22) Ри́нок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару.

Етапи формування: 1) класичний вільний ринок(до сер.ІХХ). 2) регульований ринок (сер. ІХХ – 50р ХХр). 2) соціально орієнтований ринок.

Cистемному визначенню сутності ринку сприяє з'ясування його функцій:

Ціноутворююча функція. Вона забезпечує остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізацію, перетворення продукту праці на товар.

Відтворювальна функція. Її виконання забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення (зокрема, зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку. З допомогою цієї функції здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин.

Спонукаюча функція. Змістом функції є заохочення виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей.

Регулююча функція. Вона чинить регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, сприяє приведенню у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропорцій. Внаслідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно-адміністративній системі.

Контролююча функція. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін є основним завданням функції.

Функція посилення конкуренції. Її виконання сприяє активній конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства.

Функція санації. Вона передбачає очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно послаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки.

Інформаційна функція. Її основним змістом є забезпечення постійної наявності таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.

23) У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури". Розглянемо деякі з них. Під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.

Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів. /////Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства.Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

Отже, ринкова інфраструктура – це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому.

Рівень розвитку соціальної інфраструктури характеризує соціальну спрямованість сфер діяльності економіки, створює передумови для економії часу і таким чином сприяє підвищенню продуктивності праці. Соціальна інфраструктура має вплив на відтворення робочої сили через формування фізичних та інтелектуальних здібностей до праці, створюючи умови для підвищення рівня освіти, кваліфікації, культури, покращення умов праці побуту, організацією відпочинку.

Отже, рівень розвитку галузей соціальної інфраструктури стає одним з показників ефективності економічного розвитку. Чим він вищий, тим більше матеріальних, трудових і фінансових ресурсів виділяється на забезпечення соціальних потреб.

Соціальна інфраструктура також пов’язана з формами розподілу суспільного продукту. Розподіл, будучи передумовою споживання, і є визначальним у виробництві. Особливо зростає його роль у період трансформації економіки.

Ринкова інфраструктура виконує такі функції:

1) організаційне оформлення ринкових відносин; 2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин; 3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи; 4) полегшення форм юридичного і економічного контролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.

24) Попит – бажання покупця купити товар. Це представлена на ринку потреба в товарі при певній ціні за його одиницю.

Якщо всі ці фактори крім ціні даного товару зафіксувати на певному незмінному рівні то отримаємо таку ф-ціональну залежність: Qд=f(p) . Qд – обсяг попиту на товар, мак.кількість товару що куплять. Р – Ціна одиниці товару. Чим більша Р тим менший Qд.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд,

розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1)величина доходу покупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за

необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилетита ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари(дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібнихсорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування,зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема,допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні

економісти сформулювали закон попиту.

ЗАКОН ПОПИТУ – за незмінюваності всіх ішних параметрів зростання ціни на товар викликає зменшення величини попиту на нього і навпаки.

При зростання попиту на товар(вплив на цінових факторів) крива попиту переміщується праворуч(зростає), а при зниженні ліворуч(зменшення). Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію

цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають

споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу

знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше

задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції),

споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

На переміщення кривої попиту впливають: 1) ціни інших товарів, якщо вони є замінниками даного товару(субститути) або доповнюють його(компоненти). 2) доходи споживачів, 3) смаки і вподобання. 4) очікування покупців.

25) Пропозиція – бажання продати товар. Це кі-сть товару яка може бути виготовлена і запропонована до продажу в певний час і при певній ціні за його одиницю.

Фактори які впливають на пропозицію :

1) ціна товару, 2) ціни інших товарів які є ресурсами для виготовлення даного товару. 3)застосування технології. 4) податки і дотації виробникові.

Якщо всі фактори зафіксувати на одному рівні то отримаємо таку залежність : Qs=f(p)

QS – обсяг пропозиції(кі-сть товару яка може бути продана при певній ціні.) (менша ціна, менша пропозиція на даний товар)

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Закон пропозиції – між рівнем ціни і обсягом пропозиції існує прямо пропорційна залежність за незмінюваність всіх інших параметрів.

26) При наявності конкуренції на ринку існує велика кількість як покупців, так і продавців, і кожен з них планує свою діяльність незалежно від інших суб'єктів ринку. Коли ж вони зустрічаються для купівлі-продажу, то може виявитися, що багато з них не в стані реалізувати свої бажання. Наприклад, якщо кількість благ, які споживачі планують купити, перевищує кількість благ, котрі виробники бажають продати за існуючою ціною, то частина покупців' змушена буде змінювати свої плани.

Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.Qd=Qs

У результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції встановлюється ринкова ціна, яка урівноважує обсяг пропозиції і обсяг попиту. Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців.

Автором теорії загальної рівноваги є відомий щвейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозанського університету.Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Л.Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції та попиту.