7. Періодизація творчості т.Шевченка. Мотиви й образи лірики раннього періоду творчості т.Шевченка. Специфіка Шевченкового романтизму.

У 1891 р. І.Франко у праці «Т.Шевченко» робить спробу виділити окремі періоди творчості поета, зважаючи на зростання ідейно-тематичного і поетичного рівня його творчості. Таких періодів Франко називає 4.

1 Період: 1837 – 1843 – «доба романтичного націоналізму»

Поет-романтик; протест проти існуючої дійсності, в основі якого – мрія поета пр. кращу долю народу й утвердження його права та права окремої людини на свободу.

Твори:

• зб. «Кобзар» (1840): Думи мої, думи. Перебендя. Катерина. Тополя. Думка. До Основ’яненка. Іван Підкова. Тарасова ніч

• поеми: Гайдамаки. Гамалія. На вічну пам'ять Котляревському

• драми: Назар Стодоля. Никити Гайдай.

2 Період: 1843 – 1847 – період «трьох літ»

Залишається поетом-романтиком, але зявляється реалістичне начало: вибір змісту.

Твори: Три літа. Розрита могила. Холодний яр. Чигрине, Чигрине. Сон (1844). Кавказ. Великий льох. І мертвим, і живим. Єретик. Псалми Давидові. Наймичка. Заповіт. Тризна.

3 Період: 1847 – 1857 – «невольнича лірика»

Це період заслання. Для творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті. Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина-сирота, згорьована дружина п'яниці, розлучена з милим наречена, покинута стара матір, каліка-солдат. Особисті болісні переживання письменника зливаються зі стражданнями рідного народу. Центральний вірш циклу – «Мені однаково, чи буду...», в якому виражається туга ув'язненого поета за рідним краєм, відтворені болючі роздуми над його важким становищем. Кобзар осмислює свою недолю як частку страждань уярмленого народу. Автор застосовує у вірші вільне римування, майже повністю відмовляючись від заміни ямбічних строф хореїчними.

Твори – цикл «В казематі»: Згадайте братія мої. Ой одна, я одна. За байраком байрак. Мені однаково чи буду. Не кидай матері – казали. Чого ти ходиш на могилу. Ой три шляхи широкії. Н.Костомарову. Садок вишневий коло хати. Рано-вранці новобранці. Косар та ін..

4 Період: 1857 – 1861 – «поезія останніх років життя»

Період після заслання.

Твори: Неофіти. Марія. Доля. Муза. Слава. І Архімед, і Галілей. Ісаія.Глава 35. Осії.Глава 14. Молитва. Якби з ким сісти хліба з’їсти. Подрожаніє 11 псалму.

У 1840 р. зусиллями Є.Гребінки та Мартоса буде виданий «Кобзар», до якого увійде 8 творів. Назва збірки декларувала поета як народного співця та захисника його інтересів. У 1-ому «Кобзареві» заявлені всі ті мотиви, які стануть центральними для подальшої творчості Ш., а саме:

• тема долі жінки-матері (балади: «Причинна», «Утоплена», «Тополя»)

• фольклорні мотиви («Причинна»: сюжет та образи засновані на народно-фантастичних уявленнях, повір’ях)

• історичні (історична подія чи діяч): «Гайдамаки» (в її сонові – історичні події 1768 року – повстання на Правобережній Україні – Коліївщина; іст.діячі: Гонта, Залізняк), «Тарасова ніч» (згадки про Гетьманщину; іст.діячі: Тарас Трясило, Наливайко, Павлюга), «Іван Підкова» (про запорізьких козаків; іст.діячі: Іван Підкова)

• тема ролі митця і мистецтва у суспільстві: «Перебендя» (мотив самотності митця)

Фактично ж всі вони можуть бути об’єднані як мотив трагічної долі людини у байдужому і жорстокому суспільстві.

Образи:

• жіноча недоля (балади: «Причинна», «Утоплена», «Тополя»)

• жінка-покритка, жінка-матір («Катерина»)

• історичні діячі (Гонта, Залізняк – «Гайдамаки»; Тарас Трясило, Наливайко, Павлюга – «Тарасова ніч»; Іван Підкова – «Іван Підкова»)

• митець («Перебендя»)

Відмінність Шевченкового романтизму від європейського:

1. відвертий протест проти кріпацтва

2. романтичні почуття розриву з дійсністю не модифікуються в його поезіях у відхід від світу

3. його герої є індивідуальними лише в тому сенсі, що вони захищають права індивіда

4. він ніколи не відмежовує своє «я» від колективного «я» народу

5. використання фантастики у нього є лише формальним засобом

Від українських романтиків Ш. відрізняється в таких аспектах:

1. у нього відсутнє почуття національної приреченості

2. рідну історію та її героїзм поет сприймає як запоруку майбутнього відродження України

3. у його поезіях поєднуються почуття національного сорому, скорботи і протесту проти національного і соціального гніту.