17. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення

Згідно ЗК землі оздоровчого призначення можуть знаходитись у державній, комунальній та приватній власності. Пріоритетність використання цих земель у суворій відповідності з їх основним цільовим призначенням стимулюється законодавцем шляхом встановлення для суб'єктів землекористування податкових пільг. Зокрема, податок на земельні ділянки зазначеної категорії земель, за винятком земель, наданих для сільськогосподарських потреб, стягується у розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Від сплати цього податку звільняються санаторії з реабілітації хворих, включені до списку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади нашої держави, вітчизняні установи охорони здоров'я.

Згідно з Законом "Про курорти" юридичні та фізичні особи з метою організації діяльності курортів використовують спеціально визначені природні території, що мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі й озокерит, ропу лиманів і озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації й профілактики захворювань (ст. 15).

Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання у користування родовищ таких вод визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальними дозволами (ліцензіями) на користування надрами.

Забудова територій курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку їх генеральних планів, іншої містобудівної документації.

Надання земельних ділянок для створення або розширення курортів здійснюється на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання цих земель і проектів їх відведення та з урахуванням встановлених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування земель. Землі курортів використовуються у порядку, визначеному проектами організації використання їх територій та генеральними планами забудови курортів з урахуванням вимог до правових режимів округів і зон санітарної охорони.

Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами, що розробляються на основі даних Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників ефективності лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, результатів спеціальних наукових досліджень і проектних робіт, фінансово-економічних показників діяльності курортів. При цьому визначаються параметри та режим використання природних лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних і санітарно-гігієнічних обмежень тощо.

18. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

З метою збереження природних властивостей лікувальних ресурсів, запобігання їх забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню у межах лікувально-оздоровчої місцевості або курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони, а також провадиться зонування території. Зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні і водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах цих зон забороняється діяльність, яка може призвести до заподіяння шкоди зазначеним об'єктам.

Округ санітарної охорони курорту — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з його межами. На цій території забороняється проведення будь-яких робіт, що призводять чи можуть призвести до забруднення ґрунту, повітря, води, заподіюють шкоду лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан даної території (ст. 28).

Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.

У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів кількома курортами, для них може встановлюватися єдиний округ санітарної охорони.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з ухваленням рішень про оголошення конкретних природних територій курортними територіями державного значення, а межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення — Верховною Радою АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами одночасно з ухваленням рішень про оголошення певних природних територій курортними територіями місцевого значення.

Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення — Радою міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до вимог законодавства про курорти.

Округи санітарної охорони, у свою чергу, поділяються на три зони:

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, І пляжі, а також прибережну смугу моря і прилягаючу до пляжів територію шириною не менше 100 метрів.

На території цієї зони забороняються:

1) користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, здійснення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

2) прокладання кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

3) спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом і охороною природних та лікувальних факторів курорту;

4) скидання дренажно-скидних і стічних вод;

5) влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування;

6) влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

7) проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

8) постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На зазначеній території дозволяється:

1) здійснювати діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів на основі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз;

2) виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи;

3) будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди;

4) влаштовувати причали.

Друга зона (зона обмежень) включає:

територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер і лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних і прісних вод, що формують мінеральні джерела;

природні й штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей;

територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів;

парки, ліси й інші зелені насадження, використання яких без додержання вимог природоохоронного законодавства і правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів останнього.

На території цієї зони забороняється:

1) будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення і громадян, які прибувають на курорт;

2) проведення гірничих й інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території;

3) спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;

4) забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт;

5) влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, ґрунту, ґрунтових вод, повітря;

6) розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;

7) здійснення промислового вирубування зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, яке може призвести до погіршення їх природних і лікувальних властивостей;

8) скидання у водні об'єкти помиїв, стічних, підсланцьових і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин із трансцортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

Третя зона (зона спостережень) охоплює усю сферу формування та споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без додержання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, його природні та лікувальні фактори.

На території цієї зони забороняється:

1) будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту;

2) спуск на рельєф неочищених промислових і побутових стічних вод, вирубання зелених насаджень (крім санітарних рубок).