20. Корпоративний сектор японської економіки

а) масштаби, роль і значення корпоративного сектору Японії;

б) організаційно-правові форми корпорацій в Японії (кейрецу, кього сюдан).

У Японії склалося суспільство, де корпорація займає передову роль та значення. Багатство концентрується в руках компаній-юридичних осіб. Вони є власниками основних засобів і навіть землі, постійно зростають їхні фінансові активи (володіння акціями, облігаціями й іншими цінними паперами). Основна маса працюючих у несільськогосподарському секторі – це робітники та службовці корпоративних підприємств (67% усіх зайнятих), головним чином акціонерних компаній. У державних і муніципальних підприємствах зайнято 7,8% економічно активного населення, в індивідуальних господарствах – 25,2%. Навіть у торгівлі, де традиційно велика роль належить індивідуальному сектору, на корпорації припадає понад 60% зайнятих.

– Ще одна важлива особливість структури власності в Японії – повсюдне поширення взаємного володіння акціонерною власністю. Класична схема, коли материнська компанія володіє акціями дочірньої чи підконтрольної фірми, характерна для організації підприємницьких груп (кейрецу), однак, більш поширені структури з взаємним володінням акціями, коли акціями взаємно володіють материнська і дочірня фірми, десятки фірм у підприємницьких об’єднаннях (сюдан) володіють акціями один одного. Подібна система взаємного зв’язку є основою такої організації фінансового капіталу, за якої утворяться величезні конгломерати колективної власності, де володіння акціями здійснюється, головним чином, не заради одержання прибутку, а для здійснення контролю і управління.

Особливістю економічної моделі Японії є також високий ступінь вертикальної інтеграції корпорації. При цьому в країні виділяються два рівні: – західний, який побудований у відповідності до американської чи європейської моделей та суто японський, більш відомий під назвою – кейрецу, що представляє собою угруповання середніх та малих компаній без участі фінансових установ. Провідним корпораціям, тобто тим, що стоять на вершині піраміди притаманна виробнича функція з фінансовим управлінням усією групою, тобто відбувається формування холдінгу та виробничої кооперації з усіма учасниками (малі, середні, великі підприємства). Модель кейрецу зараз виглядає як цілісна, органічно пов'язана підприємницька структура, в якій довготермінові та стабільні відносини між головною фірмою та її субпідрядниками приносять великі економічні переваги всім учасникам. Проте цінові переваги, які надає головна фірма своїм партнерам щодо закупівлі у них (а не в інших фірмах за низькою ціною) окремих комплектуючих, свідчать швидше за все про неринкову поведінку, чого немає у розвинутих європейських та північноамериканських країнах. Разом з тим, низькі трансакційні витрати, які існують в межах цього вертикально-інтегрованого підприємства робили його до недавнього часу висококонкурентних у постіндустріальному світі.

Кього сюдан, являє собою об'єднання крупних та найкрупніших компаній, що формуються навколо великого траст-банку, декількох страхових, промислових, транспортних фірм, компаній, які спеціалізуються на операціях з нерухомістю та цінними паперами, універсальних торговельних компаній (сого сьося), що мають власні універмаги. Саме вони утворюють ядро елітного Президентського клубу, який зайнятий розробкою загальної (середньо- та довгострокової) стратегії розвитку.