15) Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Визначивши, що продукт праці стає товаром лише за наявності двох невіддільних сторін — споживної вартості та вартості, слід з'ясувати причину цієї двоїстості. Вона полягає у втіленій у товарі праці, яка також має двоїстий характер. Саме це визначає двоїстий характер товару.

Праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особливій доцільній формі, а з іншого — у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі

У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі опе¬рації, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виго¬товляє певні блага. Наприклад, швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виго¬товити чоботи, черевики; знаряддями праці хлібороба є комбайн, трактор, добрива. Результатом діяльності такої праці є створення різноманітних споживних вартостей. Працю, що їх створює, назива¬ють конкретною.

Праця в особливій доцільній формі характеризує працю з якісно¬го боку. Водночас є й інша, кількісна сторона праці, яка знаходить відображення у витратах праці у фізіологічному значенні. Йдеться про працю взагалі як певну частину суспільної праці, що містить витрати людської робочої сили (її м'язів, мозку, нервів) незалежно від її конкретної форми. Це друга сторона праці, яку називають абстрактною. Вона створює вартість товару.

Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише в процесі обміну. Саме обмін роз¬криває суспільне значення продукту. Якщо вироблений продукт не буде обміняний, то він не набуде суспільної споживної вартості, тобто не буде задовольняти потреб інших людей, а отже, не стане товаром. Це означає, що абстрактна праця є специфічною еконо¬мічною категорією, яка властива лише товарному виробництву. Тому і створена нею вартість є не природною, а суспільною властивістю товару.

Отже, вартість — це відносини між товаровиробниками, які прикриті речовою оболонкою.

16) Виникнення та розвиток товарного виробництва супроводжується появою та

еволюцією грошей -- наймобільнішим і найгнучкішим видом власності.

Від

їх успішного функціонування залежить реалізація величезної маси товарів

і послуг в сучасному суспільстві, стабільність і ефективність

економічної системи. Водночас гроші самі є товаром, який користується

попитом і пропозицією і має певну ціну. Тому еволюція грошей

супроводжується виникненням грошових систем, на розвиток яких впливають

закони товарного виробництва і підпорядковуються у свою чергу властивим

лише цьому виду власності законам, порушення яких є передумовою

виникнення інфляції. Отже, закономірності виникнення та еволюції грошей

і грошових систем, закони їх розвитку, основні причини інфляції, її

сутність та наслідки для народного господарства є важливим об’єктом

дослідження економіста.

Спочатку була проста форма вартості, при якій одному товару відповідає інший товар, що перебуває у еквівалентній формі вартості. Обмін не мав

регулярного характеру, довільно обирались продукти і пропорції обміну.

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема відокремлення тваринництва

від землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся

перехід від випадкового, епізодичного обміну товарами до регулярного.

Надлишки продуктів тваринництва ( худоба, м’ясо, шерсть ) регулярно

обмінювались на продукти землеробства.

У процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну

відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми.

Врешті-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. це пояснюється

тим, що завдяки своїм природним властивостям ( однорідність,

подільність, компактність, добре зберігається ) воно придатніше до

виконання суспільної функції загального еквівалента.

Залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці,

деякі африканські народи. Олов’яні вживались у стародавній Мексиці,

Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні – у

стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки

використовувалися при дрібних платежах у Північній Америці.

Гроші – особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні

товарів, є для них найрозвинутішою суспільною формою вартості.

Економічна суть грошей

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і

достатньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього погляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення грошей. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну.

17) Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

гроші виконують ряд важливих функцій:

Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість.

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо).

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Спочатку на світовому ринку панувала подвійна міра вартості - золото і срібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото. Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових грошей. Паперові знаки (долари, фунти стерлінгів, марки, єни тощо) відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золото залишається твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надійним гарантом у міжнародних розрахунках.

Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі.

18) Грошова система являє собою встановлену державою форму організації грошового обігу в країні. Ця форма грошового обігу в кожній країні закріплюється загальнодержавними законами. Формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Процес організації і функціонування грошової системи відбувається на базі банківської системи. Тому грошова система є складовою банківської системи. В багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, безпосередньо визначаються в банківському законодавстві. Вони регламентують діяльність центральних банків.

Грошові системи здебільшого складаються історично. Її суть і структурні елементи відбивають рівень соціально-економічного розвитку країни. Грошова система — це складовий елемент господарського механізму.

Грошова система - це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту.

Сучасна грошова система складається з окремих елементів.

1. Грошова одиниця — це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить засобом для вимірювання цін на товари та послуги. Своїм рішенням Верховна Рада України назвала грошову одиницю гривнею. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі. Це була високорозвинута держава, яка існувала в Х–Х1 ст.13 Через назву грошової одиниці проведена своєрідна лінія зв’язку між колишньою і сучасною українськими державами.

2. Масштаб цін — це уособлення представницької вартості загальної маси товарів і послуг, які перебувають в обороті.

3. Емісійна система та форми грошей. Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення покладається на певний державний орган. В Україні таким органом є центральний банк.

4. Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій.

5. Регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу включає:

— визначення сфери застосування готівкового і безготівкового розрахунків;

— встановлення режиму використання грошей на рахунках;

— застосування форм розрахунків;

— способи і порядок здійснення платежів та ін.Центральний банк здійснює контроль за грошовим обігом, забезпечує стабільність грошової одиниці, регламентує правила виконання безготівкових платежів, визначає способи і порядок проведення платежів.

Грошова система держави забезпечує правову і організаційну базу для розробки та реалізації грошово-кредитної політики.

19) Види грошей:

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є розмінна монета, паперові гроші, банкноти, депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов´язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу. Поділяються:

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов´язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов´язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми.

Закон грошового обігу – передбачає що протягом відповідного періоду в обігу має бути певна об*активно зумовлена грошова маса, він встановив. внутр. зв*язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

В умовах золотогомономенталізму:

Коб= СЦ/О , Коб- кіль-сть грошей яка є в обігу, СЦ – сума цін товарів, О – сер. число оборотів за рік кожної грошової одиниці.

Для паперово-крудитної грош. си-ми:

Коб= (СЦ-К+П-ВП)/О , К- сума цін товарів проданих в кредит. П – платежі минулих періодів, ВП – Взаємно поточені платежі.

Залежність рівня цін від грошової маси визначається формулою Фішера:

MV = PQ

P - ціна товару; V – середн.шв. обіге грошей, M- грошова маса обігу.

Q - кількість товарів, пропонована на ринку.