27) Згідно закону попиту споживачі при зниженні ціни будуть більше кі-сть товару, однак зміна попиту на різні товари при однаковій змінні ціни буде різною.

Ступінь зміни попиту під впливом зміни ціни наз. ЦІНОВОЮ ЕЛАСТИЧНІСТЮ ПОПИТУ. Всі товари умовно ділять на: еластична- товари зміна ціни на які викликає більш відносні(більші) зміни попиту на них(предмети розкоші). Нееластичні – ті попит на які мало реагує на зміну ціни.

Ступінь цінової еластичності попиту визнач. коеф. еластичності ціни: Ed=(% ∆D (%зміни попиту))/(%∆P(%зміни ціни)) Ед= (Зміна величини попиту)/(початковий попит) ∶ (зміна ціни)/(початкова ціна)= (Д1-Д2)/Д1 ∶ (Р1-Р2)/Р1

Ед > 1 (попит еластичний), <1 (нееластичний), =1 (одиничний)

Еластичність попиту за ціною визнач.такими чинниками: 1) замінність товару(чим бульше замінників має товар тим вища еласт.на нього) 2) питома вага доходів споживача 3) життєва потрібність товару. 4) час реалізації і використання товару.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПРОПОЗИЦІЇ – ступінь реагування продавців на зміну ціни.

Коеф.цінової еластичності : Es= (% ∆S)/(%∆P)

Фактори що впривають на цю еластичність : 1) час ___миттєвий(пропозиція абсолютно нееластична) ___короткостроковий(пропозиція має назьку еластичність) ___довгостроковий(достатньо еластична) 2) вартість розшир.вироб-ва. 3) можливості і вартість зберіг продукту 4) взаємозамінність ресурсів на вир-ві.

Взаємозв*язак між еластичністю попиту і пропозиції розкриває. Закон попиту і пропозиції: згідно з ним пропозиція формує попит через асортимент виготов. товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структури пропозиції впливаючи при цьому на вир-ві.

28) Монополія - це окремі крупні підприємства, обєднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і займають монопольне становище на ринку.

Причини виникненні монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

1) Централізація виробництва – це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).

2) Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.

3) Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).

4) Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил.

5) Кризові явища в економіці.

Спираючись на різні причини виникнення монополії, можна звести її до трьох основних форм : природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.

По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені). По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

29) Конкуренція - органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкуренте господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення рівноваги. Конкуренція являє собою відносини між товаровиробниками з приводу одержання максимальних прибутків на основі розумного ризику та підприємливості.

Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, одержання місця на ринку, привернення уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення виробництва завдяки досягненням науково - технічного прогресу, зниженню витрат виробництва і досягненню високої норми прибутку.

Методи конкурентної боротьби - це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі "мирні" методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику .

Методи цінової конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. ЇЇ використання грунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба зе скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково - технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

У ринковій економіці існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи.

1. Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

2. Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару.

3. Умови, що пов'язані з продажем товару. Фірма зоборв'язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, проводити безоплатні консультації щодо використання свого товару.

Категорії потенційних конкурентів, зокрема стратегіях (методах) їхіньої конкурентної боротьби. Згідно з теорією Портера існують три типи стратегій конкурентної боротьби:

" лідерство у знижуванні: намагання будь - що знизити витрати, в тому числі за рахунок розширення виробництва (ефект масштабності);

" диференціація: намагання досягти неповторності в якомусь аспекті, котрий видається важливим великій кількості споживачів;

" фокусування: концентрація уваги на якомусь сегменті ринку і обслуговування його краще і ефективніше, ніж це роблять конкуренти.

30) Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання. Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, повинно за результатами своєї діяльності отримувати прибуток. Для цього воно має діяти на засадах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є: самоокупність, самофінансування л самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його дотриманням.

Ці принципи різною мірою стосуються крупних, середніх і малих підприємств різних галузей господарств. Так, у сільському господарстві розвинутих країн світу переважна більшість фірм дотується державою, всебічну допомогу вона надає дрібним фірмам.

Види: Залежно від форми власності — приватної, колективної, державної — розрізняють такі організаційні види підприємств: одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація, державне підприємство.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємство може бути унітарним або корпоративним. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором).

Залежно від кількості працюючих та обсягу від реалізації продукції за рік підприємства відносять до малих, середніх і великих. Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує п’ятдесяти осіб. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує тисячу осіб. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Функції підприємства

Соціальна функція. Підприємство є основним місцем працевлаштування громадян і таким чином є джерелом їхніх основнх доходів. У багатьох країнах підприємство (фірма) забезпечує своїх: працівників не лише роботою, а й іншими суспільними пільгами, а подекуди — й надає певні соціальні блага членам сім' ї працівника.

Економічна функція. Підприємство — один з основних елементів господарства держави. Саме на підприємствах поєднуються продуктивні сили суспільства з його виробничими ресурсами. Тут жива праця втілюється в товарі чи послугах.

Зовнішньоекономічна функція. Представляючи країну на міжнародному ринкові, підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці, у свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, й на кожне підприємство.

Екологічні: — Вдосконалення технологічних процесів; — Створення і розвиток екологічної інфраструктури; — Наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Головна мета підприємства - це виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт для задоволення потреб ринку чи споживача і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.