розглядають виходячи з обов’язкового об’єкту розподілу – національного доходу.

Ринкова модель фінансових відносин є основною і домінує в світі. Суть її полягає в наступному: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні (первинний розподіл). Пропорції первинного розподілу регулюються:

• ринковими відносинами (оптимальні пропорції між заробітною платою і прибутком, фондом споживання і фондом накопичення тощо);

• у законодавчому порядку (мінімальний розмір заробітної плати, податок на прибуток тощо).

Держава отримує свої доходи на основі перерозподілу національного доходу. Пропорції цього перерозподілу регулюються тільки законодавчими актами. Зазначена модель є відкритою.

Адміністративна модель фінансових відносин характеризується тим, що основна частина національного доходу відразу централізувалась у бюджеті й виключалась з розподільчих відносин. Спочатку в процесі первинного розподілу, держава отримує переважну частину національного доходу. Пропорції первинного розподілу регулюються державою за допомогою адміністративних методів. Ця модель є закритою.

Відмінність однієї моделі фінансових відносин від іншої полягає в різних пропорціях розподілу й перерозподілу. У моделі ринкової економіки переважає участь держави в розподілі НД та перерозподілі ВВП, а в моделі адміністративної економіки переважає втручання держави у первинний розподіл ВВП.

В рамках ринкової економіки умовно виділяють три основні моделі за рівнем державної централізації ВВП: американську, західноєвропейську і скандинавську.

Американська модель фінансових відносин характеризується незначним рівнем бюджетної централізації – близько 25–30 %. Це свідчить про те, що участь держави в розподільчих відносинах зведена до мінімуму.

Західноєвропейська модель фінансових відносин характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП – близько 35–45 %. За рахунок відносно вищого рівня централізації ВВП держава має змогу покращити соціально-культурну сферу за рахунок паралельної діяльності державних і комерційних установ в соціальній сфері.

Скандинавська модель фінансових відносин передбачає значно вищий рівень централізації ВВП – до 60 %. Ця економічна модель характеризується досить розгалуженою соціальною сферою в галузі соціального захисту, освіти, охорони здоров’я.

Вибір тієї чи іншої моделі залежить від багатьох чинників, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Отже, фінансові відносини характеризуються наявністю суб’єктів та об’єктів, мають суперечливий характер та поділяються на моделі за обов’язковістю розподілу валового внутрішнього продукту та перерозподілу національного доходу, а також за рівнем державної централізації ВВП.