10. Жанрове новаторство роману п.Куліша «Чорна рада».

“Чорна рада” (1856) – перший історичний роман в укр.літ. К. обрав за основу жанрово-композиційний кістяк іст. романів В.Скотта. Запозичення К.: 1) виявлення нац..своєрідності життя; 2) зіткнення люд. інтересів для унаочнення іст. суперечностей; 3) викор. традиції вальтерскоттівських епізодів і ситуацій, розподіл ролей, де обов’язково є закоханий герой, героїня, суперники, суворий батько, добродушний багатій, відданий слуга; 4) елемент авантюрності, пригодництва та використання любовної інтриги, що надає історичному змістові белетризованого захоплюючого характеру.

Однак, на відміну від романів В.С., роман К. є ідеологічним, оск. кожен персонаж є носієм певної ідеї і у кожного своя власна філософія життя: Сомко – аристократична влада і єдність Укр.; Черевань – хутірське життя; Шрам – старе козацтво з усталеними звичаями З.С.; Брюховецький – іст.постать, але не відповідає іст.реаліям, бо представляв народну владу; Кирило Тур – нове покоління козацтва. Весь роман побуд. на зіставленні ідеологічних і моральних позицій різних персонажів. Досить часто позиція автора також висловл. безпосередньо в оцінках і характерах. За рахунок цього твір набуває внутрішньо-полемічного характеру.

За жанром “Чорна рада” – історичний роман-хроніка. Таке визначення дещо суперечить сучасному літературознавству, оскільки хроніка як різновид роману не передбачає наявності вигаданих дійових осіб, яких ми бачимо в романі Куліша. В.Неділько, український літературознавець, визначає жанр “Чорної ради” як соціально-історичний роман. Хро́ніка – різновид історичної літератури, зібрання записів з викладом найважливіших подій того чи іншого періоду в хронологічному порядку. На Русі хроніки називали літописами. Хроніками називають також художні літературні твори, в яких послідовно розкривається історія суспільних чи родинних подій за тривалий проміжок часу. Зразком хронікальних жанрів є п'єси-хроніки Шекспіра «Генріх VI», «Річард ІІІ», повість С.Аксакова «Сімейна хроніка», роман «Люборацькі» А.Свидницького, ін..

Джерелами роману передусім є козацькі літописи Самійла Величка та Самовидця. Крім того, письменник ввів у роман елементи народних переказів, легенд тощо.

Тема – історія життя полковника-попа Шрама на тлі історичних подій періоду Руїни.

У романі дві сюжетні лінії – суспільна (центральною особою є полковник Шрам, його підтримка діяльності Сомка) та любовна (центральні особи – Петро Шраменко, Леся, Кирило Тур).

У творі реалістичне зображення історичних подій часто перемежовується романтичними сценами (сюжетна лінія кохання Петра, колоритний образ запорожця Кирила Тура тощо).

Конфлікти в усіх верствах: селяни і козаки, селяни і міщани, влада Сомка (гетьман) і влада Брюховецького (гетьман).

Пишучи твір, П.Куліш ввів до тексту як образи справжніх історичних осіб (полковник Шрам, Сомко, Брюховецький, Васюта, Гвинтовка) так і вигаданих осіб (Петро Шраменко, Кирило Тур, Черевань і члени його сімї тощо), проте це не спотворює історичної правди і сприяє глибшому розкриттю ідейного змісту твору.