Лекція № 16
Фінансова система
1. Поняття фінансової системи, ознаки її побудови
2. Структурна будова фінансової системи
3. Складові фінансової системи України, їх характеристика
4. Особливості фінансової системи України
С
Поняття
фінансової системи, ознаки її побудови
Для розуміння поняття “фінансова система” спочатку звернемося до терміну „система” взагалі.
Термін “система” походить від грецького “system”, що в перекладі означає ціле, складене з частин; сполучення. Тому система – це сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і взаємозв’язку один з одним і створюють певну єдність, цілісність. Елементи системи об’єднані в підсистеми прямими й зворотними зв’язками. Система з філософського погляду розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем і структурних одиниць.
Поняття “фінансова система”, як і будь-яка система, представляє собою сукупність взаємопов’язаних елементів, що мають однорідні ознаки.
В науковій літературі немає єдиної думки щодо визначення фінансової системи. Вона розглядається в залежності від теоретичного погляду на такі категорії як “фінанси”, “фінансові ресурси”, “фінансові відносини” тощо. Крім того, визначення фінансової системи не закріплено законодавством України.
Так, російські вчені Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова визначають фінансову систему як сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі яких створюються і використовуються фонди грошових коштів. У відповідності до цього визначення фінансова система будується за блоками фінансових відносин: централізованих і децентралізованих.
Б.М. Сабанті не застосовує поняття “фінансова система”, а “ланки фінансів”, необхідність відокремлення яких зумовлена відмінністю в формах, методах та мети їх створення.
Вітчизняні науковці та практики визначають фінансову систему, виходячи з її ролі в суспільному відтворенні.
Наприклад, В.Н. Опарін називає фінансовою системою сукупність відокремлених певних складових фінансів, які мають свої характерні ознаки й особливості і відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту.
О.Д. Василик свідчить, що фінансова система держави – це різноманітні види фондів, сконцентрованих у її розпорядженні, а також в господарських суб’єктів й інших фінансових інститутів з метою використання економічного і соціального розвитку.
Г.І. Башнянин свідчить, що основу фінансової системи складають грошові фонди і у її складі виділяє: фінанси домогосподарств, фінанси підприємств, державні фінанси.
Закордонна наукова думка визначає фінансову систему як сукупність фінансових ринків та інших інститутів, що використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами та ризиками і включає в себе ринки акцій, облігацій та інших фінансових інструментів, фінансові посередники, фірми, що пропонують фінансові послуги, а також органи, що регулюють діяльність всіх зазначених установ.
До визначення фінансової системи підходять з наступних основних позицій:
як до певних економічних відносин, що виокремлюють фонди фінансових ресурсів;
як до сукупності виокремлених фондів фінансових ресурсів за певною ознакою;
як до сукупності організаційних структур та органів управління фінансами в державі.
У найбільш загальному вигляді визначення фінансової системи наступне – це сукупність економічних відносин та виокремлених різноманітних фондів фінансових ресурсів, які створюються і використовуються в місцях їх акумулювання з певними намірами економічного і соціального розвитку, а також сукупність органів управління фінансами в країні.
У теоретико-практичному плані важливою є проблема типологізації фінансових систем. Існує думка, що можливе виділення двох типів фінансових систем. А саме:
чисті фінансові системи, які в свою чергу у відповідності до поняття “чистих фінансових фондів” мають відповідні типи;
реальні фінансові системи, які у відповідності до формування чистих фінансів, квазічистих фінансів, фіскальних фінансів, поділяються, в свою чергу, на сектори.
Чисті фінансові системи розглядаються з позиції трактування чистих фінансів:
такі фонди, що формуються тільки від тієї чи іншої підприємницької діяльності або купівлі-продажу певних економічних ресурсів;
такі фінансові фонди, які формуються тільки на без еквівалентній основі (на основі податків та обов’язкових платежів);
фінансові фонди чи фінансові ресурси, що формуються на основі руху (емісії, реалізації, придбання, розміщення) цінних паперів – акцій, облігацій, сертифікатів, векселів тощо.
