Складові фінансової системи України, їх характеристика
Кожна ланка фінансової системи України має своє призначення і свої характерні ознаки, власні джерела доходів та певні напрямки використання акумульованих фінансових ресурсів.
Державні фінанси та фінанси суб’єктів господарювання є основою фінансової системи України, тому що саме в цих ланках відбувається створення, основний розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.
Фінанси підприємств державного сектору економіки відображають характер і напрямки господарської діяльності підприємств, які регламентуються діяльністю держави (законодавчо, у формі державного управління).
Фінанси суб’єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Їх обмінно-розподільчі відносини поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні – характеризують грошові потоки, відображають формування його доходів й розподіл за напрямками використання. Зовнішні – характеризують зв’язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Діяльність суб’єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами і регулюється законодавчо – державою, засновницькими документами, на підставі угод – іншими суб’єктами.
Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і головна, визначальна ланка державних фінансів. Ця ланка фінансової системи призначена для фінансового забезпечення виконання функцій держави (управління, оборони, економічної, соціальної тощо).
Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає як позичальник, кредитор, гарант. Ця ланка фінансової системи призначена для мобілізації коштів, які, як правило, проходять через бюджет; немає ні окремого фонду фінансових ресурсів, ні відособленого органу управління. Мобілізовані кошти спрямовуються здебільшого на покриття дефіциту бюджету.
Позабюджетні та фонди цільового призначення характеризують акумуляцію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є фондовий характер і чітке визначення джерел формування і напрямків використання. Вони можуть носити стабільний, постійний характер (Фонд зайнятості, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та виплат, зумовлених народженням та похованням, Фонд соціального захисту інвалідів в Україні тощо) і тимчасовий (Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення). Формування коштів фондів цільового призначення відбувається за двома варіантами:
мобілізація коштів державою за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів;
виділення коштів у формі інвестицій, дотацій, субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій, державних допомог, відшкодування витрат тощо.
Страхування – це окрема ланка фінансової системи, що відображає відносини з приводу формування і використання страхових фондів з метою організації страхового захисту, інвестиційної діяльності, покращання добробуту акціонерів та засновників, стабілізації економіки в державі. У фінансовій системі України воно займає проміжне місце між суб’єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку, страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб’єкти підприємництва, а з іншого – ця діяльність досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягає контролю та управлінню з боку Міністерства фінансів України.
Фінансовий ринок – це важлива складова фінансової системи, яка посідає особливе місце. Специфічність цієї ланки полягає в тому, що вона приймає участь у русі грошових потоків через посередників – фінансово-кредитні установи. Фінансовий ринок виконує роль забезпечення, відокремлюється в окрему сферу і поділяється на дві частини:
ринок грошей, який функціонує за допомогою кредитної системи, основою якої є банківська система;
ринок капіталів, інструментом якого виступають цінні папери та акції (акції, що надають право власності; цінні папери, що не дають права власності).
Перерозподіл фінансових ресурсів між галузями, регіонами, суб’єктами господарювання має об’єктивний характер і визначається ефективністю використання капіталу.
Фінанси населення (домогосподарств) представляють собою сукупність фінансових ресурсів, грошовий фонд сімей чи домогосподарств, що складається із доходної та видаткової частини.
Міжнародні фінанси охоплюють рівень світового господарства і складаються з:
міжнародних розрахунків, які характеризують рух вартості між окремими країнами і базуються на валютному регулюванні;
міжнародних організацій, які характеризуються формуванням і використанням фінансових ресурсів світового та регіонального рівня;
міжнародних фінансових інститутів, які сьогодні виконують функції надання фінансової допомоги тим країнам чи зонам, які її потребують.
Такою є структура фінансової системи та загальна характеристика окремих її сфер та ланок. Фінансова система та вивчення руху грошових потоків між її ланками дають можливість здійснювати аналіз фінансових відносин у суспільстві.
