8. Еволюція образу жінки-матері у творчості т.Шевченка.

Твори: Катерина (1 період), Наймичка (2 період), Марія (4 період).

У Шевченка ця тема буде активно розроблятися протягом всієї творчості. Материнство як прояв вищої цінності людського життя, найпрекрасніших людських почуттів (любов, ніжність, самопожертва). Шевченко розглядає материнство як найбільше благо і щастя для людини. Саме по ставленню суспільства до жінки і матерв Шевченко розглядає і оцінює рівень розвитку суспільства. Ця тема і образ матері не були сталими і змінювалися в кожному періоді.

1 період: тема жінки-покритки, жінки-матері. Жінка слабка, залишила Івася, а сама втопилася. Ідея твору – гнівний осуд панської розбещеності, співчуття жінці-матері, захист знедолених. Елементи сентименталізму.

2 період: матері – це жінки, які усвідомлюють своє материнство, є невіддільними від своїх дітей, тому вони погоджується стати для своїх дітей навіть наймичками, аби дитина була щасливою і самі вони завдяки цьому будуть щасливими. У випадку, коли їх розлучають з дітьми, вони «виють совою», стають грізними відьмами, серце їх рветься і все меркне перед горем матері. В творах відсутні елементи сентименталізму, на зміну їм Ш. вносить реально змальовані картини життя жінки-страдниці.

4 період: образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І.Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері».

9. Новаторський характер «Народних оповідань» Марка Вовчка.

Марко Вовчок в літ.увійшла на зміну батька – новий виток розвитку прози: на зміну романтичній – реалістична проза.

2 томи «Народних оповідань»: 1т. (1857) – 11 творів: Сестра. Козачка. Чумак. Одарка. Сон. Горпина. Викуп. Свекруха. Отець Андрій. Максим Гримач. Данило Гурч. 2т. (1862) – 5 творів: Не до пари. Ледащиця. 2 сини. Чари. Три долі.

Жанрова різноманітність прози письм.:

• психологічна повість («Три долі») – вперше!

• психологічне оповідання («Павло Чорнокрил»)

• історична повість («Маруся»)

• історична повість-казка («Кармелюк»)

• соціально-побутова казка («9 братів і 10-а сестриця Галя») – вперше!

• соц.оповідання («Козачка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини»)

• баладне оповідання («Чари», «Максим Гримач», «Данило Гурч»)

• соц.повість («Інститутка») – вперше!

Новаторський характер:

1т.–антикріпосницьке спрямування, 2т.–моральні наслідки кріпосництва для людини;

викриває не окремі вади сусп., а всю суспільну систему (на відміну від просвітницького реалізму);

на першому плані не побут, а класові суперечності;

характер героя намагається пояснити соц.умовами його життя;

авторська позиція – як монолог з народних уст;

відсутність рельєфних образів персонажів – ескізність у зображенні як персонажів, так і обставин середовища, повторюваність типажу селянок-оповідачок (на відміну від Кв.-Осн.);

біографія подається як антитеза: щасливе дитинство – зіткнення з несправедливістю, що веде до соц.конфлікту;

пейзажі діяльні, це засіб розкриття внутрішнього світу (на відміну від Кв.-Осн.: пейзажі вказували на стан оповідача);

лаконізм: героїв, описів інтер’єру, одягу та пейзажів;

оповідач – жінка-селянка (3 типи оповідачок: 1 – співучасник подій (Викуп. Ледащиця. Одарка), 2 – герой, який оповідає про своє життя (Інститутка. Сестра), 3 – присутність оповідача замаскована (Чари. Три долі));

жіночий погляд на проблеми: нищення гідності, долі людини; потворне обличчя кріпосництва (Інститутка);

головний герой – жінка;

відсутність моралізаторства, дидактизму, довгих описів та роздумів персонажів (на відміну від Кв.-Осн.), натомість життєва філософія передається через прислів’я та приказки;

психологізм – не прийом створення, а засіб (Павло Чорнокрил. Три долі).