182.Порядок відмови від спадщини

Відмова від спадщини є угодою, що здійснюється за правилами ст. 1157-1159 ЦК. Відмова завжди здійснюєтьсятільки в письмовійформі. Приймаєтьсявідмову з дотриманнямвсіх правил здійснення односторонніхугод. Однак оформляєтьсявідмова у формі заяви: спадкоємецьподаєнотаріусу за місцемвідкриттяспадщинизаяву, вказуючи в ньому, що вінвідмовляється від спадщиниабоналежноїйомучастки у спадщині. При цьому в нотаріальнійпрактиці не допускається, щобспадкоємецьвказував у своїйзаявіпровідмову від якогоськонкретногоспадкового майна (вкладу, автомашини, квартиритощо).

При спадкуваннівиморочний майна відмову від спадщини не допускається. Не допускається також відмова від спадщини з застереженнямиабопідумовою. Разом з тимспадкоємецьмає право подати заяву про відмову від спадщини і в тому випадку, коли вінвже подав нотаріусузаяву про прийняттяспадщиниабо про видачуйомусвідоцтва про право на спадщину. Протевідмова від спадщинивже не може бути згодомзміненийабо взято назад.

Відмова від спадщини може бути здійснений тільки у встановлений законом термін. За правилом, закріпленому в п. 2 ст. 1157 ЦК, спадкоємець має право відмовитися від спадщини протягом строку, передбаченого для прийняття спадщини. За загальним правилом термін для відмови від спадщини - шість місяців з дня відкриття спадщини. Проте відмова від спадщини може бути заявлений і в інші строки, але тільки у випадках, зазначених у законі:

1) при відкритті спадщини в день передбачуваної загибелі спадкодавця - протягом шести місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим;

2) при виникненні права спадкування внаслідок відмови іншого спадкоємця від спадщини або усунення його від успадкування - протягом шести місяців з дня виникнення права спадкування; або

3) при виникненні права спадкування внаслідок неприйняття спадщини іншим спадкоємцем - протягом трьох місяців після закінчення загального шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Спадкоємець має право відмовитися від спадщини як на користь однієї або кількох осіб з числа спадкоємців, так і без вказівки таких осіб.

183. Відповідальність спадкоємця за боргами спадкодавця

Стаття 1281 ЦК регламентує пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

За частиною 1 ст. 1281 ЦК спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Це положення ЦК має істотний вплив на врегулювання боргових зобов'язань спадкодавця, а у майбутньому - і спадкоємців. Дана норма чітко встановлює обов'язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, а не виконавця заповіту (ст.1290 ЦК). Тому відсутність такого повідомлення або доказів у спадкоємців про надіслання такого повідомлення фактично може вважатися підставою для: продовження :троку для пред'явлення кредиторами вимог спадкоємців на термін навіть не трьох років; відшкодування понесених кредиторами витрат і втрат, а також може зумовлювати й особисту відповідальність спадкоємця або декількох спадкоємців за боргами спадкодавця. Тому пропонується спадкоємцям повідомляти кредиторів про відкриття спадщини поштою із зворотним повідомленням, а також у нотаріальному порядку.

Довести факт, що спадкоємець знав про існування боргів спадкодавця зазвичай складно, але про такий борг може існувати запис у заповіті, спадкоємець міг працювати зі спадкодавцем або дізнатися з інших джерел, але показування факту, що спадкоємець знав про існування боргів у спадкодавця, має здійснювати кредитор.

Правовий зміст такої вимоги закону вченими однозначно визначається як необхідність надати спадкоємцям можливість протягом встановленого отроку встановити розмір заборгованості спадкодавця.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.