Реальні фінансові систем – це такі фінансові системи, в яких чисті фінансові системи доповнюються квазічистими фінансами (грошовими фондами, що формуються в результаті випуску та розміщення цінних паперів) та фіскальними фінансами (грошовими фондами, сформованими на податковій основі). Реальні фінансові системи у своєму складі виділяють три сектори:
чистий фінансовий сектор;
квазічистий фінансовий сектор;
фіскальний (податковий) фінансовий сектор.
Така типізація фінансових систем вимагає чіткого визначення поняття “чисті фінанси”, “квазічисті фінанси”, “чисті фінансові фонди”, “фіскальні фінанси” і можливості їх застосування з метою управління напрямками грошових потоків. Зазначена типізація фінансових систем відіграє певну роль у високому теоретичному аналізі і під час побудови високої економічної теорії. У практиці господарювання та в економічній літературі ці типи фінансової системи окремо не ідентифікуються і в чистому вигляді не розглядаються.
Найбільш відома у практичному плані типізація фінансових систем за наступними видами:
світові;
регіональні;
національні.
Світові та регіональні фінансові системи характеризують фінансові відносини групи країн, чи всього світу. Вони мають два рівні:
фінансові системи окремого регіону;
фінансові системи, що відображають централізовані фінансові ресурси на світовому рівні.
Національні фінансові системи характеризують фінансові відносини кожної країни. Вони поділяються на відповідні сфери і ланки.
Теоретично побудову фінансової системи країни можна представити як сукупність фінансових ресурсів, згрупованих за різними ознаками:
за територіальною ознакою (на підставі адміністративного поділу країни);
за галузевою ознакою (на підставі поділу економіки на сфери і галузі);
за ознакою форм власності (в Україні – державна, колективна, приватна), тощо.
Але така побудова не дає можливості ефективного управління фінансовими ресурсами, не дозволяє реалізовувати фінансову політику держави і суб’єктів підприємницької діяльності, обмежує законодавче поле і не використовує фінансові відносини, які реалізуються за напрямками руху грошових потоків.
Тому, на наш погляд, найбільш обґрунтована і практично реалізована є думка про формування фінансової системи за внутрішньою будовою і організаційною будовою.
Рис. 16.1. Підсистеми фінансової системи України
За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність взаємозв’язаних фінансових відносин, що формують і використовують доходи і відповідні фонди, а також відображають форми і методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Складові ланки фінансової системи визначаються:
за ознакою напрямків руху грошових потоків;
за місцем акумуляції фінансових ресурсів у відповідних грошових фондах.
Фінансова система за організаційною будовою – це сукупність фінансових органів та інститутів, що спрямовують, управляють та контролюють грошові потоки.
Головна функція фінансової системи – забезпечення задоволення потреб суб’єктів фінансових відносин.
Побудова фінансової системи, як підкреслює вітчизняний вчений В.М. Опарін, та оптимізація її структури ґрунтується на необхідності вирішення наступних завдань:
формування, концентрація та оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;
встановлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;
всебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів та заощаджень через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;
формування страхових фондів для забезпечення відшкодування витрат фінансових ресурсів і доходів та встановлення максимальних передумов для використання коштів цих фондів у кругообігу ресурсів.
З позиції функціонування в центрі фінансової системи знаходиться ВВП. Тому фінансова система повинна забезпечити формування й ефективне використання фінансових ресурсів. З позиції ефективного використання фінансова система повинна забезпечити оптимальний розподіл та перерозподіл ВВП.
Отже, фінансова система є певною сукупністю елементів, має відповідну класифікацію та внутрішню й організаційну будову, повинна забезпечити достатнє формування й ефективне використання фінансових ресурсів.
