- •Тема 1. Норми радіаційної безпеки [10]
- •1.1. Принципи нормування радіаційного впливу
- •1.3. Основні регламентні величини
- •1.3.1. Радіаційно-гігієнічні регламенти першої групи – контроль за практичною діяльністю
- •1. Ліміти річної ефективної та еквівалентної дози опромінення осіб, мЗв•рік
- •1.3.2. Радіаційно-гігієнічні регламенти другої групи - медичне опромінення населення
- •1.3.3. Радіаційно-гігієнічні регламенти третьої групи - втручання в умовах радіаційної аварії
- •8. Найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості для невідкладних контрзаходів
- •9. Нижні межі виправданості, безумовно виправдані рівні втручання і рівні дії для прийняття рішення про переселення
- •Тема 2. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту [11]
- •2.1. Загальні положення “Основних санітарних правил протирадіаційного захисту України” (оспу-2001)
- •2.2.Типи джерел випромінення
- •2.3. Групи радіотоксичності
- •2.4. Основні принципи захисту від закритих джерел іонізуючих випромінень
- •13. Клас робіт залежно від групи радіотоксичності ізотопу
- •2.5.2. Поводження з радіоактивними відходами
- •14. Класифікація категорій рідких радіоактивних відходів
- •2.5.3. Дезактивація робочих приміщень та устаткування лабораторії
Тема 2. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту [11]
2.1. Загальні положення “Основних санітарних правил протирадіаційного захисту України” (оспу-2001)
Дія цих “Правил” поширюється на всі види практичної діяльності, що включають: виробництво джерел і використання іонізуючого випромінення (ІВ) або радіоактивних речовин (РР) для медичних, промислових, ветеринарних, сільськогосподарських потреб, навчання, підготовки кадрів, наукових досліджень, включаючи будь-яку пов’язану з таким використанням діяльність, що може створювати загрозу опромінення; виробництво ядерної енергії, у тому числі всі види діяльності в межах ядерного паливного циклу чи будь-якої його частини, що пов’язана або може бути пов’язана з опроміненням; практичну діяльність, пов’язану з опроміненням від природних джерел, що визначені МОЗ як такі, що потребують контролю; будь-які інші види практичної діяльності, визначені МОЗ.
Вимоги цих “Правил” поширюються на будь-яке опромінення персоналу і населення, що супроводжує практичну діяльність. Відповідно до положень НРБУ-97 обмеженню підлягають:
• поточне опромінення,
• потенційне опромінення.
Джерела в рамках будь-якої практичної діяльності, на яку відповідно до положень НРБУ-97 поширюються вимоги цих “Правил”, включають:
- РР і пристрої, що їх містять, чи пристрої, які створюють випромінення, включаючи споживчу продукцію, закриті та відкриті джерела, генератори випромінення, що включають пересувне радіографічне устаткування;
- пристосування й об’єкти, на яких є РР чи пристрої, що створюють випромінення, включаючи опромінюючі пристрої, рудники і підприємства з переробки радіоактивних руд, пристрої з переробки РР, ядерні пристрої й пристосування (технологічні лінії) для поводження з радіоактивними відходами (РАВ);
- будь-які інші джерела, визначені МОЗ.
Зі сфери дії цього документа виключаються такі джерела опромінення природного походження:
- джерела, пов’язані з природним вмістом 40К, 226Ra, 87Rb та інших елементів в організмі;
- інші техногенно підсилені джерела природного походження, стосовно яких МОЗ не передбачені спеціальні умови регулювання і контролю.
Будь-яка практична діяльність із джерелами іонізуючих випромінень (ДІВ) здійснюється з дозволу Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ (Держсанепідслужби) і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки).
Дозвільним документом Мінекобезпеки на проведення робіт з ДІВ є Ліцензія. Даний документ видається установі в разі виконання нею технічних норм, правил і стандартів щодо радіаційної безпеки.
- Документом Держсанепідслужби, що підтверджує право виконання організацією (підприємством) робіт з ДІВ є Санітарний паспорт. Він не видається до того часу, поки установа не забезпечить умови, необхідні для виконання вимог радіаційно-гігієнічних регламентів НРБУ-97 та інших вимог санітарного законодавства. Термін дії Санітарного паспорта встановлюється в ньому, але не більше 5 років.
Орган Держсанепідслужби, який видав Санітарний паспорт, здійснює санітарний нагляд, у тому числі за дотриманням умов, на яких він виданий, за списком дозволених у ньому робіт тощо. Після закінчення терміну дії Санітарного паспорта всі роботи з ДІВ мають бути припинені.