Структурна будова фінансової системи
Фінансова система України за внутрішньою будовою охоплює різнобічні фінансові відносини, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При всій єдності цих відносин за ознаками категорії “фінанси” у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки, особливості. Крім того, виділення елементів (ланок) фінансової системи важливо з позиції управління фінансами.
Внутрішня структура фінансової системи складається із сфер і ланок і є характерною для всіх країн.
Сфера фінансової системи характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. Сфери виділяються за чотирма рівнями економічної системи:
світова економіка;
макроекономіка;
мікроекономіка;
рівень забезпечення.
Світовій економіці відповідає сфера міжнародних фінансів, що характеризують акумуляцію ресурсів та розподільчі відносини на світовому рівні.
Макроекономічний рівень обслуговує сфера державних фінансів (без фінансів державних підприємств), яка, перш за все, характеризує фінансову діяльність держави.
Мікроекономічному рівню відповідає сфера фінансів суб’єктів господарювання, що відображає рух грошових потоків підприємств, включаючи державні підприємства.
Сфера фінансового ринку є специфічною і охоплює кругообіг фінансових ресурсів як виду товару, представляє собою обслуговуючу ланку фінансової системи.
Страхування також є доволі специфічною ланкою фінансовою системою, яка займає макроекономічний та мікроекономічний рівні.
Отже, фінансова система складається із сфер, що відповідають рівням економіки в державі, сфери, в свою чергу, поділяється на ланки або структурні елементи, які мають свої відповідні рівні.
Ланка сфери фінансової системи відображає відносно окрему частину фінансових відносин та фінансових ресурсів, тобто вказує на відособлену частину фінансових відносин. Відокремлення ланок відбувається за двома ознаками:
наявністю відособленого фонду фінансових ресурсів, тобто місця їх акумуляції;
наявністю специфічних норм і методів організації фінансових відносин.
В науковій та практичній літературі існує декілька варіантів розподілу фінансової системи на ланки. Такий поділ не носить принципового характеру. І на окремих етапах суспільно-економічного розвитку держави кількість ланок може бути різною.
В найбільш загальному вигляді сукупність ланок сучасної фінансової системи України за внутрішньою будовою представлена на рис. 16.2.
Рис. 16.2. Внутрішня будова національної фінансової системи
Фінансова система за організаційною будовою представляє собою сукупність фінансових органів і інструментів, що входять до системи управління фінансами. Така побудова пов’язана з тим, що рух грошових потоків не здійснюється об’єктивно сам по собі, а спрямовуються за певними правилами, тобто у відповідності до фінансового механізму, і керується управлінськими структурами. Формування фінансової системи держави за організаційною будовою відображає конкретні умови кожної країни і відповідає типу фінансової політики (рис. 16.3).
Органи управління та фінансові інститути можуть бути згруповані в чотири блоки:
І-й блок – Міністерство фінансів України та його відособлені та відокремлені підрозділи (Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, Податкова адміністрація);
ІІ-й блок – контрольно-регулюючі органи (Рахункова палата, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Аудиторська палата й аудиторські фірми);
ІІІ-й блок – органи управління цільовими фондами (Пенсійний фонд України, фонди загальнодержавного обов’язкового соціального страхування);
ІV-й блок – фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку (Національний банк України і комерційні банки, Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, фінансові посередники, страхові компанії, інвестиційні фонди).
Рис. 16.3. Організаційна будова національної
фінансової системи
Існує складний взаємозв’язок органів управління, фінансових інститутів з окремими сферами і ланками фінансової системи. Основна увага зосереджена на сфері державних фінансів і її головній ланці – бюджеті, тому що саме у цій сфері концентруються фінансові потоки та зв’язки. Крім того, слід відмітити, що окремі сфери і ланки фінансової системи України не мають відповідних фінансових органів чи інститутів управління (державний кредит, фінансовий ринок).
Отже, фінансова система розглядається за внутрішньою будовою (в розрізі сфер та ланок) та за організаційною будовою, складовими якої є органи управління та фінансові інститути.
